Унікальні спогади розповідають ветерани Другої світової війни Черкащини до Дня пам’яті та примирення. П’ять особистих історій можна побачити у відеороликах, які створили Черкаська облдержадміністрація спільно з громадською організацією «Сила дівчат» у межах соціального проекту #ми_ще_є.


Своїми згадками про роки війни діляться 94-річний Володимир Горьовий із Золотоноші, 92-річна Галина та 65-річний Леонід Земницькі, 93-річний Михайло Ковальов із Черкас, 94-річна Ганна Беспала з села Мартинівка та 95-річний Семен Побірченко з Корсунь-Шевченківського. Унікальні кадри надав Державний архів Черкаської області.


– Хочемо показати наших героїв – ветеранів Другої світової війни, – розповідає очільник Черкащини Олександр Скічко. – Вони пам’ятають ті неймовірно складні часи. У відеороликах, приурочених до Дня пам’яті та примирення, ви почуєте спогади та відчуєте справжні емоції людей, які зробили свій внесок в те, щоб майбутні покоління побачили мирне небо над головою.

Серед таких – подружжя Галини та Леоніда Земницьких. Подружжя має дві доньки, дві онучки та 6 правнуків. Нині проживають у Черкасах.


– Ми ще є. Нас залишилось уже дуже мало. Я називаю нас «останніми з Могікан», – каже пані Галина.

Галина Аркадіївна була зв’язковою в партизанському загоні. До війни встигла закінчити 5 класів. У 1943 році заарештована та вивезена в Німеччину. У 1945 році повернулась і  продовжила навчання. Останні роки працювала в бібліотеці, звідки й вийшла на пенсію.

Її чоловік Леонід Федорович у період окупації перебував у Харкові. Після визволення міста призваний до лав Радянської армії. Має 26 орденів і медалей.


– Просто мурахи шкірою від історій цих людей, – ділиться засновниця ГО “Сила дівчат”  Єлизавета Юрушева. – Безмежна повага та подяка тим людям, які тоді вистояли. Страшно уявити, через що вони пройшли. Вони заслуговують нашої підтримки та поваги. Вони ще є, а завдяки їм – і ми.