Трьох “ювелірних” пацієнтів виходжують медики однієї з лікарень на Черкащині. На момент госпіталізації вага найменшого малюка була близько кілограма, зараз крихітки підросли та зміцніли. Втім двоє з них – потенційні сироти, розповідає Суспільне.

“Нині вага малюка 2,420 – дуже гарна, хороша вага. Він вміє сам їсти! Він все вміє сам”, – пояснила молодша сестра Лариса Красногоцька.

Аби досягти таких результатів, медики боролися два місяці. Саме стільки цей малюк під постійним наглядом. До лікарні він потрапив із пологової зали з критично малою вагою – близько кілограма. “Нагляд за дітками цілодобовий: переодягнути, помити, нагодувати. Через те, що вони без мам, то приділяєш більше уваги. Хочеться, щоб більше вони знали доброту, ласку”.

Доброту та ласку лише від медиків знають і сусідки цього малюка. Вони хоч і на місяць молодші, але вагу набирають удвічі швидше, пояснила Лариса Красногоцька: “Бачите, як вона голову хоче тримати! Уже намагається, так? Так, вона молодчинка”.

Нині у відділенні новонароджених та недоношених дітей троє малюків під цілодобовим наглядом. Усі народилися за час повномасштабного вторгнення. От тільки до батьків повернеться лише одна дівчинка, пояснила завідувачка відділення новонароджених та недоношених дітей Наталія Русіна. Першим до сиротинця поїде хлопчик.

“Пологи відбулися в районі. Перший час до малюка мама з’являлася. Далі все рідше це робить. На сьогодні – дитина буде тимчасово переведена до Будинку дитини, оскільки в плані догляду – поки що для дитини саме оптимально”.

Потому до Будинку дитини попрямує і сусідка малюка. Втім, шанси повернутися до мами є, додала Наталія Русіна: “Ще одна дівчинка в нас ось буквально цього тижня у Будинку дитини. Вона отримала певний курс лікування і пів року буде ще в Будинку дитини. А далі мама, думаємо, що забере”.

За словами лікарки, за перші два місяці війни режим роботи відділення змінився: “Приходили діти, яким пів дня, по добі після народження. Їм потрібен був огляд якийсь і надати допомогу. Тяжких дітей не було, але їх було більше ніж зазвичай. Три дитини на одну медичну сестру. І в неї можуть бути по зміні інші діти з мамами”.

Змінився нині й підхід до госпіталізованих. Адже часто це жінки із місць, де тривають активні бойові дії, а такі пацієнти потребують іншого підходу, додає пані Наталя: “100% – це налякані. Дуже в тривожному стані. Скільки в нас була тривога повітряна. Одна пацієнтка – все біжимо, всі біжимо! Зараз пройшло вже тижні 2-3 чи більше, може вони й виїхали, але, думаю, вони це не забудуть ніколи”.

Навантаження зросло майже на третину не лише у відділенні, а й в лікарні загалом, констатує директор закладу Микола Кондрацький.

“Ми всіх забираємо дітей, які народилися в районах із тією чи іншою патологією. І ще дітей, які народилися в тимчасово окупованій зоні, ми їх всіх теж забираємо. Тому навантаження за цей період збільшилося”.

Втім, ніхто з лікарів чи медперсоналу не відмовився від обов`язків, зауважив Микола Кондрацький. І навіть у найскрутніші моменти – всі на робочих місцях. Бо, каже лікар, мають чітку мотивацію – працювати далі – до перемоги.