Вже третій рік на Черкащині будуються 26 амбулаторій сімейної практики у сільській місцевості. За ініціативи попередньої влади у 2018 році з Мінрегіону були направлені субвенції у всі області України на це будівництво. Завершення анонсували в 2019 році. Проте зараз уже пішов двадцятий, а амбулаторії ще й досі не ввели в експлуатацію. Що ж це було, – спосіб підвищити рейтинг для попередньої владної команди, чи дійсно вкрай необхідна ініціатива для розвиту, модернізації та підвищення рівня медицини на селі?

Як вибирали ділянки для будівництва амбулаторій?

Мінрегіон ініціював будівництво, відповідно обласна державна адміністрація мала зібрати пропозиції з районів та ОТГ, де ж саме мають з’явитись нові будівлі. Звісно, всі  «відповідально» підійшли до виконання поставленого завдання. Проекти мали реалізувати за умови співфінансування з місцевих бюджетів не менше, ніж 10% від вартості будівництва, тому райони не надто охоче пропонували свої варіанти: мовляв, в нас «медичних» коштів і так замало, та й всі вони вже розподілені.

Як результат, на початку 2019 року новий керманич ОДА Олександр Вельбівець почав бити на сполох, побачивши, що ініціатива тодішнього Президента за лічені місяці до виборів не те, що на середньому етапі реалізації, а навіть не зрушила з місця.

Саме тому те, як вибирались ділянки під будівництво і як готувалась проектно-кошторисна документація, – стало загадкою для нової влади. Оскільки, якщо розібратись, при формуванні проектів, чомусь не було враховано те, що будувати щось нове на ділянках, де вже стоять будівлі, дитячі майданчики, проходять лінії електропередач, ростуть вікові дерева, сади людей чи розміщено водогін, або ж в селі де через 100 метрів стоїть стара амбулаторія – не можна. Але ж попри відсутність ентузіазму у місцевих органів влади обласним керманичам дуже кортіло взяти участь у коштовній програмі, і не просто розпорошити гроші на маленькі ремонти великої кількості приміщень, а сконцентруватись на більших об’єктах. Можна одразу здогадатись, чому. І, до речі, той же Вельбівець, коли перебрав губернаторські повноваження у свого попередника Юрія Ткаченка, з обуренням виявив, що у багатьох обраних для реалізації програми підрядників – хронічні проблеми із законом і хвости кримінальних справ. Та виправити щось йому просто не дали. Процеси лобіювались, кажуть, на рівні Кабміну.

Тож у 2019 році на будівництво та укомплектування таки було виділено 242,8 млн грн.

Вже тоді стало зрозуміло, що відповідально реалізовувати ініціативу ніхто не збирається, бо питання в банальному і якнайшвидшому освоєнні коштів, тож не рідко і місця під амбулаторії вибирались скоріше за все тицянням пальця в карту із закритими очима. Та воно і зрозуміло, бо в той момент в столиці вже розуміли, що запускати в дію об’єкти вони не будуть – це буде головняк для нових владців.

Після обрання нового Президента і відставки Вельбівця, його перший зам Тарас Висоцький та згодом і нові очільники ОДА Ігор Шевченко із замом Віктором Карпенком з новими силами міцно взялись за амбулаторії. Їздили – інспектували, змінювали ділянки, готували нову проектно-кошторисну документацію і в пресі грізно заявляли, що приймуть в експлуатацію тільки готові амбулаторії. Знову публічно вилазили огріхи з обранням підрядників, із використанням коштів…

Та обласна влада знову змінилась і, як говориться, – «нова мітла почала мести по-новому», бо новий очільник області Роман Боднар і зовсім поставив під сумнів доцільність реалізації цього вартісного проекту.

«Серед причин порушення термінів здачі амбулаторій в експлуатацію, про які мені доповіли, це – несвоєчасне ухвалення рішень громадами щодо виділення коштів для співфінансування,  помилки в проектах, в деяких амбулаторіях не були передбачені технічні рішення для людей із інвалідністю, неякісні вихідні дані для проектування, – нині коментує новий керманич. – Щодо доцільності будівництва: це була позиція тодішнього керівництва країни, тому обговорювати «як так сталось», сенсу не бачу. Це дискусійне питання. Маємо завершити об’єкти».

Ну, і звісно ж, новий очільник не забув згадати «папєрєдніків»: мовляв, влада змінилась за рік уже вчетверте, а це ускладнює роботу. І як можна продовжувати будівництво без аудиту та прискіпливих перевірок? Потрібно все призупинити і «ретельно» дослідити всі корупційні схем, які діяли до цього часу, щоб не допустити їх у майбутньому. І це логічно, як не крути.

Звісно, якщо розібратись і не розцінювати проект будівництва амбулаторій, як суто політичний  хід, то створення нової модернізованої медицини на селі – це прекрасна ідея. Майже всі ми відвідували, або, принаймні, бачили, занедбані сільські лікарні, в які, в кращому разі, по визначних днях з району приїжджають лікарі. А в будні – там свистить вітер і допомоги недошукатись.

Натомість в нових амбулаторіях була б встановлена не тільки кількість лікарів, які мали б обов’язково працювати, а і сучасне медобладнання і транспорт. Обіцявсь справді революційний прорив у наданні послуг: із інтернет-зв’язком з провідними медичними фахівцями області, з сучасними діагностичними технологіями. І при цьому не було акценту на будівництві виключно нових будівель, мова йшла про, повторимо, абсолютно новий рівень медичних послуг і забезпечення кваліфікованими лікарями.

Чи захотіли б молоді лікарі їхати працювати в село?

Безперечно, захотіли б. А хто б відмовився працювати в сучасній, оснащеній за останнім словом медичних технологій, амбулаторії, яка, звісно, в пріоритеті у всіх, і фінансується справно. Ну, і не виключено, що лікарі, які б приїздили працювати в амбулаторії, могли б бути родом з того ж самого села. В іншому випадку для держави не було б проблемою забезпечити приїжджих лікарів житлом, щоб, так би мовити, повністю усунути всі незручності. До того ж, у багатьох селах і без названої програми лікарям знаходять житло.

Але, як ми вже відзначали, питання було не в кінцевому результаті, а в грошах, які виділялись на «процес». А тепер надії, що ці заманливі перспективи можуть стати реальністю – практично немає. Оскільки в нашій країні така традиція: влада змінюється, а ініціативи попередників стають ворожими і не потрібними та нівелюються. І вже не важливо, корисно це для суспільства чи ні, – якщо це все попередній «злочинний режим» робив, звісно, щоб просто «побільше вкрасти». До того ж, у світлі нової хвилі укрупнення вже існуючих ОТГ, може виявитись, що нові амбулаторії, опиняться не в центральних селах, тож добудовувати їх справді не буде жодного сенсу.

Утім, що найсумніше, – попри гучні обвинувальні заяви – справжньої відповідальності за безцільне тринькання бюджетних коштів ніхто не несе. Кримінальні справи якщо і порушуються, то тягнуться роками, і вироки отримують, зрештою, хіба що бухгалтери і клерки, які просто носили папірці. Натомість, нова влада проголошує нові, не менш грандіозні проекти…