19 січня українці святкують Водохреща. Традиційними для цього дня є освячення води та занурення у воду. Суспільне поспілкувалося з Владикою Іоаном, митрополитом Черкаським і Чигиринським, щоб дізнатись історію свята та яке походження мають традиції святкування.

Владико Іоане, розкажіть будь ласка, яку історію має свято Водохреща?

– Ця подія бере свій початок від хрещення Ісуса Христа. Перед тим, як вирушати на своє служіння, він пройшов той чин, який сам встановив і надав Івану Хрестителю. Іван Хреститель був покликаний Богом з пустелі, до нього приходили люди, сповідувались у своїх гріхах і він хрестив їх у Йордані. Коли Господь прийшов до нього охреститись, Іван сказав йому, що йому самому треба в нього хреститись. Господь же йому відповів: “Облиш, бо так годиться нам чинити всяку правду”. Тобто ми бачимо, що Господь, який встановив чин і сам його проходить, як людина, але, оскільки він святий, і потреби в покаянні не має, то він не сповідував Іванові своїх гріхів, бо був безгрішний. І Дух Божий спустився на нього у вигляді голуба і пролунав голос з неба: “Це є Син мій улюблений, якого Я вподобав”. Це була видима ознака, визнання Його Месією та затвердження цього статусу перед людьми. Це була перша поява Триєдності Бога: голос Бога з неба, Дух Святий у вигляді голуба та Син Божий Ісус Христос. Це свято ще можна назвати Феофанією, тобто Богоявленням.

Чи одразу після цієї події почали щорічно святкувати це свято? І чому саме 19 січня?

– Практично одразу після утворення Церкви Христової. Є апостольські постанови, і ці правила встановили святі апостоли. Вони містяться у каноні, це кодекс, по якому живе і православна, і римо-католицька церква. З усного в письмове це правило перейшло десь у четвертому столітті нашої ери. У ньому зазначено, що це свято має відбуватися шостого січня. Ми теж його святкуємо в цей день, проте наше шосте січня відстає від астрономічного на 13 днів, і тому ми святкуємо 19 січня. Але Бог відгукується на наші прохання незалежно від того, в який день ми святкуємо Водохреща.

Розкажіть про традиції святкування, які вони?

– У різних церквах різні традиції. Ті церкви, які знаходяться на півночі святкують Йордан в умовах снігу, льоду, морозу, а ті, які на півдні – в тропічних умовах за високої температури. Тому традиції різні. Наші звичаї святкування склалися протягом століть діяльності церкви Христової. Коли ми освячуємо воду, то вирізається ополонка у вигляді хреста і льодовий хрест ставиться біля цієї ополонки. Коли немає льоду, то ставиться дерев’яний хрест, або взагалі не ставимо ніякого, просто освячуємо воду, бо бувають такі зими, що ні льоду, ні морозу, ні снігу немає.

Чому люди купаються і пірнають в ополонку цього дня?

– Це традиція древня, але не церковна. Через купання людина не набуває якихось особливих чи надзвичайних якостей, але під час занурювання вона молиться і закликає Божу благодать, тому це має більш внутрішню, духовну дію.

Тобто, вода значення особливого не має?

– Вода не має значення без благодаті Святого Духа. Це божественна сила, яка діє і на воду, змінюючи її властивості, і на людину, незалежно від води, яка закликає Святого Духа. Той стрес, який людина отримує під час занурення у воду, збадьорює і душу, і тіло. Цей духовний процес позитивно впливає на людину.

Часто люди приносять освячувати у воді різні побутові речі. Чи є це правильним?

– Благодать Святого Духа зцілює душу і тіло. Якщо ми, занурюючись, просимо цього, то за вірою отримуємо. Якщо ми хочемо освятити якийсь предмет, який нам допомагає в житті, то ми маємо розуміти, що не всі предмети підлягають освяченню. Кухонні прилади чи домашнє начиння не освячується. Бог не робот-автомат, який освячує все підряд. Бог освячує не тому, що ми цього просимо, а тому, що він вирішив освятити щось. Занурення у воду освячує людину тому, що Господь встановив такий чин.

Серед людей побутує думка, що під час купання в освяченій воді захворіти не можна. Чи виправдані їхні сподівання?

– Вважаю, що виправдані, оскільки, якби люди в це не вірили, то вони б захворіли. Проте є випадки, коли люди все ж хворіють. Наприклад, одного разу у жінки стався серцевий напад після купання і їй викликали швидку. Тому, якщо людина йде пірнати, то має згадувати про ще одну заповідь – “Не спокушай Господа Бога”. Якщо людина знає, що вона має хвороби, то не потрібно ризикувати і спокушати Бога. Окрім добрих намірів треба ще мати й здоровий глузд.

Звідки з’явилася традиція постувати і святкувати ще один Святвечір в переддень Водохреща?

– Раніше, до четвертого століття, Свята Різдва Христового та Хрещення святкували в один день, його називали Богоявленням. Це було зумовлено тим, що під час народження Бог з’явився, як немовля, у людській подобі, а під час Хрещення явив себе як триєдність – Отця, Сина та Святого Духа. Тож в той день тримався суворий піст і молитва довга, а також правилася довга Літургія. Коли ж розділили ці свята, то традиції залишилися, але практично тотожні.

А де записані ці всі правила?

– Ми маємо товсту таку книгу, у якій описані чини і правила, за якими, практично живе церква. Це требник Петра Могили, це один з найбільших збірників молитов усіх століть. У цій книзі також описане пояснення чину святкування Богоявлення та освячення води. Там йдеться про те, що в цей день освячується водна природа і змінюються властивості води. Ці переміни даються Богом кожного року на знак того, що Він з нами, що він не покидає церкви. Кожна церква по тому дізнається, що вона є благодатною, якщо вода під дією молитов її священників не псується рік, два і більше.