Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Михайло Наєнко, уродженець Гуляйполя, що на Черкащині, закликає перейменувати Катеринопіль, який нині належить до Звенигородського району, на Калниболота. Тобто повернути селищу його історичну назву. Цю тезу він висловив у своєму новому виданні «Катеринопіль чи Калниболота: базар, містечко, Шевченків Тікич і романтична «ЛЯЛЯ». Штрихи до спогадів у спогадах» (Київ, 2022). Пише видання “Вісті Черкащини“.

Таку думку Наєнко відстоює давно. Але досі вона чомусь не знайшла відгуку в серцях катеринопільчан. Нині ж настав той момент – війна з росією, – коли це конче необхідно зробити. Адже, зі слів професора, селище назване на честь російської імператриці Катерини ІІ, яка, за Шевченком, «доконала вдову-сиротину» (Україну).

Від імені «Екатерины» смт Катеринопіль повинне відмовитись якнайшвидше, – зауважує Михайло Кузьмович. – Йому, в установленому порядку, слід повернути його історичну назву «Калниболота». І в пам’яті старших людей, і в письмових джерелах ще в ХХ столітті воно таким і залишалося. Так називали його мій дід Денис Іванович і моя мама Килина Денисівна». Щобільше, так називав його академік Сергій Єфремов (1876 –1939), уродженець Пальчика, цього ж регіону, у своїх працях – «Щоденниках» (1923 – 1929) та мемуарній книзі «Про дні минулі» (спогади за 1876 – 1907), хоча на момент їх написання містечко уже понад сторіччя було Катеринополем (з 1795 року).

«Будьмо ж гідними нашої історичної пам’яті й повернімо Катеринополю його історичну назву Калниболота», – закликає вчений.

Подає Михайло Наєнко й етимологію цього топоніма. З його слів, походження назви «Калниболота» науковцями достеменно встановлене. Вона суто слов’янська. «Калничити» відповідає часто вживаному сьогодні слову «штукатурити», а «болото» – це рідка речовина, якою «штукатурять» («укалничують») будь-яку поверхню. Такою речовиною могло бути не тільки всім відоме «болото», а й, наприклад, «шліхта» – клейкий розчин з житнього борошна, крохмалю та мила, яким просочують основу тканини майбутнього полотна для надання їй міцності й гладкості. Такою ж «шліхтою» ще донедавна «укалничували» верхню частину солом’яної покрів­лі хат, яка внаслідок цього ставала більш стійкою під час дощів та іншої негоди.

До слова, у праці «Катеринопіль чи Калниболота: базар, містечко, Шевченків Тікич і романтична «ЛЯЛЯ» Михайло Наєнко поєднав історичні, літературознавчі нариси (про Шевченків Тікич, визначних земляків Сергія Єфремова, Павла Филиповича та Василя Доманицького) з особистими спогадами (калниболотський базар, книгарня, перше кохання). Тут історія тісно переплетена з сучасністю, зокрема згадується вимушена евакуація сім’ї вченого з Києва через обстріли. Тимчасовий переїзд до Катеринополя викликав у науковця численні спогади, роздуми, якими він щиро поділився із читачами.