blank

Мак, що належить до родини макових (Papaveraceae), – це чарівні квіти з багатою історією та символікою, з цінним й поживним насінням. Вони відомі своїми яскравими кольорами, лікувальними властивостями та культурним значенням.

Існують дві версії походження латинської назви. Згідно однієї, родова назва походить від латинського «papaver» або грецького «pavos» – молоко (за змістом молочного соку білого кольору). Інша версія стверджує, що латинська назва рослини походить від слова «papa» (батько) і пов’язане з традицією древніх римлян давати дітям насіння маку для заспокоєння.

Мак вирощують понад 3 000 років. Мінойці вирощували мак на насіння ще у 2700 році до нашої ери.

Існує понад 70 видів маку, кольори яких варіюються від темно-фіолетового до червоного, помаранчевого, жовтого і білого. До найбільш відомих видів належать опійний мак (Papaver somniferum), східний мак (Papaver orientale) та каліфорнійський мак (Eschscholzia californica).

Квітки маку мають від чотирьох до шести пелюсток з численними тичинками, що оточують зав’язь. Зав’язь перетворюється на кулясту капсулу, що містить багато дрібного насіння.

Мак переважно зустрічається в Північній півкулі, включаючи субарктичні райони Європи та Америки. Деякі види походять з Каліфорнії, південно-західної частини Північної Америки та Центральної Азії.

Мак використовували в Давньому Єгипті як болезаспокійливі засіб, називаючи його сонним зіллям. Мак спеціально вирощували на плантаціях. Однак єгиптяни помітили, що використовується в великих кількостях, зілля приносить не тільки користь, але і шкоду. Мак став в Єгипті символом сну і смерті.

Мак присвячувався в Стародавній Греції богам сновидінь Морфея і сну Гіпнос. Букети або вінки з макових головок можна побачити на всіх зображеннях цих богів. Вважалося, якщо Морфей доторкнеться до людини квіткою маку, той відразу засинає. Близько житла цих грецьких богів росли маки, в яких, за уявленнями давніх греків, були сни, що посилаються людям.

Протягом тисячоліть в багатьох країнах культивують Мак снодійний, або опійний. З його незрілих коробочок отримують опіум – загуснувший молочний сік. Опіум можна отримати тільки вручну, чим і пояснюється його висока вартість. З опіуму виділяють кодеїн і морфін, служить  для виготовлення болезаспокійливих і снодійних медичних препаратів (папаверин та ін.) і наркотиків.  До сих пір маки широко використовуються у фармакології для виробництва опіуму і його похідних.

З яскраво забарвлених пелюсток маку роблять натуральний харчовий барвник. Мак використовують в харчовій промисловості (насіння додаються в випічку).

З часу закінчення Першої Світової Війни в Європі, США і Канаді мак символізує пам’ять загиблих у війнах. На початку листопада в Великобританії червоні маки з’являються на лацканах пальто і костюмів буквально всюди. 11 листопада тут відзначають День пам’яті загиблих у війнах (в річницю закінчення Першої Світової війни).

У Німеччині існує весільна традиція. В туфельки нареченої висипають макові зерна, для того щоб в сім’ї було багато дітей.

Квітка маку є на гербі Туреччини.

Існує блакитний мак, який росте в Гімалайських горах. Цей мак має віночки яскраво-блакитного забарвлення, а тичинки і маточки жовтого забарвлення. Він цвіте три тижні.

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Ця квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: “Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає…”.У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю попався…” Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак у такому символічному значенні перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”.

Легенду про мак обробив і Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…” Одна із героїнь роману Олеся Гончара “Прапороносці” гине в долині червоних маків.