Кожен політик, особливо якщо йдеться про президента держави, залишає свій слід в історії. Хтось – розвитком країни, хтось – агресією проти сусідів, хтось – мудрими рішеннями, а хтось – рішеннями, які викликають щире здивування навіть у власних прихильників. Про це на своїй сторінці у соцмережі написав народний депутат України Віталій Войцехівський.
«Як українець із польським корінням, я завжди з особливою увагою спостерігав за подіями у дружній нам Польщі.
Тому новина про те, що президент Польщі Кароль Навроцький вирішив позбавити Володимира Зеленського польської нагороди, виглядає не стільки державницьким кроком, скільки доволі прозорою передвиборчою технологією. Причому з категорії «два зайці одним пострілом».
По-перше, можна сподобатися частині виборців, які й досі подумки живуть у часах Речі Посполитої та періодично поглядають на карту XVII століття. По-друге, створити незручну політичну дилему для прем’єра Дональда Туска, який тепер має або підписати відповідний указ, або пояснювати, чому не підписав.
Але знаєте, що найбільше дивує?
Я чудово пам’ятаю перші місяці великої війни. Телефонні дзвінки від знайомих поляків із єдиним питанням: «Чим допомогти?». Гуманітарні вантажі від міст-партнерів. Українські прапори на вулицях польських міст. Трамваї у Вроцлаві в українських кольорах. Будівлю польського парламенту в синьо-жовтому освітленні. Ігу Свьонтек, яка на всіх міжнародних турнірах незмінно виходила зі стрічкою кольорів українського прапора. Польщу, яка стала головним логістичним хабом підтримки України.
Оце і є справжнє ставлення більшості поляків до українців.
Саме тому політичний жест пана Навроцького виглядає як удар у штангу.
Рішення Володимира Зеленського повернути нагороду, не чекаючи подальших бюрократичних вправ Варшави, виглядає сильним і самодостатнім. Як і рішення екс-президентів Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Петра Порошенка, керівника Офісу Президента Кирила Буданова, міністра закордонних справ Андрія Сибіги та посла України в Польщі Василя Бондаря повернути свої відзнаки. Погодьтеся, бути в одному списку нагороджених з Муссоліні чи Катериною ІІ – така собі історія.
Що ж, тепер повернуті нагороди можна використати на власний розсуд. Наприклад, одну з них вручити російському диктатору. Адже коли політик починає заробляти дешеві бали на українському питанні під час війни, виникає цілком закономірне запитання: а кому це насправді вигідно?
Історія покаже. Вона, як відомо, любить розставляти нагороди та їхніх власників по своїх місцях…» – наголосив народний депутат.
КОМЕНТАРІ