Насправді наукова назва цих квітів з «військовою» народною назвою – Цинія (лат. Zinnia) не повязана, і вона належить до роду трав’янистих, чагарникових багаторічників родини Айстрові родом із Південної Мексики та Центральної Америки.
Зрозуміло, перш за все, всіх цікавить чому ж так люди поміж себе назвали цю квітку. Проте з військом чи військовими назва немає нічого спільного. Можливо її так назвали, що вона струнка та охайна, як вояк вправний, а ще від того, що майорить різними барвами ще здалеку.
А наукову назву квітка отримала на честь фармаколога й ботаніка Йоганна Готфріда Цинна з Геттінгена. Він, коли був директором ботанічного саду, постачав Карлові Ліннею гербарний матеріал для досліджень. Серед безлічі рослин і насіння, привезених з материка Новий Світ, були і насіння цієї самої «королівської» квітки.
Оскільки ботанічним садом Геттінгені керував пан Цинн, то відомий ботанік Карл Лінней, який товаришував з директором багато років, просто назвав неймовірно екзотичну для німецького клімату рослину в його честь – майорець.
Ацтеки культивували цинію з 1500 року. Появі циній в європейських країнах передували події часів таємничих конкістадорів, а одна з легенд розповідає про королівську квітку, що росла тільки в садах Монтесуми. В Європі вона з’явилася у XVIII ст., відразу ставши улюбленою прикрасою садів і аристократичних прийомів.
До двадцятого сторіччя цинія культивувалася вже на всіх континентах, а з 1931 по 1957 р. квітка цинії була навіть символом штату Індіана, США.
Сьогодні відомо близько двадцяти видів, безліч сортів і гібридів цієї прекрасної квітки, що вирізняється красою і невибагливістю до умов вирощування.
Хочете отримати власні барвисті квіти цинії, що тішитимуть вас? Прислухайтесь до порад Владислави ПАТОКИ, кандидата біологічних наук, спеціаліста садово-паркового господарства.
Посадіть навесні у своєму саду цинії різноманітних сортів і зберіть восени ті, які вам подобаються. Поступово шляхом відбору, через 4—5 років, у вас ростимуть цинії, що повністю будуть пристосовані до умов вашого саду і виведені власноруч.
З ваших висаджених циній насіння збирайте наприкінці вересня — на початку жовтня, бажано за сухої погоди. У дощові роки достигання насіння подовжується, але за вологої погоди кошики можуть загнисти.
Цікаво, що найбільшу кількість рослин з махровими квітами (70—90%) отримують з крайніх та середніх рядів. Насіння центральної частини квітки дають менше махрових рослин (50%).
Для збільшення виходу зрілого насіння і покращення їх якості залиште на кущі 6—9 кошиків і здійсніть пасинкування бічних пагонів другого порядку. Коли дозрілі кошики побуріють, їх слід зрізати й просушити. Потім вилущуйте насіння, очистіть від сухих залишків квіток і зберігайте у сухому місці.
КОМЕНТАРІ