У вересні 1986-го Черкаси вперше відзначили свій День народження. І відразу ж – 700 річчя. Слід сказати, що ювілей став доволі несподіваним, адже у попередні десятиліття періодика датувала появу Черкас то 1305 роком, то 1320-м. То коли читачі надсилали листи до редакції з відповідним запитанням і вчені мужі у статтях “Стародавнє місто” від 8 жовтня 1961 року, “Скільки років Черкасам?” за 18 листопада 1965-го та інших, які публікувалися у “Черкаській правді”, на ті листи відповідали. Цьогоріч друга дата особливо “знакова”, адже саме 2020-го Черкасам могло б виповнитися ті самі 700, з яких “все почалося”. На підтвердження – цитата: “В “Описании г. Черкас і его повета” за 1803 рік утворення міста відноситься до 1320 року”. Натомість маємо аж 734. Чергову цікавинку розповідає краєзнавець Борис Юхно.

Та 1982-го Київ відзначив 1500-ліття, в ювілеї розпізнали неабиякий трудовий стимул, і науковцям усієї УРСР довелося підшукувати відповідні дати для інших міст, які б могли “спричинити ювілей” у недалекому майбутньому. Так, власне, й з’явився 1286-й: “уточнена” дата заснування Черкас.

Хоча базовими днями урочистостей стали 19 – 20 вересня 1986 року, підготовка до них тривала не один місяць і навіть не один рік. Свято прийшло в Черкаси з відкриттям титульної двогектарної Площі 700-річчя зі скульптурою Бояна і оновленого Палацу культури цукровиків. Та й загалом, дата увійшла в історію міста як “день червоних стрічок”. Їх розрізали на поліклініці “Фотоприладу”, Будинку книги, бібліотеці ім. Лесі Українки, хлібзаводі, новому корпусі музучилища. Таким став далеко не повний перелік об’єктів промисловості та соцкультпобуту, які розпочали відлік своєї історії у вересні 1986-го.

Чи лише цим запам’яталося 700-ліття? Звісно, ні. Це були пріоритети, але й розважальну складову тодішньої події не перевершено й дотепер. Культурна та наближена до такої програма проходила за межами міста, на Дахнівському торжищі, яке 13-15 вересня відвідало близько 100 тисяч ярмарувальників. Не візьмуся тлумачити, як їх порахували, але офіційна цифра саме така. Щодо концерту, який відбувся на нашому стадіоні, то режисер-постановник дійства Борис Шарварко доклав усіх зусиль, аби черкащани запам’ятали подію назавжди. Того дня у тригодинному арт-проекті виступили Софія Ротару, Анатолій Солов’яненко, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Анатолій Паламаренко, ще адекватний Йосип Кобзон… Фіналом святкування став грандіозний салют: у ті часи – шоу, суворо регламентоване Днем Перемоги та круглою річницею революції.

Одним словом, Черкаси відзначили так, що удостоїлися сюжету у програмі “Час”, а за два місяці – ордена Трудового Червоного Прапора. Не за день народження, само собою, а за “успіхи, досягнуті трудящими міста”, які йому передували. Що, власне, й вимагалося.

Пощастило бути й на стадіоні, й на ярмарку. І скільки б потім не святкувалося ще, 1986-й запам’ятався назавжди.

ПІСНЯ НАД МІСТОМ

(З репортажу у “Черкаській правді” від 21 вересня 1986 року про святкування 700-літнього ювілею)

“Тисячі черкасців стали глядачами й учасниками художньо-спортивного свята “У братньому колі народів”. На стадіон в’їжджають мотоциклісти з прапорами союзних республік, з лозунгами і транспарантами. І знайомий голос лунає над трибунами – пісню композитора Олександра Морозова, присвячену Черкасам, виконує народний артист РРФСР Йосип Кобзон.

Ось з віддалених воріт на бігову доріжку стадіону в’їжджає колона тематично оформлених автомобіліів. Ніби живі кадри з історії рідного краю, проходять перед очима глядачів символічні картини, відтворені артистами обласного музично-драматичного театру: ратаї з плугом, які віддавна засівали черкаські поля добрим зерном, і бойова дружина, що стояла на захисті їхньої мирної праці. Славні козаки і повстанці проти панського гніту часів Коліївщини, великий Кобзар і митці російського народу, Чайковський і Пушкін, імена яких свято береже черкаська земля.

А увагу глядачів уже прикувала фігура тендітної співачки у білому вбранні. Своє музичне вітання черкасцям дарує народна артистка УРСР Софія Ротару, яка виступає в супроводі відомого вокально-інструментального ансамблю “Червона рута”…

А ЯК ДАЛІ?

Бо й справді: одне діло – заявитися, інше – закріпитися. Тому й вирішив згадати друге святкування дня народження Черкас 19 – 20 вересня 1987 року.

Звісно, організаторам було непросто. Перевершити урочистості першого з відкриттям доброго десятка важливих для міста промислових та соціально-культурних об’єктів та грандіозним зірковим концертом можливим не видавалося. З іншого боку, відразу ж по 700-річчю “здутися” й просто відбути номер – теж не варіант, попри відсутність соціальних мереж громада такий факт неминуче б відповідно прокоментувала. Бо тоді вже мала привід, позаяк горбачовська перебудова почала відчутно ламати економіку з усіма відповідними наслідками для людей. Зник цукор, ще більшим дефіцитом стала ковбаса – мірило достатку, та й загалом діставати почали вже й те, що ще вчора більш-менш вільно купувалося. У тодішніх реаліях це, як би не було, – критерій. Одним словом, відгуляти вимагалося дешево і сердито.

Святкування похмурого суботнього дня, як і нині, мало кілька основних локацій. Почалося все, хто б сумнівався, мітингом на площі Леніна. Тут нічого цікавого. Далі – вулицею Куйбишева, тепер Замковий узвіз. Там та нагорі, у парку ім. Ленінського комсомолу, тепер сквер Б.Хмельницького, відбувся “Черкаський вернісаж”, тобто свято мистецтв. Виступали літератори Микола Негода, Федір Моргун, Валентина Кузьменко. Грали-співали “колективи художньої самодіяльності”, зокрема “Зелений вогник” таксомоторного та “Червона калина” ЗТА. Там же експозиціонувався живопис, демонстрували роботи народні умільці, торгували книгами, на вікторині змагалися знавці літератури.

У неділю “зона свята” – нова площа Слави, де організували “Диво-град”: дитяче свято зі скоморохами, мультяшними персонажами та безкоштовним 500 “Ескімо” персонально від Крокодила Гени. Неподалік у фонтані ДТСААФ – демонстрація моделей катерів. У сквері Будинку Рад – прокат машинок і фотосесія з можливістю відразу ж оцінити та придбати знімок.

Далі надвечір – стадіон із “центральною подією, художньо-спортивним святом “Черкаси – місто славне братерством і працею”. Суцільний пафос во славу: наочна агітація, знамена, промови… “На стадіоні відбуваються фігурні перешикування, які виписують знаменні дати, дороге ленінське ім’я, абревіатуру КПРС. Тематику цього своєрідного літопису утверджують переможні мелодії революційних пісень…” Щось таке, навіть без очікуваного усіма концерту за визначенням. І як бонус для гурманів – вокально-хореографічна композиція “Наречена” у виконанні сумгаїтського фольклорного ансамблю “Чешма”.

Вочевидь, до цього місця – туго. Одначе, на 701-й річниці “людська” новація таки мала місце. Центральна площа під Леніним уперше перетворилася у такий собі міні-Дахнівський ярмарок з автолавками, грибками для частувань, корчмою, баштаном…