Микола Шевченко із Єрківської ОТГ, що на Катеринопільщині, з дитинства захоплюється музикою, грає на гітарі, клавішних, пише та виконує музичні твори. Саме таким його добре знають земляки, друзі. Однак пару років тому чоловік відкрив для себе ще одне захоплення. Тепер майже весь вільний час він проводить у гаражі за деревообробним верстатом. Пише видання “Вісті Черкащини“.

blank

«Буває зайду в гараж за чимсь необхідним, побачив верстат чи гарне поліно, і пропрацював годину. Інколи до третьої ночі. Ця справа мене полонила після п’ятдесяти. Якось само прийшло. Раптово. Ніколи цьому спеціально не вчився і навіть не цікавився. У школі колись робив ручки для молотків на трудовому. Учитель поставив четвірку з великим авансом. Тепер автомобіль стоїть у дворі, а в гаражі – верстат, заготовки. Уміння наче зійшло з неба, і нібито я все сам знаю. Коли стаю до роботи, не уявляю, що в результаті вийде. Беру заготовку, обробляю, поступово проступає якийсь малюнок, закриваю очі – зринає річ. Сама приходить. Увесь творчий процес супроводжує музика, що бринить у голові, від мелодії залежить, що вийде: попільничка чи підсвічник», – розповідає Микола Васильович.

Чоловік каже, що загалом столярство – захоплення не з дешевих. Потрібно мати відповідні верстати, різці. Останні швидко зношуються, а один якісний коштує до 5 тисяч гривень. У нього їх близько 30, але він їх не купує, а виготовляє сам.

24 серпня на День Незалежності у Єрках поміж інших народних умільців Микола Шевченко представляв персональну виставку виробів з дерева. Насамперед посуд та підсвічники, вази. Розповідаючи про матеріал, зауважив, що використовує різну деревину: сосну, березу, липу (біла порода), але віддає перевагу яблуні, груші, горіху, ясену й сливі, що мають неповторно красиву структуру. Вироби з яблуні, зі слів майстра, схожі на мармурові.

На завершальному етапі Шевченко покриває виготовлений посуд масловоском (лляна олія зварена з воском і каніфоллю), а підсвічники – лаком. При потребі використовує природній пігмент для підфарбовування.

Свої вироби майстер не продає. Робить для себе або роздаровує. Вважає: «Те, що само звідкись прийшло, не повинно оцінюватись у грошовому еквіваленті, інакше може зникнути натхнення».