У черкаському сквері “Юність” почали цвісти перші магнолії. Чим цікава ця рослина – розповідаємо далі.

Магнолія – одна з найстаріших рослин на Землі. Перші представники цієї рослини з’явилися ще в епоху динозаврів. За словами вчених, магнолія, до настання льодовикового періоду, була широко поширена і в лісах середньої широти. Як свідчать палеонтологічні знахідки, магнолії були широко поширені і охоплювали територію аж до сучасної Арктики в третинний та крейдяний періоди. З тих пір ця рослина майже не змінила свій вигляд, до наших днів зберігся навіть давній тип будови квітки.

Магнолія (Magnolia) входить в Родину: Магнолієві (Magnoliaceae). Представники роду Магнолія (Magnolia) зростають на Далекому Сході (Японія, Корея, Китай), в Середній Азії (Гімалаї), а також, в Північній та Центральній Америці. Основний центр зростання в Cередній Азії та на Далекому Сході, вторинний центр в Північній і Центральній Америці.

Магнолія налічує близько 240 видів. В залежності від виду, це можуть бути вічнозелені або листопадні дерева, чагарники. Також, від виду магнолії залежить і решта якостей цієї рослини, а саме: розмір, форма і колір квітки та сила її аромату і т. д.

Магнолія – одна із найпопулярніших рослин в Китаї, Кореї та Японії. За часів правління Китайського імператора, пелюстки білої магнолії подавали на імператорський стіл в якості делікатесу.

До речі, нерозкриті бутони та пелюстки деяких видів магнолії справді їстівні.

Прадавні китайці називали магнолію Нефритовою Орхідеєю. Існує сумна китайська легенда про походження магнолії.

За переказами китайців, в давні часи на невелике мирне поселення в глибині гір, напали розбійники. Вони принесли багато нещастя місцевим жителям. Чужаки перебили чоловіків, старих і дітей, забрали худобу, знищили посіви рису, а сто найкрасивіших дівчат зв’язали і залишили на площі. Щоранку загарбники вбивали по одній дівчині аж до тих пір, поки не залишилася остання. Оглянувшись на мертві тіла своїх подруг, вона впала ниць і стала просити рідну Землю-Мати не дати зникнути тілам назавжди. На ранок, коли розбійники прокинулися, на місці дівчини виросло величезне дерево з сотнею біло-рожевих квіток, готових розпуститися в будь-який момент. Розбійники в дикій злобі порубали дерево на шматки і розкидали на швидких конях по степах і передгір’ях. Але куди падала частина чарівного дерева, на тому місці з’являлася нова рослина, на якій щовесни розцвітало сто ніжних бутонів – сто воскреслих дівочих сердець. Цим деревом була магнолія.

Починаючи з VII століття, магнолію спеціально вирощували в садах храмів. Буддійські монахи вирощювали цю рослину з часів династії Тан.. У Китаї, для лікувальних цілей використовували та продовжують використовувати аж по сьогоднішній день суцвіття і кору Магнолії лікарської (Magnolia officinalis).

До речі, магнолія лікарська використовується в традиційній китайській медицині вже протягом 2000 років.

Також, магнолія є древнім символом і Японії. За часів самураїв, деревина магнолії традиційно використовувалася для японських мечів, зокрема для виготовлення руків’я. Це вже в XX столітті, для катани характерні металеве руків’я та піхви, виготовлені за європейськими зразками.

У японців теж існує сумна легенда про походження магнолії. Ось вона в короткому варіанті:

Жила колись в Японії бідна дівчина на ім’я Кейко. Вона була круглою сиротою, і щоб заробити собі на їжу, вона працювала з ранку до ночі, роблячи паперові квіти, що коштували дуже дешево. І ось одного разу, в її оселю залетів старий мудрий папуга шукаючи собі нову господарку. Подружившись з дівчиною, він розповів їй, як можна оживити паперові квіти. Для цього їх потрібно було окропити краплиною своєї крові. Проте застеріг, що не можна віддавати всю кров до останньої краплі. За словами папуги, його попередня господарка була жадібною людиною, і померла віддавши останню краплю крові за золото, а рідня покійної почала боротися за спадок. Кейко не була жадібною, вона стала свої паперові квіти перетворювати в прекрасні живі, щоб вибратися з убогості. Вона купила собі нове красиве кімоно і відправилася на студентський бал. Там дівчина познайомилася з бідним студентом Аратумі, якого полюбила всім своїм серцем. Але, на жаль, її обранець виявився жадібною і черствою людиною. Заради того, щоб жити в розкоші, він змушував Кейко працювати все більше і більше. Слава про маленьку квіткарку Кейко облетіла світ. З Франції до Японії приїхав великий шанувальник квітів по імені Магнол, щоб купити вироби Кейко. Магнолу було мало одних квітів, він обіцяв Кейко величезні гроші, якщо вона оживить квіти разом з корінням. Вони повинні були бути білими, жовтими, рожевими і червоними. І врешті-решт, настала та мить, коли для створення останньої, червоної квітки була потрібна і остання крапля крові нещасної дівчини. Кейко не стало, а та квітка, яку вона оживила своєю останньою краплею крові, і стала магнолією. Аратумі побудував палац і одружився з іншою, Магнол відвіз живі квіти до Франції і назвав по своєму імені – магнолії. А про Кейко залишилася ось така сумна легенда.

Тому, в Японії магнолія є символом непорочності, благородства, наполегливості і любові, що минула.

В Європі, цим рослинам було дано французьке ім’я. Це сталося в кінці XVII століття тобто в епоху Просвітництва. В цю епоху, мисливці за рослинами досліджуючи Азію, а точніше, захоплені колонії, давали європейські імена рослинам, які вже давно були відомими місцевим жителям та мали місцеву назву. Оскільки в той час фотоапарата ще не було, під час подорожі створювали гербарії, а описи і малюнки робилися від руки.

За однією із історичних версій, саме французький чернець, кресляр, токар, живописець і ботанік Шарль Плюм’є (1646-1704) дав цій рослині ім’я, що вживається нами сьогодні.

За часів правління французького короля Людовика XIV, проводилися численні експедиції у Франції та поза її межами, метою яких був пошук нових лікарських рослин для поповнення колекції Королівського Саду медичних рослин.

Шарль Плюм’є побував в трьох подорожах, і щоразу повертався звідти із малюнками та зразками нових рослин.

Перша подорож в 1689 році до Америки. Друга подорож в 1693 році до Вест-Індії. Третя подорож в 1695 році, під час якої він їде до Гваделупи, Мартініки, Санто-Домінго та Бразилії.

Одного разу в тропічному лісі він виявив дивовижне дерево з величезними запашними квітками.

Саме він вперше назвав рослини назвою різних особистостей: бегонії на честь Мішеля Бегона, фуксії для Леонарта Фукса, лобелії для Матіаса де Л’Обеля, магнолії для П’єра Маньоля, і т. д.

До-речі, що стосується назви “Маньолія” то спочатку в нас використовувалася автентична назва. Це пов’язано з правилами читання французької мови, в якій gn – читається нь, саме тому Magnolia читається як “Маньолія”. Проте, ця назва згодом трансформувалася в сучасне звучання – магнолія.

За іншою версією, назву “Маньолія” запозичив Карл фон Лінней та використав її в першому виданні “Species plantarum” (з лат. “Види рослин”), з посиланням на Плюм’є. Або ж сам К. Лінней вирішив увічнити ім’я Пьера Маньоля – директора ботанічного саду в Монпельє. Його наукова праця, що складається з двох томів, була опублікована 1 травня 1753 року.

Перші магнолії завезли в Європу з Америки тільки в кінці ХVII – на початку ХVIII століття.

Зокрема, магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora), магнолія огіркова або загострена (Magnolia acuminata), магнолія парасолькова або трипелюсткова (Magnolia tripetala) вказані Карлом Ліннеєм в книзі “Система природи” (“Systema naturae”, другий том 10 – го видання, опублікований в 1759 р.).

В Європі почалася “магнолієва лихоманка”, подібна до “тюльпанової” в Голландії. Садоводи стали красти дерева один у одного.

Наприклад, дуже постраждав сад, що належить дрyгy Карла Ліннея, П. Коллінсону. Пітер Коллинсон (англ. Peter Collinson, 1694-1768) – англійський натураліст та торговець тканинами. Завдяки його діловим контактам він міг одержати зразки насіння та рослин з усього світу. Цей сад обкрадали двічі. Крали магнолії.

Грабували і інших садівників. Одного разу, було викрадено відразу тридцять дерев магнолій. За чутками, їх переправили в Голландію і обміняли на цибулини тюльпанів.

У себе на батьківщині, всі магнолії, в залежності від виду, поділяють на: квітучі зимою або літом.

В Україні, вирощують більш морозостійкі види магнолій, більшість яких зацвітають ранньою весною. Наприклад, магнолія зірчаста (Magnolia stellata), магнолія кобус (Magnolia kobus), магнолiя Лебнерова (Magnolia loebnerу Kache), магнолія лілієквітна (M. liliflora) і т. д. та численні гібридні форми магнолії Суланжа (M. х soulangeana).

Одні види магнолії (наприклад, зірчаста, оголена, кобус і т. д.) зацвітають ще до розпускання листя, другі види одночасно з ним (наприклад, магнолія лілієквітна і гібрид – магнолія Суланжа), а деякі цвітуть вже після розпускання листя (наприклад, магнолія трипелюсткова і т. д.).

Квітки магнолії бувають білого, жовтого, кремового, рожевого, пурпурного і фіолетового кольору. Вони можуть мати дуже ніжний і приємний аромат або ж бути без аромату. В залежності від виду, квітки цієї рослини – переважно двостатеві, рідко одностатеві. Зазвичай вони поодиноко знаходяться на кінцях пагонів. Переважно діаметр квітки до 25 см. Проте, у деяких видів квіти бувають ще більшими.

Квіти цих рослин пристосовані до запилення за допомогою жуків, тому що рід Магнолія (Magnolia) зародився в часи, коли бджіл ще не було. У зв’язку з цим, плодолистики у них досить жорсткі, не пошкоджуються та не поїдаються жуками. Рильця маточки квітки магнолії здатні до запилення вже в бутоні, але після розкриття квітки втрачають цю здатність. Це також стосується і нектару.

Жуки можуть проникати в квітку до її розкриття і брати участь в запиленні. А що до бджіл, то поки бутон закритий, бджоли туди проникнути не можуть.

 Цікаво, що нектару в розкритих квітах немає, а комах приваблює виключно ванільний аромат.

Крім цього, є ще одна цікава особливість квітів цієї рослини – квітка магнолії є теплою на дотик. Науково підтверджено, що температура всередині квітки магнолії вища за температуру навколишнього середовища майже на 10°С. Найкраще цей феномен помітно вранці, коли ще тримається прохолода.

Хоча, є види магнолії, що цвітуть пізньою весною або навіть літом. Наприклад: магнолія оберненояйцевидна (Magnolia obovata), магнолія трипелюсткова (Magnolia tripetala), магнолія лікарська (Magnolia officinalis) і т. д. Період їхнього цвітіння: в травні – червні.

А от літом цвіте, наприклад, магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora). Період її цвітіння – з червня по вересень. Це дерево є гарним весь сезон, так як має вічнозелене листя. За фактурою це блискуче, шкірясте листя.

Можливо, завдяки своїм квітам та красивому вічнозеленому листю, це найвідоміша з магнолій.

Батьківщина магнолії великоквіткової (Magnolia grandiflora) – Сполучені Штати. Магнолія стала квіткою-символом (емблемою) штату Луїзіана з липня 1900 року, також, “штатом магнолій” називають ще Міссісіпі.

В Україні цей вид магнолії рідко вирощується.

Плодоносить магнолія у вересні-жовтні.

Насіння магнолії – чорного кольору, покрите оболонкою та зібране в своєрідний стручок. При повному достиганні він розтріскується, а насінини звисають на білій нитці. В залежності від виду, плоди мають різний розмір, форму та різний колір оболонки насінини (яскраво помаранчевий чи червоний колір). Так як плоди дуже красиві і незвичайні, вони слугують додатковою прикрасою для дерева.