Нинішня ЗЕ-влада має намір у три рази скоротити кількість районів країни. Зокрема, уряд на нещодавньому засіданні підтримав новий проект районування областей України. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль зазначив, що нинішні райони утворені ще в першій половині минулого століття і “вже не відповідають сучасним стандартам”. За його словами, скорочення необхідно, “щоб влада працювала більш ефективно і не дублювала ніяких функцій”.

Тепер, перед наступними місцевими виборами, Верховна Рада має затвердити нову нарізку районів та визначитися із створенням там районних рад, їх повноваженнями та фінансовим забезпеченням.

Як відомо, зараз існує на карті України 490 районів. Їх пропонується укрупнити і створити втричі менше – 129.

Так, за планами нинішньої влади на Черкащині замість 20 нині існуючих районів має залишитися всього 4. А це не втричі менше, як анонсував уряд, а у п’ять разів…

Ми уже повідомляли, що у червні наша редакція провела опитування серед читачів щодо їх ставлення до ліквідації нині діючих двадцяти районів та створення на їх основі всього чотирьох. В опитуванні взяли участь 638 наших активних читачів.

Кожен третій черкащанин, який відповів на запитання анкети, вважає пертурбацію районів області наступний етапом знищення сіл і райцентрів. Із цієї відповіді слідує, що наші земляки переконані, що «зачистка» сіл і райцентрів розпочалася із створення ОТГ, коли кілька сільрад зганялися в одну. А тепер влада має намір «добити» і села, і райцентри через п’ятикратне укрупнення районів Черкащини…

Є значна частина оптимістів (а це 19 %), які думають, що в результаті об’єднання кількох районів в один зменшиться кількість чиновницької братії. Воно ніби й логічно, та громадяни забувають, що Черкащина має бути розбита на 67 ОТГ, а від так, замість 20 «райкомів» буде створено втричі більше «містечкових урядів» оцих об’єднаних громад. А штат цих ОТГівських «урядів» може складатися до 50-60 осіб, що майже дорівнює кількості працівників у нинішніх райадміністраціях та райрадах. Отож, кількість чиновницької братії якраз може збільшитися в рази…

Багато черкащан старшого віку добре пам’ятають, що за радянських часів уже проходили схожі експерименти по об’єднанню районів, визнання сіл неперспективними і т. п. В результаті таких комуністичних експериментів були повністю знищенні сотні українських сіл. Отож, добре пам’ятаючи це, 11 % опитаних черкащан переконані, що і нинішні «рехворми» по зачистці районів завершаться плачевно.

Ну, а кожен десятий наш читач, який взяв участь в опитуванні, передбачає, що злиття кількох районів в один призведе до знищення районної інфраструктури. До речі, у 1960-і роки, коли Монастирищенський район приєднували до Христинівського, старожили згадують, як із районного парку Монастирища виривали навіть лавки і перевозили в об’єднаний райцентр. Що буде із районними лікарнями, будинками культури, іншими соціальними закладами районів, які нині ліквідуються, навіть важко уявити… Відповідно 6 % наших респондентів переконані, що такі райцентри перетворяться на хутори. Також варто нагадати, що такі історично значимі міста, як Канів, Чигирин чи та ж Сміла згідно планів нинішніх реформаторів позбавляються статусу районних центрів.

«Практика ОТГ показує, що нічого не зміниться…» – так вважає 6 % наших активних читачів. А 5 % опитаних взагалі байдуже до долі районів та сіл, де вони живуть.

Є серед черкащан, які взяли участь в опитуванні, і супер оптимісти. Так, 3 % наших читачів хочуть вірити, що об’єднання районів дасть поштовх до розвитку територій. І ще стільки ж опитаних надіються, що такі пертурбації – це шлях до “зачистки” місцевих мафіозних кланів. До таких оптимістів належать і 2 % черкащан, які вважають, що створення укрупнених районів покращить умови життя громадян.

Як видно із результатів опитування, більшість черкащан дуже негативно сприймають плани нинішньої влади щодо перекроювання карти області і злиття 20 районів у 4. Але, як не дивно, лише 2 % із числа опитаних готові активно виступати за збереження нині існуючих районів.

До речі, після оприлюднення результатів нашого опитування кілька представників обласної влади намагалися переконати, що висновки, зроблені журналістами, не відповідають дійсності і, мовляв, більшість черкащан дуже оптимістично налаштовані щодо майбутнього укрупнення районів. Щоправда, якихось серйозних аргументів на підтвердження своєї позиції вони не наводили, а посилалися на реформаторський досвід європейських країн. Особливо ж кивають на досвід сусідньої Польщі. Щоправда, забуваючи додати, що польський приклад якось не зовсім тулиться до наших реалій. Адже, територіально-адміністративна реформа у сусідів відбувалася паралельно із входженням Польщі у Євросоюз і НАТО. І саме на ці фундаментальні речі євроструктури виділяли полякам десятки мільярдів євро. Сьогодні ж Україні із великими засторогами і потугами МВФ ледве-ледве надав черговий транш. Чи може великою допомогою від Заходу наші децентралізатори називають невеликі гранти на закупівлю для потреб ОТГ комп’ютерів і стільців?..

Цікаво, що при створенні ОТГ влада мусила питати думку людей, проводити обговорення, громадські слухання… Тепер же столичні владці перекроюють карту України без будь-якого погодження із громадами та не рахуючись із позицією людей, які проживають у тих районах. А думка та, ну, дуже далека від райдужних планів столичних чиновників.

Ось що про це пише інтернет-видання «Віче», журналістка якого Тетяна Івашкевич опитала багатьох жителів Катеринопільщини щодо приєднання району до Звенигородського. Згідно з цим опитуванням та аналізом коментарів соцмереж більшість місцевих мешканців такий розвиток подій категорично не сприймають.

Людмила, 48 років: «Не тим займаються. Усі ці перерозподіли, перейменування для відволікання уваги. А по суті: скрізь бардак. Дороги жахливі, село вимирає, сміття валяється повсюди. Що, як станемо Звенигородським повітом, щось зміниться? Потрібні будуть величезні кошти на друк нових карт, табличок, виготовлення печаток, переоформлення підприємств, установ. Скажіть, у нас ці зайві кошти є?! То збільште пенсії!»

Аркадій, 52 роки: «Обіцяли, що зменшать кількість бюрократичного апарату, скоротивши райраду й райдержадміністрацію. А по факту розбили район на три громади з величезним штатом чиновників. Мокра Калигірка з Єрками вже це «покращення» відчули на собі. Люди кажуть, буцімто те, що робила одна особа, тепер виконують 3-4».

Вікторія, 27 років: «Поки в країні не налагоджена інфраструктура, це все робити передчасно. Як людині з Ярошівки чи Ямполя сучасними дорогами без нормального автобусного сполучення добратися у Звенигородку, аби вирішити якісь питання?! Це знущання! Не у всіх же є автомобілі!»

Максим, 34 роки: «Таке враження, що хочуть добити село. Тут по Катеринополю, буває, екстрені служби годину чекаєш. А що буде, як вони їхатимуть із Звенигородки? Я взагалі сумніваюсь, що Катеринопільська громада відбудеться. Тут нема ресурсів, щоб забезпечити нормальне функціонування лікарні, пожежної, шкіл, ФАПів і т.д. Та ще й з апетитами наших управлінців, що хочуть мати високі зарплати».

Марія, 63 роки: «Ой, не смішіть, були ми вже й Звенигородського району, і Шполянського, і Київською областю… І що? Аби світом крутить. Скільки живу, ще ні однієї реформи на користь людей не було. І в цю не вірю».

Ці думки наших земляків ще раз підтверджують, що громадяни від планів ЗЕ-команди по укрупненню, а фактично знищенню, районів, м’яко кажучи, не дуже не в захваті. Та маховик чергової тепер уже територіально-адміністративної «рехворми» таки запущений…

Не зрозуміло одне, чому громадяни, місцеві органи влади, депутати, громадські активісти,  партійні лідери обласного та районного рівня мовчки спостерігали і споглядають, як знищуються нинішні райони, їх інфраструктура, усі надбання минулих десятиліть!? Давно було пора кинути клич: За збереження та розвиток нині діючих районів Черкащини! І публічними акціями та переконливими аргументами таки довести нашим владним реформаторам, що їх експерименти по створенню удільних князівств ні до чого доброго не приведуть. Прогнозую, що після нарізки, так би мовити, в натурі нових районів та ліквідації існуючих, у багатьох із них на нас ще чекають народні бунти і містечкові «майдани» незгодних і обдурених…

Принаймні, можна було поборотися, щоб на Черкащині залишити хоча б 7 районів у форматі нині діючих в області парламентських виборчих округів. Як раз нарізка цих округів за чисельністю виборців (а це близько 150000 громадян) відповідає і методиці уряду щодо кількості жителів у ново створюваних районах. За планами ж Кабміну ми можемо отримати колосальні перекоси, де новий Золотоніський район об’єднає 142 тисячі громадян, а Черкаський аж 581. У чому тут логіка, – зрозуміти важко…

Одним із варіантів збереження районів у нинішніх межах міг стати формат створення ОТГ на базі нині існуючих районів. Ну, хоча б тих, де райцентрами не є міста обласного підпорядкування, тобто фактично сільських районів. На моє глибоке переконання, саме нинішні районні утворення і є як раз об’єднаними територіальними громадами, які на сьогодні історично, географічно, соціально та економічно склалися. Потрібно було лише передати на місця більші повноваження та фінансові ресурси. Адже від того, що кілька сіл назвати модним словом «ОТГ», або ж 5-6 районів з’єднати в один, – нічого не додасться ні в економічному, ні в соціальному, ні у фінансовому сенсі. Врешті-решт, від цього надої корів і урожайність зернових не збільшаться. Як і у чергу до новостворених ОТГ інвестори поки що не вишиковуються і підприємства за помахом чарівної «ОТГівської» палички не відновлюються…

Шляхом створення об’єднаних громад на базі усіх населених пунктів району пішли Монастирищина, Христинівщина і Тальнівщина. Інші ж сільські райони купилися на примарну «цукерку» децентралізаторів і розбіглися на два – три, а то й чотири удільні князьківства. Так, урядовці затвердили створення в Чорнобаївському районі двох ОТГ, хоча більшість сільських рад, місцевих депутатів та господарників переконливо доводили, що за фінансовими розрахунками спроможності різних моделей об’єднання, оптимальним варіантом є утворення єдиної Чорнобаївської ОТГ у складі усіх населених пунктів району. Вони аргументували свою позицію тим, що в разі створення у районі однієї ОТГ, вона буде спроможна утримувати всі заклади соціально-культурної сфери, інфраструктури та буде забезпечена кваліфікованими працівниками. Цю ж ідею підтримали практично всі керівники господарств, наголосивши, що коли об’єднана громада буде створена на базі всього району, вона буде економічно самодостатньою і зможе зберегти існуючу інфраструктуру. Але великі теоретики-реформатори з Києва вирішили по своєму… Хоча вся відповідальність за життєдіяльність цих двох ОТГ ляже на плечі не столичних чиновників, а як раз місцевої економічної, назвемо так, еліти…

Є ще один бік так званої районної децентралізації, на яку звернув увагу народний депутат України кількох скликань, наш земляк Микола Томенко. Він, зокрема, наголосив, що ця районна децентралізація вбиває українську історію і село. Микола Володимирович зазначив, що у свій час всілякі Кагановичі знищували Україну переселенням українців у міста, виселенням у Сибір та розстрілами й голодоморами. Згодом, коли спротив українців так званій колективізації вдалося зупинити, почалася русифікація та більшовизація. Одним із елементів підкорення українців став новий адміністративний поділ, коли районні центри створювали за принципом важливості партійних осередків, а не історичного значення міст та містечок. Так з плином часу значна кількість козацьких полкових міст стали селами із забутою героїчною історією державотворення, а нові районні центри прославлялися вже історією радянської комуністичної доби.

Микола Томенко наголосив: «От і нині правнуки Кагановича, щоправда вже за міжнародно-грантові мільйони, активно попрацювали над новим районуванням України. Тому на Київщині княже місто Переяслав, яке боролось із Черніговим за статус другого міста всієї України-Руси, а згодом стало історико-культурним та освітнім центром, хочуть перетворити на селище без статусу району. Україна загалом і Черкащина, зокрема, можуть втратити свою духовну столицю – Канів, якого теж не має серед нових райцентрів. І таких прикладів знищення української історії по всій країні -десятки…»
«Зате, місцеві олігархи та чиновництво покроїли Україну під свої бізнес-інтереси та політико-виборчі плани. А історія України нинішнім можновладцям навіщо:
у них головний принцип – економія бюджету. А десятки тисяч освітян, лікарів, бібліотекарів, економістів, яких буде скорочено, їм не потрібні – нехай перебираються у міста або у Європу на заробітки!» – підсумував пан Томенко.
Нині чітко простежується, як у людей все більше наростає переконання, що нинішня децентралізаційна реформа вигадана нашою олігархічною владою для знищення сіл і людей, які там ще живуть та працюють. Підсумком такого територіально-адміністративного реформування може стати утворення бідних і ще бідніших ОТГ, поява зайвих сіл і непотрібних людей, занепад соціальної інфраструктури і ще більше зубожіння селян. Бо нинішні олігархи і їх служки часто діють за принципом того ж таки Сталіна: «Немає людини – немає проблеми». А ще додадуть: «Немає села, – тим паче менше проблем. Зате збільшиться територія для заробітку…» Особливо це актуально сьогодні, коли нинішня влада готується до розпродажу українських чорноземів, а заїжджим олігархам та агробаронам сільські громади і люди, як більмо на оці…

Леонід Даценко, народний депутат України VII скликання