Попри те, що великі українські музеї евакуювали понад півмільйона скарбів, у нас все ще у доступі є такі, що оповідають неймовірні історії нашої минувшини. В кожному регіоні є невеличкі музеї, які не зачиняють свої двері і вміють захопити увагу своїх відвідувачів. Вони працюють як на Прикарпатті, так і в Харкові, Одесі та Сумах. Адже коли, як не зараз досліджувати свою історію і те, з чого складається українська ідентичність.
Редакція та експерти “УП.Культура” склали список із 14 цікавих локальних музеїв, які обов’язкові для відвідин цього літа. Тут і перші патенти на продаж алкоголю, і історія полтавської кухні, й історія шоколаду, й історична екскурсія на вінтажному трамваї – на всі смаки і в багатьох регіонах.
Музей звуку, Одеса
“Мета того, що я колекціоную, і того, що зібрано в музеї, – це історія звукових носіїв, тому що сьогодні їх уже не знайдеш. Усе перейшло в цифрові формати й на телефони”, – ділився одеський звукорежисер Василь Пінчук. Саме він у 1977 році вирішив створити музей, який оповідає історію створення звуку й техніки, що допомагає його записувати чи відтворювати. Тоді засновник придбав грамофон від Gramophone Company: “Хоча я знав історію грамофона, але коли його побачив, уже не міг від нього відійти”.
Зараз у музеї зберігають близько 700 експонатів. Серед них – диски, вінілові платівки, грамофони, патефони, радіоли, магнітофони, плівкові бобіни, аудіокасети, тогочасні афіші, етикетки й плакати з логотипами фабрик грамофонного запису. Окрім раритетів, у наявності є і сучасніші пристрої обладнання – плеєри, відеомагнітофони.
Музей звуку – це чудова нагода нагадати собі і показати своїм дітям, як ми колись давно та й зовсім недавно слухали музику та дивились фільми. Тут є і чимало історій про відомих одеських виконавців і музичні фестивальні рухи в Одесі.
Зараз у музеї зберігають близько 700 експонатів. Серед них – диски, вінілові платівки, грамофони, патефони, радіоли, магнітофони, плівкові бобіни, аудіокасети, тогочасні афіші, етикетки й плакати з логотипами фабрик грамофонного запису.
Музей Гуцульської Магії, Верховина, Прикарпаття
В Україні є свій Ґоґвортс, розташований у Верховині на Прикарпатті. Тут, як на справжньому факультеті магічних мистецтв, зібрані предмети, повʼязані з місцевими гуцульськими традиціями та діяльністю гуцульських мольфарів і знахарів. Їхня поява сягає тих часів, коли люди не мали доступу до медицини, тож доводилося користуватися послугами народної магії.
У “Музеї Гуцульської Магії” є зілля та замовляння до них. Лікувальні трави та настоянки були основним знаряддям гуцульських знахарів. Майже кожен експонат у музеї має свою легенду. Наприклад, ніж, який у руках досвідченого мольфара здатний розігнати хмари, посох, який мирить подружжя, скрипка, що може грати сама. Про вміння гуцульських знахарів також нагадують: хтось із них може розмовляти зі зміями, а в їхньому одязі зазвичай зашиті магічні візерунки.
У музеї нерідко проводять майстер-класи із гри на дримбі та інсценізовані зустрічі зі знахарем. На додачу до магічності музею, Верховина також є неабияким мальовничим місцем. Свого часу тут працювали й відпочивали Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Михайло Грушевський, Леся Українка, Іван Миколайчук.
У музеї нерідко проводять майстер-класи із гри на дримбі та інсценізовані зустрічі зі знахарем.
Музей дитинства, місто Харків
Музей дитинства в Харкові – інтерактивний. Тут є старовинні й сучасні іграшки, конструктори, книжки та ігри. Зараз музей працює в тимчасовому приміщенні на території освітнього центру Honey Academy.
Колекцію іграшок та старовинних предметів побуту 30 років збирав колекціонер і гід Валерій Лейко. Для нього цей музей насамперед – можливість передати дітям бажання пізнавати й цікавитися світом.
У музеї також відбуваються лекції з історії, географії, археології, палеонтології, астрономії, колекціонування та каліграфії. Є читацький клуб, кіноклуб, де діти можуть обговорювати проглянуті фільми з дорослими, тематичні походи та квести. У воєнний час Музей дитинства став безпечним простором, де діти спілкуються, грають, розвивають уяву та ховаються від “недитячих” тривог.
Тут є старовинні й сучасні іграшки, конструктори, книжки та ігри
Парк-музей “Україна в мініатюрі”, Київ
Це місце чудово підійде не тільки для ваших прогулянок, які допоможуть більше дізнатися про українську архітектуру, а і для екскурсій з друзями з інших міст та країн. Адже це парк із мініатюрними моделями головних вулиць, площ, церков, мостів та інших пам’яток України.
Музей-парк розташовується на березі Дніпра й демонструє 80 знакових архітектурних памʼяток України. Серед них — київські Пішохідний міст, Андріївська церква, Михайлівський золотоверхий монастир, Дім із химерами, Маріїнський палац, червоний корпус Київського національного університету ім. Шевченка, кримський замок “Ластівчине гніздо”, Олеський замок на Львівщині. Залишається сподіватися, що українських памʼяток у мініатюрі в парку ставатиме більше, зі знаковими місцями з різних областей.
Музей-парк розташовується на березі Дніпра й демонструє 80 знакових архітектурних памʼяток України.
Меморіальний музей Соломії Крушельницької, село Біла, Тернопільська область
Село Біла на Тернопільщині – місце, де зростала українська оперна співачка, “Вагнерівська примадонна ХХ століття” Соломія Крушельницька. Тут, у меморіальному музеї, зібрали фотографії Соломії, особисті документи, листи.
Поруч з особистими речами – сценічних прикрас та одягу, меблів – можна побачити афіші з її виступів, їхні програми та запрошення. У музеї також зберігають сорочку, яку вишила Крушельницька.
Музейна експозиція оповідає дружні й творчі стосунки Соломії з різними діячами української культури: композиторами Миколою Лисенком і Остапом Нижанківським, письменниками Іваном Франком, Михайлом Павликом, Василем Стефаником, Ольгою Кобилянською, художником Іваном Трушем. Рукописи та спогади її сучасників, а також твори музики, образотворчого мистецтва та літератури, присвячені Крушельницькій, доповнюють її образ і більше занурюють в особисті переживання музикантки того часу.
Музейна експозиція оповідає дружні й творчі стосунки Соломії з різними діячами української культури.
Музей вінницького трамвая, місто Вінниця
Відкриття музею вінницького трамвая відбулося 2013 року. З того часу його відвідали гості з різних країн і континентів, зокрема, європейських країн, США, Австралії та Канади.
Музей є своєрідною машиною часу, адже тут можна побачити трамвайні вагони, які працювали на маршрутах Вінниці в різні роки, зразки компостерів і трамвайних квитків з різних часів, трамвайну рейку 1913 року, заводські таблички з трамваїв і навіть пам’ятний камінь із табличкою про відкриття трамвайного руху у Вінниці.
Особливістю музею є театралізовані екскурсії містом, що проводять, пересуваючись трамваєм. А минулого року на території музею знімали аж три музичні кліпи на пісні сучасних українських виконавців.
Музей є своєрідною машиною часу, адже тут можна побачити трамвайні вагони, які працювали на маршрутах Вінниці в різні роки.
Музей гончарного мистецтва Олексія Луцишина, місто Вінниця
Музей розташований у будинку, де жив видатний подільський гончар Олексій Луцишин. В інтерʼєрі збереглися його меблі, книжки та улюблений акордеон, а стіни садиби прикрашені мозаїчним українським орнаментом.
Олексій мріяв, що колись у Вінниці буде музейний простір, де збиратимуться гончарі-професіонали та аматори й ділитимуться досвідом, влаштовуватимуть виставки, заходи, присвячені популяризації гончарства. Так і сталося: колекція Музею гончарного мистецтва налічує понад тисячу виробів. Це кераміка з сюжетами з народних пісень, казок, байок, вази, панно, глечики, декоративні тарілки.
У різний час на базі музею можна відвідати майстер-класи з гончарства, вишивки, писанкарства, плетіння з лози, петриківського розпису, квілінгу, декупажу. А з 2008 року тут почали проводити щорічний Регіональний пленер гончарів, що обʼєднує майстрів з усієї України й тих, хто хоче спробувати ліпити на гончарному крузі.
З 2008 року тут почали проводити щорічний Регіональний пленер гончарів, що обʼєднує майстрів з усієї України й тих, хто хоче спробувати ліпити на гончарному крузі.
Етно-музей пива та самогону, село Абазівка, Полтавська область
Власник музею, Василь Кожан, доводить, що пивоваріння та самогоноваріння є тривалим і творчим процесом, адже колекцію та історії для приміщення він збирав близько 7 років. Тепер вона вміщує понад три десятки саморобних самогонних апаратів і загалом понад тисячу екземплярів, які стосуються пивоваріння та самогоноваріння в усій Україні.
Серед експонатів можна побачити пивні діжки, келихи, пляшки й навіть рецепти. У музеї зберігається старовинна книга технолога-пивовара кінця ХIХ століття, в якій детально розповідають, як і в чому потрібно варити пиво та інші хмільні напої. З історичних раритетів тут є козацький мідний чан з Черкащини, у якому варили куліш і пиво, та перші патенти на виготовлення алкоголю.
З 2018 року музей встигли відвідати люди з різних міст України та з-за кордону. Інколи на його базі влаштовують майстер-класи з приготування традиційних полтавських страв.
Серед експонатів можна побачити пивні діжки, келихи, пляшки й навіть рецепти.
Музей “Машини часу”, місто Дніпро
Музей “Машини часу” відкрився відносно нещодавно, 2014 року. Його постійна експозиція вміщує близько 60 зразків вінтажних автомобілів із різних країн і епох. Це й легкові, вантажні автомобілі, мотоцикли, трактори, літаки. Найстаріший експонат у колекції – автомобіль BMW-321, 1948 року випуску.
Поруч з автомобілями в музеї показують предмети побуту 50-80-х років: меблі, електротовари, кухонне приладдя, сувеніри, іграшки та інші речі. У вересні 2020 року до музею додали інтерактивний експонат зі справжньою кабінкою Дніпровської канатної дороги. Там відвідувачам пропонують пройтися траєкторією канатної дороги, переглядаючи у VR-шоломі спеціально відзнятий для проєкту фільм. У музеї також організовують різні квести, повʼязані з автомобільною їздою.
Постійна експозиція вміщує близько 60 зразків вінтажних автомобілів із різних країн і епох. Це й легкові, вантажні автомобілі, мотоцикли, трактори, літаки.
Музей грошей і історії розвитку Української академії банківської справи, місто Суми
Як часто говорять, гроші люблять рахунок, тому до цього музею точно варто завітати. Тут зібрали близько тисячі експонатів, серед яких є сувенірні банкноти, памʼятні монети та сучасна валюта. Вам розкажуть, які грошові реформи відбувалися на території України в різних час, коли в обіг увійшла гривня, якими були середні зарплати українців в історії.
Основою музейної колекції стала унікальна колекція бон — паперових грошей, що вийшли з ужитку. Її до музею передав Національний банк України. В експозиції зберігається купюра номіналом у 100 карбованців за малюнком Георгія Нарбута 1918 року. Саме на ній уперше було зображено тризуб.
Суми неспроста є містом, де розташували Музей грошей, адже чимало уродженців міста й області долучалися до банківської справи. Зокрема, український промисловець і меценат Олексій Алчевський, що став засновником першого акціонерного іпотечного банку.
Музей шоколаду та кави, місто Тростянець, Сумська область
Цей музей усебічно занурює відвідувачів в історію чорного та молочного шоколаду від прадавніх племен до сучасності, адже запах шоколаду переслідує вас протягом усієї експозиції. Півтори тисячі виробів демонструють різні шоколадні рецепти, процес виготовлення солодощів, а розповіді екскурсоводів допомагають дізнатися, як шоколад став солодким (хоч спочатку був гірким і несмачним), як він потрапив до Європи і як навчитися розбиратися в його різновидах.
У кімнатах встановлені різні шоколадні фігурки, вагою від 3 грамів і аж до 32 кілограмів. Це фігури, зроблені власноруч майстрами шоколадної фабрики: казкові персонажі, іграшки, книжки, мʼячі, історичні події та постаті. Наприклад, одна з шоколадних скульптур – це зображення Монтесуми – правителя ацтеків. Подейкують, що він пив по 50 чашок шоколаду на день.
У кімнатах встановлені різні шоколадні фігурки, вагою від 3 грамів і аж до 32 кілограмів. Це фігури, зроблені власноруч майстрами шоколадної фабрики.
Літературно-меморіальний музей Остапа Вишні, село Грунь, Сумська область
Остап Вишня народився на хуторі біля села Грунь, тож музей занурює в середовище, де письменник дорослішав і формувався. Зали розподілені за різними життєвими етапами: тут є інформація про навчання Остапа, його роботу фельдшером, зацікавлення літературою і театром, тогочасні політичні перипетії.
У музеї зібрали чимало особистих речей письменника. У першому залі є його письмовий стіл із текою, записником, рукописами, блокнотом члена редколегії журналу “Перець”, окулярами, попільничкою, пачкою цигарок “Казбек”, письмовим приладдям і настільним календарем за 1956 рік, що був останнім роком життя гумориста.
Є тут і фотографії з батьками, з київськими медиками під час навчання, із друзями. У музеї також можна ознайомитися з екземплярами творів Остапа Вишні в перекладах різними мовами світу.
У музеї зібрали чимало особистих речей письменника.
Музей “Ковальські витребеньки”, місто Рівне
У Рівному зібрали роботи видатних українських ковалів і в приміщенні самого музею, і просто неба. Серед експонатів – канделябри, лицарські обладунки, скрині й декілька десятків різноманітних фігур із металу.
Декілька років тому власниця музею Ніна Крока придбала металевий черевичок на одному з ковальських фестивалів. Вона почала знайомитися з майстрами народного ремесла з України та інших країн світу, робила замовлення на їхні вироби. З часом ті не вміщувалися ні в неї вдома, ні в її робочому кабінеті. Так металева туфелька з ковальського фестивалю стала першим експонатом “Ковальських витребеньок”.
Серед експонатів – канделябри, лицарські обладунки, скрині й декілька десятків різноманітних фігур із металу.
Музей фотографії, місто Рівне
Перший музей фотографії в Рівному вміщує майже тисячу експонатів. Збирав їх рівненський фотограф Олександр Харват протягом 11 років. Це фотокамери та інше обладнання, яке використовували для зйомки ще з кінця ХІХ століття, різноманітні фотозбільшувачі. Наприклад, у музеї є “Магічний ліхтар”, який використовували два століття тому як фотопроєктор чи збільшувач світлини.
У музею потужна освітня функція: тут представлена чимала бібліотека видань про фотографію, фотоальбоми, фотожурнали. Світлини в музеї – це доробок фотографів з 88 країн світу. У свій час до колекції передавали камери з Італії, Чехії, Індії.
На стінах можна побачити світлини старого Рівного й афіші тутешніх фотовиставок різних часів.
КОМЕНТАРІ