Творчість учасниць аматорського фольклорного колективу “Надвечір’я” із села Благодатне, що на Черкащині, відома не тільки в Україні, а й у світі. Нині вони виступають на доброчинних концертах, аби допомагати ЗСУ. Про це Суспільному розповіла керівниця колективу Любов Боровик.

blank

Серед учасниць — учителька, медсестра, будівельниця, колишня доярка. Коли співають, у них перестають боліти руки та душа, розповіла пані Любов:

“Попололи, закинула сапу — і вперед на репетицію. І співаємо, і плачемо разом”.

А ще — беруть участь в доброчинних концертах та конкурсах. Співають про все, а пісні, за словами Любові Боровик, линуть від душі. Одне одного розуміють із пів погляду:

“Якщо треба прийти – значить всі тут. Робимо все разом, домовляємося дружно-мирно. Це наше життя — оце все, оці всі грамоти”, — пояснила пані Любов.

Для когось участь у колективі стала родинною справою. Наприклад, четверо сестер створили свій ансамбль “Родинонька”. Для когось із них спів – це розрада.

“До Люби дзвонимо, питаємо коли вже репетиція, коли нам іти, на який час. Біжимо бігом, все кидаємо і йдемо. Це моя любов, я люблю пісню, я цим живу”, – розповіла Галина Семененко.

Тетяна Чемерис вважає, що пісня — це “душа”:

“На репетицію треба йти з натхненням, бо пісня – це душа, це нині наш «фронт»”.

За час свого існування “Надвечір’я” побувало за кордоном — Хорватія, Польща, Югославія, розповіла Любов Боровик. Від початку повномасштабного вторгнення колектив збирав гроші, аби допомагати війську:

“Ми провели доброчинні концерти. Назбирали грошей і віддали для захисників із нашого села”.

Є серед учасників “Надвечір’я” чоловіки. Степанович – незмінний баяніст. На баяні він грає з 11 років.

“Ніна Миколаївна пише пісні, а я музику”, – розповів Степанович.

Свої пісні бережуть для наступних поколінь, зазначила Ніна Кравченко:

“Передаємо, щоб традиції наші залишилися. Поки пісня жива, поки і нація жива”.