Митрополит Черкаський та Канівський Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) Софроній (Дмитрук) уже давно не приховує, що є прихильником створення автокефальної церкви в Україні. 78-річний ієрарх визнає, що більшість його колег з УПЦ (МП) такої позиції не підтримують. Проте, каже він, якби процес отримання Томоса ініціювала саме «канонічна церква», створити нову церкву було б значно простіше.

Про це митрополит Софроній заявив у інтерв’ю ВВС.

На запитання, чи підтримує митрополит Софроній автокефалію української церкви, він відповів, що «без усяких сумнівів» підтримує.

– Я хочу, щоб у нас в Україні церква була більш вільною, і підходжу до цього питання з точки зору гідності, – каже митрополит. – Албанія, менша по території за Черкаську область, має патріарха і свою невелику церкву, а Україна, така велика держава, одна з найбільших у світі за кількістю парафій, і ми не можемо у себе вирішувати питання…

При цьому митрополит переконаний, що правильним шляхом утворення автокефальної церкви було б визнання Константинополем уже наявної фактичної автономії УПЦ (МП) із подальшим удосконаленням її канонічного статусу до автокефалії (повної незалежності).

Втім, на запитання, чи братиме він участь у об’єднавчому соборі українських церков, наміченому на найближчі дні, митрополит Софроній відповів ствердно:

– У мене така позиція: я на собор піду, але не для того, аби кричати: «Ура, все вирішено», а щоб спостерігати. Я піду туди як спостерігач для того, щоб вирішити, як краще вчинити, щоб було добре для нашого народу.

Він також додав, що хотів проведення такого собору все своє життя.

Митрополит шкодує, що його співбрати-ієрархи УПЦ (МП) у своїй більшості відмовилися від участі в соборі.

– Моя особиста думка: якби всі наші єпископи вирішили (перейти до нової церкви), ніякого розколу не було б. Всі наші віруючі пішли б за нами. Були б незадоволені, але це природньо. Більшість залишилася б при нашій церкві. Не треба було б нічого робити з парафіями, монастирями, вони всі були б нашими, бо вони належали б до церкви, у яку ми погодилися перейти, – каже владика Софроній.

Про це він говорив на соборі УПЦ (МП) 13 листопада, але його ніхто не слухав, сприймаючи таку позицію як «дивацтво».

– На мою думку, якщо предстоятеля нової церкви обиратимуть голосуванням, то – якщо ми хочемо, щоб це була церква законна в повному розумінні цього слова, – треба, щоб її предстоятель був від канонічної церкви. А щоб предстоятель був від неї, то треба, щоб на соборі (її представники) були більшістю… Я дуже сумніваюсь, що (моя) рука підніметься голосувати за когось, хто був у розколі – і немає значення, хто це буде, – сказав владика Софроній.

На запитання, чи визнає він ієрархів і священиків УПЦ КП та УАПЦ тут на Черкащині, він відповів, що про це ще треба думати.

– Насправді я Філарета знаю дуже добре і дуже поважаю. Він єдиний, хто прийняв Софронія, коли його всі боялись і вигнали з (Московської духовної) академії, – пригадує митрополит. – Ми з Філаретом були гарні друзі, він мені кілька разів пропонував стати єпископом, а я відмовлявся. От його звинувачують, що він був КГБістом. А в мене питання для всіх, хто звинувачує: а хто не був КГБістом? Такий був період. Але одні працювали для церкви, а інші – для себе і свого благополуччя. Філарет дуже багато зробив для церкви в Україні, і я це знаю. Але якби він (у 1992 році) не пішов у розкол, у нас би вже давно була автокефалія. Він своїми діями відкинув її аж на 26 років.

Отже, в ролі предстоятеля нової автокефальної церкви Філарета митрополит Софроній не бачить.

– В мене є свій принцип. Якщо щось починати, то треба, щоб воно починалось без зазоринки, – сказав митрополит Софроній. А, відповідаючи на запитання, що він робитиме, якщо собор обере Філарета, відповів, що піде в затворники.

Також митрополит заявив, що вважає помилкою розрив євхаристичного спілкування між УПЦ і Константинопольською церквою. Він додав, що якби поїхав на територію Константинопольської церкви, наприклад, на Афон, то причащався б разом з усіма.

На запитання, чому він не взяв участі у зустрічі з Президентом 13 листопада, митрополит Софроній відповів, що дізнався, що зустріч таки відбудеться, уже по дорозі додому. Через фізичний стан він вирішив не повертатися. Проте, він бажав зустрічі єпископів УПЦ (МП) з Президентом і засмучений, що більшість ієрархів від неї відмовилася.

Відповідаючи, чи визнає він правомірним повернення території України в лоно Константинопольскої церкви, митрополит Софроній зазначив, що докладно вивчав події 1686 року, коли Київська митрополія відійшла до Москви.

– Оскільки ми були неправомірно приєднані до Москви, то якщо неправомірно це рішення було скасоване, то у підсумку це буде зараховано як правомірність, – зі сміхом зазначив владика Софроній… – Чогось не засуджують нерозумного Богдана (Хмельницького – за його рішення про злуку України з Росією у 1654 році), а засуджують церкву. Він підштовхнув до цього всього. Вся церква боролася більше двадцяти років, щоб не йти туди (в Росію). Вони (Російська церква) просто забрали, тому що вони мали силу, а Україна втомилася у боротьбі.

За словами митрополита Софронія, він не поминає патріарха Московського Кирила під час богослужіння з 2014 року.

– Одразу, коли це в 2014 році почалось (анексія Криму, захоплення Донбасу), й не було ніякої реакції патріарха (Московського Кирила), я зателефонував до владики Антонія (керуючого справами УПЦ) і сказав: з сьогоднішнього дня я припиняю поминати у молитві патріарха Кирила. Я вважав, що патріарх (Кирило) має зробити заяву, засудити Путіна… Чому так не зробити патріарху Кирилу? Війна йде на його канонічній території, вбивають його віруючих. Не звільняють, не захищають, а вбивають. З того часу я перестав поминати патріарха. Але в єпархії демократія – хочеш, поминай, не хочеш – не поминай. Я якось дав інтерв’ю, воно одразу з’явилося в інтернеті: що я засудив Путіна, назвав його бандитом, засудив патріарха, назвав його співучасником, – сказав митрополит Софроній. – Потім (з підтримкою дій Москви) виступили (голова Ради Федерації РФ, колишня черкащанка) Матвієнко і міністр культури (Росії родом зі Сміли) Мединський. Ну, я й ще про них, як годиться, розповів.

Більшість священиків УПЦ (МП) на Черкащині не підтримують приєднання до нової автокефальної церкви.

– Ще коли тільки оголосили про майбутній Томос від Константинополя, я в себе зібрав усіх священиків єпархії. Попередив, що ніхто не знатиме про їхню позицію, тільки треба буде написати на папірці: “так” чи “ні” переходу. Було 150 священиків. З них сто сказали “ні”, тридцять – “так”, а решта утримались. Потім я попросив, щоб хтось із тих, хто написав “ні”, пояснив, чому. Пояснень не почув, – розповів владика Софроній. – Але скажу так: куди я піду, туди піде більшість священиків, а, можливо, навіть й усі.

Митрополит вважає, що, якщо створять нову церкву, і її очолить не Філарет, то переходів до неї з УПЦ (МП) буде більше.

Що ж до тих, хто не приєднається до автокефальної церкви, митрополит Софроній відповів із сумом: «Радості буде мало».

А на запитання, яка, на його думку, церква буде в Україні найсильнішою через п’ять років, владика відповів:

– Якщо так станеться, що буде автокефалія, то вона буде єдиною церквою в Україні, як зараз наша Українська православна церква так званого Московського патріархату. А її (УПЦ МП) не буде як церкви. Вона буде як… ну, от п’ятидесятники є, іудеї є, католики є, уніати є – і вона буде. Але домінуючою буде автокефальна церква.