blankЧергові місцеві вибори в Україні мають відбутися 25 жовтня цього року. Ними має завершитися нинішній процес децентралізації. Для жителів Золотоніщини, як і багатьох інших районів, кількість яких в Україні та, зокрема, на Черкащині скоротять в рази, ці вибори несуть ряд суттєвих змін. Так, Золотоніський район стане більшим, до нього приєднаються шляхом укрупнення Чорнобаївський та Драбівський. А от повноваження у районних рад будуть зовсім іншими, оскільки основні важелі управління перейдуть до новоутворених об’єднаних територіальних громад, зокрема, і розподіл бюджету та управління комунальним майном.

Отож, Золотоніська райрада сьомого скликання завершує свою каденцію. Перед депутатами нині стоїть головне завдання – докласти максимум зусиль, аби процес переходу до нової і не зовсім поки що зрозумілої системи функціонування органів місцевого самоврядування був плавним і виваженим, щоб це не позначилося негативно на житті громадян.

Тому перед тим, як рухатися вперед, логічно було б оглянутися назад, підвести підсумки і зробити певні висновки. Голова Золотоніської районної ради Валерій Петрович Саранча поділився своїми думками з цього приводу, дав певні роз’яснення і висловив своє бачення тих процесів, які торкнуться кожного з нас. Про це йдеться в матеріалі на сторінках газети «Вісник Золотоніщини».

– Валерію Петровичу, що Ви думаєте про реформу, яка повністю змінить Золотоніський район, як ставитеся до цього процесу?

– Хочу наголосити, що нині закінчується не просто каденція депутатів сьомого скликання, завершується ціла епоха Золотоніської районної ради. Так, райрада залишається номінально, але буде зовсім іншою: нові повноваження, нові відповідальності, нова територіальна величина. Як відомо, Золотоніський район розшириться, включивши у себе також ті адмінодиниці (ОТГ), які будуть розташовані в межах сучасного Чорнобаївського та Драбівського районів. Ми, по суті, проходимо певну віху, і я з упевненістю скажу, що вона була далеко не найгіршою за усю історію Золотоніської районної ради. І я, і мої попередники зробили вагомий внесок у розвиток Золотоніщини.

Прийняте центральною владою чітке рішення про те, що з жовтня 2020 року Золотоніська районна рада трансформується, і його маємо виконувати. Якщо по Золотоніщині воно не передбачає якихось глобальних тектонічних зсувів, то для Драбівщини і Чорнобаївщини грядуть великі зміни. Ці райони, як і їх районні ради та райдержадміністрації, зникають, для них почнеться написання наступного історичного розділу з чистої сторінки, але в ньому не буде тих традицій, за якими вони живуть зараз, районний герб і прапор перетворяться на музейні експонати.

Як на мене, для жителів згаданих регіонів це якась певна драма, а, можливо, навіть трагедія. Хотіли б ми того чи ні, але за нововведеннями слідуватиме закриття різноманітних структур, судів, податкових інспекцій тощо, які розташуються у великому райцентрі – Золотоноші. За цими, так би мовити, переселеннями часто не бачать людей, життя яких переінакшиться. Тим, хто досягнув поважного віку, буде важче, а молодь, можливо, побачить перспективи, знайде змогу змінити місце проживання чи влаштуватися на кращу роботу.

Прикро, але це правда, що  такі великі зміни не передбачають уваги до долі фахівців, які працюють (навіть тривалий час) у державних органах влади. Ми можемо говорити, що ці спеціалісти перейдуть на роботу в ОТГ чи ще кудись, але насправді багато з них залишиться за бортом. Тим паче, такі невеличкі селища міського типу як Драбів, Чорнобай, та і місто Золотоноша, не зможуть запропонувати вакансії усім, хто потрапить під скорочення, буде звільнений. У цьому і є весь парадокс: коли столична влада думає про глобальне і стратегічне, часто забуваючи про головне – людей, які живуть у селах, невеликих містечках. Ми женемося за перемогою у черговій реформаторській битві, а вигравши її, розуміємо, що нікому вона вже не потрібна, бо людям не стало краще від тих «рехворм». Адже, як би там не розповідали про подальший розвиток наших регіонів, якоюсь мірою всі ці перетрубації спустошать і Чорнобаївщину, і Драбівщину. І це найгірший наслідок оцих усіх реформацій, як на мене.

На жаль, Золотоніщину розірвали на велику кількість «міні-районів». І тут доречно згадати про бюрократію: одна справа – утримувати і фінансувати один районний управлінський апарат, а інша – шість фактично таких же, бо саме стільки ОТГ утвориться у нашому районі в жовтні. Коли зробити певний аналіз і оцінити ситуацію, бачимо, що не кожна з майбутніх громад, зважаючи на кількість населення та низку інших факторів, зможе перейняти усі повноваження, оскільки фінансові затрати грядуть значні. Керівництву доведеться шукати альтернативи, можливі шляхи об’єднання чи скорочення, особливо це стосується закладів освіти, медицини…

Я був  проти децентралізації, виступав за те, щоб сформувати одну велику Золотоніську громаду, до складу якої ввійшли б усі села району. На жаль, цього не відбулося. Ми ще маємо трохи часу, щоб переосмислити те, що відбувається, подивитися на перспективу. Найбільші труднощі ляжуть не на плечі політиків, а пересічених громадян, які на фоні усіх цих державних реформацій змушені будуть жити, утримувати себе і свої родини, працювати. Зміни люди відчують швидко, і добре, якщо вони будуть на краще. Хочеться, щоб громади впоралися зі своїми повноваженнями. Надіюся, що у гетьманів, які стануть головами районних рад, вистачить розуму і відповідальності зберегти ті позитивні речі, які були напрацьовані роками, щоб і надалі продовжувалися дії корисних і потрібних населенню програм.

– Як оцінюєте роботу своїх колег-депутатів, які активно працювали п’ять попередніх  років?

– Сьоме скликання райради досить цікаве, насичене різноманітними подіями – ми постійно жили в умовах дисбалансу і без натяку на стабільність. Війна, вибори до Верховної Ради і президента – це все тривожило людей, і ця напруга вибивала з робочого ритму. Депутати намагалися зробити потрясіння, пов’язані з усім цим, легшими, старалися, аби земляки почувалися захищеними перед реформами освіти, медицини, соціального сектора. Можна сказати, що ми боролися із їхніми наслідками. Робота відбувалася у складних обставинах, як і завершується в умовах пандемії, яка спровокувала економічний спад у державі. Чи пристосувалися? Зробити це цілком неможливо, але скажу, що наші депутати з цими викликами впоралися, і більшість завдань, які ми ставили перед собою, виконано. Завдяки цьому вдалося не допустити багатьох негативних наслідків, які «вибухали» в інших районах: не було проблем із виплатою зарплат, ми цей шлях пройшли достойно. Крім того, ми намагалися тримати курс тієї стратегії, яку розробили, коли приступили до своїх обов’язків. Вона стосувалася всебічного і сталого розвитку району, покращення добробуту селян, їхнього повсякдення.

Зараз лунає дивна критика у бік нашої команди з приводу того, що ми, по суті, зберегли всю інфраструктуру, більше того, привели її до нормального ладу, де можна і лікуватися, і вчитися, і отримувати соціальні послуги. Тому тепер нам буде відносно просто передавати цю інфраструктуру новоутвореним районам, і соромно ні мені, ні депутатам не буде.

– Розкажіть про основні здобутки, яких вдалося досягти у Золотоніському районі?

– Я пишаюся тим, що нам вдалося, діючи спільно і злагоджено, зробити капітальні ремонти у багатьох школах району, облаштувати теплі і затишні класи, придбати сучасне обладнання та й взагалі йти в ногу з часом. Ми практично завершили ремонт тих сільських амбулаторій, які планували, наближаються до фінішу ремонтні роботи у Домантовому та Гельмязові. Перед цим зроблено капітальні ремонти у Пальмірі, Деньгах, Бубнівській Слобідці, Драбівцях, Новій Дмитрівці, з’явилася нова амбулаторія у Благодатному. Первинна ланка медицини отримала красиві світлі приміщення, які відповідають усім вимогам для надання якісних послуг пацієнтам. Також для первинки надійшло 9 нових автомобілів: три, з яких придбали за районні кошти (DAEWOO Sens), два (Chevrolet Niva) – у співфінансуванні із керівниками господарств, за що їм велика вдячність, це Бубнівська Слобідка і Благодатне, а останнім часом надійшло чотири  нові автівки. Очікуємо, що невдовзі отримаємо ще чотири автомобілі. Оновлення автопарку, я вважаю, це суттєвий крок вперед, і сімейні лікарі матимуть можливість вільно пересуватися, що полегшить і їхню роботу, і оперативність надання послуг населенню.

Якщо ми уже почали говорити про медицину, то я продовжу про вторинну її ланку. Ми, чи не найперші в Україні, розпочали процес підготовки її до реорганізації і тих реформ, які набрали чинності з 1 квітня цього року. Сьогодні районна багатопрофільна лікарня готова до переходу на самоокупність, і вона зможе вижити, коли не буде фінансування з районного бюджету та невеликих субвенцій  від ОТГ. Лікарні вдалося домогтися підписання 13 пакетів надання медичних послуг (це пристойний показник по всій Україні). Завдяки цьому райлікарня отримала кошти від Національної служби здоров’я, що дозволяє розвиватися, поповнювати арсенал обладнання. Золотоніська районна лікарня визначена як опорна на Лівобережжі та як другого рівня у боротьбі з коронавірусом. Це визнання того, що заклад працює потужно, що тут є висококваліфіковані фахівці і сучасне обладнання.  Нещодавно лікарня отримала дозвіл на надання ще одного пакету послуг – лікування хвороб, пов’язаних із коронавірусною інфекцією. Все це дозволило направити чималі кошти на придбання абсолютно нових приладів діагностики, яких бракувало. Йдеться про відеосистему, призначену для виявлення хвороб внутрішніх органів, і тепер не потрібно буде їхати до Черкас чи інших міст. Ця система працюватиме із бронхоскопом, який закуповуємо за співфінавнсування району і лікарні.

Якщо хтось пам’ятає центральну лікарню п’ять років тому, то вона змінилася до невпізнаваності. На будівлі перекрито дах, замінено майже всі вікна, облаштовано відділення для породіль. Так, пологове не вдалося завершити до кінця, як і гінекологічне. Але те, що є, я вважаю європейським зразком: три окремі палати, в яких можна перебувати в комфортних умовах, санвузли, сучасний дизайн… Зараз до нашої лікарні почали звертатися люди з інших районів області, і навіть з інших міст України. Багато іногородніх пацієнтів довіряють своє здоров’я нашим хірургам, травматологам, і це приємно, оскільки лікарі-професіонали підіймають рейтинг і покращують імідж Золотоніщини на рівні інших районів.

У лікарні (до речі, першій в Україні) створено і обладнано відділення екстреної медичної допомоги. Також перероблено трансфузіологію, отже, маємо одну з найкращих станцій по забору крові, і важливо, щоб вона працювала і надалі на весь лівий берег Черкаської області. Зроблено частину поліклініки, хірургічного відділення, діагностичне, терапевтичне, операційний блок. Ми придбали цифрові рентген і флюорограф. До спільних заслуг із областю можна віднести і Центр здоров’я жінки.

Безумовно, всі ці успіхи у розбудові та оснащенні райлікарні відбувалися за активної участі колективу медиків на чолі із багаторічним головним лікарем закладу Сергієм Примаком.

Я сподіваюся, що нова районна рада, яка розпочне каденцію у жовтні, так само підтримуватиме районну лікарню. Бо як би нас не лікували сімейні лікарі, але часто доводиться звертатися до фахівців вузького профілю.

Окрему увагу депутати нинішнього скликання приділяли освіті. У 2015 році ми отримали її в не найкращому стані. Тому з самого початку почали шукати способи енергозбереження, щоб діти навчалися у теплі. Було зроблено ревізію і ремонти всіх котелень. Був період, коли з постачанням газу виникли проблеми, тому ми змогли зробити кілька альтернативних котелень, і вони зараз працюють у Пальмирі, Вознесенському, Кропивні, Піщані, Гельмязові, Благодатному. Паралельно відбувалася заміна старих вікон у навчальних закладах на пластикові, що підняло температурний режим.

Ми вислухали шквал критики з приводу того, що район утеплює і ремонтує школи, які хтось вважав безперспективними. Нам закидають, що ми займалися і невеликими віддаленими Богданами, і Броварками, і Калениками, і Шабельниками. Говорили, що їх доведеться швидко закрити, але ж цього не сталося. Якби час повернувся назад, і мене запитали, чи варто все це було робити, я б сказав «Варто». Дитина, яка навчається у малокомплектній школі, нічим не відрізняється від тих учнів, які ходять до великих шкіл, і вона так само заслуговує на комфорт, тепло, користування сучасними освітніми засобами.

За останні п’ять років у школах збудовано харчоблоки, їдальні, спортзали і внутрішні туалети. Гадаю, це та база, яка повинна існувати у школах 21 століття. Також закуплено шкільні автобуси, ми маємо найбільшу в області кількість кабінетів LEGO.

В районі облаштовано три футбольні поля, це найбільше в області. Держава останнім часом цей проект змінила, тому ми змогли побудувати їх лише у Вознесенському, Гельмязові і Новій Дмитрівці.

Окремої уваги заслуговує наш Територіальний центр соціального обслуговування.  Протягом 2015-2020 років ця установа зазнала кількох реорганізацій, внаслідок чого змінилися її статус, структура і штат. Зокрема, з травня 2018 року Терцентр підпорядковано Золотоніській районній раді. Затверджено нову назву, статут, структуру і перелік послуг, що надаються. З ряду об’єктивних причин (створення ОТГ, оптимізація апарату Терцентру) не вдалося уникнути скорочень за певними посадами, а кількість людей у віці та громадян з особливими потребами, що перебувають на обслуговуванні в Терцентрі, скоротилася за цей період на 25%, і нині складає 1707 осіб. Водночас, додаткове цільове фінансування установи з районного бюджету дозволило провести ряд змін: з’явилися відділення денного перебування та стаціонарного догляду, збільшилася кількість робочих місць, розширився перелік соціальних послуг, що надаються комунальною установою, забезпечено безперебійну роботу та якість обслуговування.

У лютому 2017 року на базі колишньої Пальмірської дільничної лікарні було відкрито відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання. Проведено капітальний ремонт приміщень. Створено і оснащено їдальню, кухню, медичний кабінет, хол для відпочинку, душові та санітарні кімнати, змонтовано потужну систему вентиляції. Придбано нові меблі, (для лежачих підопічних – функціональні ліжка та протипролежневі матраци), комп’ютери та великий телевізор. Загалом, на створення та оснащення відділення було виділено понад три з половиною мільйони гривень. Нині у відділенні проживає 21 особа, 17 – на повному утриманні. Підопічні забезпечені цілодобовим медичним доглядом, 4-х разовим харчуванням, одягом, взуттям, засобами особистої гігієни. Для відпочинку і прогулянок облаштовано зручний дворик із парковою зоною і лавками.

За останнє п’ятиліття яскравого розквіту набуло культурне життя. В районному будинку культури на сцені з’явився екран, артисти виступають у нових костюмах. На честь наших героїв-захисників, які віддали життя, захищаючи Україну від ворога, ми запровадили турніри пам’яті. Це обласний шашковий турнір пам’яті Назара Крупки у його рідному селі Коробівка; особисто-командна першість району з легкої атлетики у пам’ять про Сергія Єпіфанова, уродженця села Львівка; відкритий обласний турнір з греко-римської боротьби серед юнаків, присвячений пам’яті В’ячеслава Гаги у його рідних  Плешканях; обласний фестиваль-конкурс хореографічного мистецтва «Світлячок», присвячений пам’яті загиблого в АТО Руслана Шеремета, літературно-краєзнавчі читання пам’яті  Олександра Коломійця із Маркизівки.

Говорячи про все це, я називаю багато позитиву. А так і повинно бути. Найкращі результати – це ті, які видно неозброєним оком. Думаю, що земляки з радістю користуються тими речами, які стали реальністю завдяки роботі Золотоніської районної ради.