У селах позбавляються сміття звичним способом – спалюють, вивозять в ліс чи поле, закопують, а можуть викинути по дорозі до сусіднього села, пишуть “Вісті Черкащини”.

– Мій город тягнеться аж до ставу, якось йду полоти, дивлюсь, а разом із сміттям викинули біля ставу дохлу свиню. Це вже не вперше. Їде по центральній дорозі та й викине мішок. А з нього і використані підгузки висипаються, і пляшки від коньяку, а нам прибирай тоді. Як вітер, то взагалі пакети та використаний папір літають, – скаржиться жителька Онопріївки. – Люди де живуть, там і смітять, – махає рукою.

Як з’ясувалося, скотомогильники на Тальнівщині є лише в кількох селах – Поташі, Заліському та Зеленькові. Хворих тварин за вказівкою Держпродспоживслужби спочатку спалюють, а потім закопують. У селах, де їх нема, кажуть, що дохлих свиней, телят чи корів здають на Ветсанзавод. Хоча визнають – недобросовісні хазяї намагаються продати хвору худобу до того, як вона здохне. А як трапиться біда, то можуть і викинути подалі від двору.

Не краща ситуація і з сміттям. За даними Світового банку, щороку людство «виробляє» понад 2 мільярди тонн сміття на день. Більше того, експерти прогнозують, що з сучасними темпами продукування відходів їхня кількість до 2050 року може зрости до 3,5 мільярда тонн. Відходи гниють на звалищах, забруднюють океани та руйнують екосистеми. Звісно, це має негативний вплив і на наше здоров’я. Особливо небезпечно проживати на території поблизу звалищ. Доведено, що таке «сусідство» підвищує ризики появи респіраторних хвороб та навіть раку легень. Шкідливий вплив можуть мати гази, що випаровуються зі звалища, та багато токсичних речовин, які забруднюють повітря та навколишні території.

У більшості країн з низьким рівнем доходу понад 90% сміття просто гниє на звалищах чи спалюється. Таке поводження з ним стає причиною поширення інфекційних хвороб а також підвищує ризики появи респіраторних захворювань, особливо у дітей і людей літнього віку.

Як довго розкладається сміття? 2-4 дні туалетний папір; 1-3 місяці газети; 1-5 місяців огризки, картонні коробки; 3-14 місяців мотузка з бавовни, фотографії, сірники; 1-5 років дошки, недопалки, пакети з-під молока, журнали; 15 років фарбоване дерево, пакет; 50 років консервні банки, упаковка з пінопласту; 80 років пінопласт; 200 років алюмінієві банки, батарейки; 400-450 років звичайні підгузки та пластик; 600 років рибальська волосінь; більше 1000 років скло.

«Зокрема, під час відкритого спалення відходів можуть виділятись токсичні речовини – діоксин та фуран. Їх пов’язують з високими ризиками ураження легень, нервової системи, нирок та печінки та навіть появою деяких видів раку. Водночас сміття та відходи можна використовувати розумно. У багатьох країнах світу давно замислилися над тим, як уникнути перетворення планети на великий смітник та зберігати здоров’я населення. Сміття переробляється в ресурси, які можна використовувати знову, з нього навіть виробляють енергію», – пише на своїй сторінці у мережі Фейсбук в. о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун.

Щороку в Україні утворюється близько 10 тонн відходів у розрахунку на одного мешканця, що у 2 рази більше від показника в країнах Європейського Союзу. Загалом у нашій країні накопичено майже 36 млрд. тонн відходів. Це понад 50 тис. тонн на 1 квадратний кілометр України. Про це сказав міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак, передає прес-служба уряду.

У Тальнівському районі 42 села. Для селян поза межами населеного пункту спеціально відводять місця, куди самостійно чи за рахунок сільської ради можна вивозити тверді відходи. На таких звалищах має працювати трактор, який кілька раз на квартал підгортатиме та складатиме відходи. Тоді територія з рештками побутових відходів не розширюватиметься і цим самим не завдаватиме шкоди довкіллю.

– У нас і місце в селі є, але смітники ніхто не підгортає. Люди пару раз самі підпалювали, щоб площа відходів стала меншою. Бо як почнуть возити влітку та кидати поряд на поле з пшеницею, тоді замість жовтого колосся різнокольорові смітники і їдкий сморід, – ділиться житель Кобринової Греблі.

Сільський голова Володимир Маляр розповідає, що для жителів Антонівки та Кобринової Греблі у кінці 1980-их було відведено 0,5 га під звалище. Але каже – краще спалити викинутий пластик чи, наприклад, взуття, ніж сортувати сміття.

Часто трупи тварин та й інші відходи селяни викидають у лісосмуги або залишають на узбіччі доріг. Така ситуація не тільки у Кобриновій Греблі, а і в Папужинцях, де населення самостійно вивозить сміття за 5 кілометрів у сусідній Веселий Кут. По дорозі до населеного пункту можна побачити пакети з відходами, які жителі навколишніх сіл викидають з машин. Не краща ситуація й у Майданецькому. Голова запевняє, що є спеціально відведене місце під звалище, але місцеві керівники господарств не надають транспорт для вивезення відходів, киваючи пальцем один на одного. Тому люди викидають сміття, де бачать. У Мошурові звалище розташоване на ріллі, що не відповідає екологічним нормам.

В районі тільки 5 сіл (Гордашівка, Соколівочка, Здобуток, Поташ і Мошурів), які займаються сортуванням сміття. У людних місцях розміщені контейнери для скла, пластику, паперу та бляшанок. У Веселому Куті, Вишнополі, Глибочку, Заліському, Зеленькові, Кобриновому планують сортувати сміття з 2019 року. Та багатьох хвилює, куди його далі збувати, адже переробних заводів поблизу немає.

У Корсунці, Кобриновій Греблі, Онопріївці, Колодистому, Павлівці Першій, Лоташевому, Легедзиному, Лісовому, Романцівці вважають сортування твердих відходів нереальним та недоцільним. Люди в більшості сіл району вимушені самостійно вивозити сміття. Пенсіонери та жителі без транспорту просять про допомогу сусідів або ж створюють стихійні звалища.

– Викинули на узбіччя біля дороги мішок із сміттям, а я якраз проходив і побачив шкільний зошит із знайомим прізвищем. Після співбесіди батьки-шкідники прибирали і своє, і чуже, – розповідає Василь Бондаренко, сільський голова Онопріївки.

– Не з Марсу ж нам кидають сміття, самі смітимо, то й прибирати будемо самі, – коментує Павло Козаченко, сільський голова Веселого Кута.

Від 1 січня 2018 року в Україні діє заборона на захоронення не перероблених (необроблених) побутових відходів. Водночас українців зобов’язують сортувати сміття. Це передбачено Законом України «Про відходи», до якого були внесені відповідні зміни ще 2012 року. Так, згідно з документом, великогабаритні, ремонтні та небезпечні відходи мають збиратися окремо від інших. Штраф за порушення такої норми для населення становить від 340 до 1360 грн, для юридичних осіб – від 850 до 1700 грн, – повідомляють в Міністерстві екології та природних ресурсів.

Велика кількість сміття – проблема глобального масштабу. Втім, її вирішення потребує локальних зусиль. Кожен може хоча б спробувати сортувати сміття або ж намагатись продукувати його менше.

Допоки у селах та містах розв’язують цю проблему, стихійні звалища зростають, а гори мотлоху перетворюються на небезпечні сполуки, що просочуються в землю та воду й отруюють людей.