blankАналізуючи очікування суспільства від результатів президентських виборів, в списку першочергових запитів на першому місці стоять тарифи і вартість комунальних послуг. За ними – питання війни і миру. Далі – проблеми, пов’язані із недосконалими реформами: пенсійною, медичною, судовою, антикорупційною… А найбільше люди критикували Петра Порошенка за небажання напряму спілкуватися із суспільством, бо часто таке спілкування нагадувало дорогу з одностороннім рухом.

Задля справедливості треба сказати, що більшість закидів на адресу влади стосувалися все-таки не Президента, а дій нашого уряду, адже розв’язання більшості питань перебуває в колі повноважень вертикалі виконавчої влади. Сам перелік реформ, як і їх проведення, безперечно, залежали від Кабміну. Від так, левову частку відповідальності за програш Порошенка мав би взяти на себе уряд Володимира Гройсмана, чесно визнавши, що це результат насамперед його діяльності.

Водночас, тих, хто намагається трактувати результати виборів як недовіру абсолютно до всіх органів влади, в тому числі й місцевих, хочу застерегти від поспішних висновків. Оцінку роботи місцевих органів влади й самоврядування покажуть вибори до місцевих рад у 2020 році, – ось тоді за отриманими результатами і судитимемо, як вони працювали п’ять останніх років.

Принагідно зауважу, що місцеві органи влади і самоврядування, щодня стикаючись у своїй діяльності з проблемами, які часто були породжені як раз центральними органами влади, аналізували й узагальнювали проблемні питання, інформували відповідні органи і керівництво держави, вносили конкретні пропозиції. Проте нас не хотіли слухати і не чули…

Прикро, що в нинішній президентській кампанії обидва кандидати мало згадували про село. І це видається поганим знаком. В умовах бурхливого розвитку технологій, які привели до скорочення робочих місць в аграрному секторі, серед земельних латифундій, чиї власники проживають у великих містах або й за межами України, села стають схожі на резервації для аборигенів, чиї права на медицину, соцзахист, освіту, культуру все важче забезпечити. Тому хотілося б, щоб у нового президента (сподіваюсь він знає, що в Україні є село) були радники, які не виросли на асфальті, щоб у них було бачення шляхів розвитку села.

Представники місцевої влади часто критикували те, як втілюються реформи, особливо – реформа децентралізації. Найбільш позитивний момент у ній – фінансова децентралізація, яка надала певний ресурс місцевому самоврядуванню, постійно нівелювався прагненням Кабміну максимально скинути повноваження центральних органів влади на місцеве самоврядування. Ось і цього року, зменшивши можливості щодо наповнення місцевих бюджетів через зниження вартості землі, намагаються змусити сільські громади фінансувати придбання інсуліну для хворих на цукровий діабет.

Негативною стороною цієї реформи є її незбалансованість у питаннях відповідальності. В ході об’єднання сіл, «розмивався» спільний бюджет громад на утримання районних закладів охорони здоров’я, соцзахисту, освіти, культури і спорту. Виникли перекоси, коли у межах одного району після утворення ОТГ, багатші громади отримували додаткові державні субвенції, а бідніші, ледве зводячи кінці з кінцями, мали ще й утримувати спільні для всіх лікарні.

Органи, відповідальні за проведення добровільного об’єднання громад, часто діяли всупереч інтересам селян. А від так, маємо сумні наслідки. Зокрема, у Золотоніському районі створено Плешканівську ОТГ, – створено, на мою думку, не задля покращення життя селян, а для «красивої статистики». Ми застерігали, що громада з чотирьох сіл не буде спроможною, говорили, що не можна обманювати людей і маніпулювати їх волевиявленням, але на це ніхто не реагував. На сьогодні у Плешканівській ОТГ немає власного ресурсу навіть на елементарні видатки, пов’язані з виплатою зарплати. Ті, хто малював селянам райдужні перспективи, нині в громаду й носа не показують, а проблеми жителів Плешканів, Підставок, Ковраю і Безпальчого є лише їх власними та, частково, районної влади…

Зорівська ж ОТГ, яка була створена за рік до Плешканівської, хоча й має ресурс для розвитку, але дуже незначний. На фоні сіл, що досі лишаються поза ОТГ, її успіхи практично не помітні. Може видатися дивним, але виборці в ОТГ, теж не підтримали на виборах Петра Порошенка. Очевидно, це непрямо свідчить про те, що люди не побачили і не відчули на собі отих очікуваних позитивних змін…

Ми критикували і критикуємо медичну реформу, яка не враховує реалій сільської місцевості, а це – розкиданість населених пунктів і низька мобільність населення, розгалужена інфраструктура і обмежені інформаційні комунікації, переважання у селах літніх людей та соціально вразливих категорій населення. В таких умовах зміни у наданні екстреної допомоги, поділ на «первинку» і «вторинку», однакове з містами фінансування, перехід на електронні рецепти та інші новації тільки погіршили доступ до якісного медичного обслуговування сільських жителів. Все «покращення» сьогодні зведено лише до спорудження нових амбулаторій та обіцянок запровадження «телемедицини». В кожному районі планують збудувати по одній – дві новій амбулаторії, напевне, щоб потім показувати, як все гарно «реформується». Переконаний, що кошти на ці «потьомкінські» дорогобуди, можна було б використати більш ефективно, наприклад, на швидкісний інтернет, ремонти і забезпечення тих амбулаторій, які уже працюють у районах…

Неодноразово намагалися привернути увагу вищого керівництва держави до проблем щодо вирішення земельних питань, з приводу екологічної ситуації на річці Суха Згар, випилювання лісів, роботи правоохоронних органів по захисту законних прав громадян, але так і не відчули реакції органів державної влади…

Незважаючи на зміну президента, ми працюємо в тому ж робочому ритмі, як і до виборів. Разом із районною державною адміністрацією продовжуємо рухатися тими напрямками і шляхами, які протягом останніх років спільно напрацьовували. Маємо хороші партнерські стосунки. Розбудова закладів медицини й освіти, ремонтні роботи на дорогах, культурно-спортивні заходи – всі ці проекти ми втілювали у співпраці.

Місцеві органи влади за будь-яких варіантів і перетрубацій повинні стояти на захисті прав та інтересів місцевої громади, доносячи до центральних органів влади, що нас влаштовує, а що ні. А в разі необхідності, навіть готові брати участь і в протестних акціях.

Хотілося б краще, ніж раніше, комунікувати з центральною владою, як на рівні населення, так і місцевих органів влади, щоб нас чули, виправляли помилки, які були допущені, щоб  швидше рухатися вперед. Ми готові активно спілкуватися і вносити пропозиції, бо всі вони в інтересах людей і на користь сільських громад. І, якщо нас будуть чути, бачити, ми завжди готові підставити плече і новообраному президенту, і нашому уряду.

Вибори пройшли і всім варто заспокоїтися, адже всі ми, незалежно від політичних уподобань, – українці, маємо спільне бажання: побудувати незалежну, заможну, справедливу Україну.

Ймовірно, що не всі очікування золотонісців, які наразі проголосували за Зеленського (а таких в районі майже 82 %), збудуться, і тому (як це бувало й раніше) буде багато розчарованих. Це – не страшно. Я хочу закликати всіх не «зачаровуватися»! Не очікуйте, що одна людина зможе змінити світ, та ще й швидко. Переваги демократії і вільного суспільства якраз в тому, що вони допомагають кожній людині стати творцем власного успіху незалежно від того, яка партія чи президент при владі.

«Зробимо разом!» – закликав нас один із кандидатів у президенти. У цьому гаслі не скільки йдеться про владу, як про те, щоб робити щось краще для країни. Кожен може почати принаймні із себе…

Валерій Саранча, голова Золотоніської районної ради