Черкаський журналіст та краєзнавець Борис Юхно продовжує свою традиційну рубрику “Наш календар” про грудень і Черкаси:

8 грудня

1966 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “У черкаських енергетиків радісна подія: в топках електроцентралі спалахнув шебелинський газ. Першим газифіковано водонагрівний котел, який забезпечує теплом хімічні підприємства, житлові квартали. Підведено газ і до одного з енергетичних котлів. Блакитне паливо обіцяє енергетикам великі вигоди – значну економію, поліпшення виробничих умов”.

1967 – Уведено в експлуатацію Черкаський шовковий комбінат (ЧШК).

1971 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Пам’ятник Великому Кобзарю в обласному центрі дістане друге народження. На підставі моделей, створених його авторами – відомими скульпторами Макаром Вронським та Олексієм Олійником, перетворяться в граніт фігури з шевченкових творів, розміщені на п’єдесталі. Цим уже кілька місяців зайняті різальники по каменю з Києва Сергій Тимофеєв, Юрій Балко і Федір Ходаков. Тепер вирізблені постаті привезені на місце. Йде їх чистова доробка і монтаж. Сам п’єдестал збільшено майже на метр. Деякі зміни внесено в композицію. Наприкінці грудня черкасці побачать пам’ятник у новому його вигляді”.

blank

9 грудня

1922 – Засновано Черкаський політехнічний технікум, тоді – дворічна професійно-технічнам школа.

10 грудня

1977 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Черкаський шовковий комбінат – одне з наймолодших підприємств області. Тільки 10 років тому було вироблено його тестову продукцію, а нині тут випускається ледь не половина всіх шовкових тканин, які виробляє Україна, – більше 60 мільйонів квадратних метрів на рік.

Одинадцять видів тканин атестовано як продукцію вищої якості. Серед них “Віринея”, “Черкащанка”, “Славутич”, “Струмок”. Характерним для цього підприємства є те, що його колектив постійно домагається підвищення продуктивності праці. Сприяє цьому, насамперед, впроваджена на комбінаті система матеріального заохочення працівників”.

2006 – У Євпаторії жіноча волейбольна команда “Круг” виборола Кубок України. Ця перемога була сьомою загалом та третьою поспіль, що дало право назавжди залишити трофей у Черкасах.

13 грудня

1977 – Затверджено технічний проект нового обласного краєзнавчого музею.

2012 – Вулицю Енгельса перейменовано на вулицю В’ячеслава Чорновола.

14 грудня

1943 – Після нацистської окупації, яка тривала з 22 серпня 1941 року, в місті відновлено радянську владу. День визволення Черкас.

15 грудня

1957 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Готуючи гідну зустріч 40-річчя Радянської України, колектив Черкаської швейної фабрики №2 розробив новий вид продукції – зимові спортивні куртки. Виготовлятимуться вони з бавовняної тканини на ватній підкладці, з хутряним коміром. Застіжки – на боках та манжетах – надають їм красивого вигляду.

Зразки курток, які виготовлені цехом №3 під керівництвом майстрів тт. Руденко та Леонової, схвалені трестом швейної промисловості Київського раднаргоспу. Незабаром почнеться масове пошиття цього виробу”.

1986 – Відкрито новий корпус музичного училища.

blank

16 грудня

1971 – Вперше через пресу оприлюднено наміри щодо будівництва Палацу культури хіміків, від 1979 року й дотепер – ПК “Дружба народів”. У презентаційному матеріалі повідомлялося, що “Це буде найбільший в місті видовищний заклад, який за своїми розмірами приблизно вдвоє перевищить приміщення обласного театру. Запроектовано дві зали: головна на 1200 місць зі сценою, яка обертатиметься, і друга – на 500 місць. Буде і спортивна зала з трибунами для глядачів на 300 місць, численні кімнати для гурткової роботи, бібліотека, кафе. Передбачено систему кондиціювання повітря в приміщенні. Місце перед будівлею прикраситься декоративним басейном з фонтаном. Проектувальники приступають до підготовки робочих креслень”.

blank

17 грудня

1996 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Заплющіть очі і ви побачите, як це страшно – бути сліпим. А таких людей в одних лише Черкасах 700 осіб. Пенсію інваліди по зору одержують 25 – 30 гривень, на яку прожити – самі знаєте як. Правда, кому дозволяє здоров’я, можуть заробити ще 30 гривень, виготовляючи в цеху Черкаського товариства сліпих вимикачі, щітки, автомобільні насоси, прищіпки, паперові мішки, коробки для тортів. Проте таких небагато. Решті не знаходиться роботи, коли й здорові тепер безробітні.

І навіть за умови, що є власна продукція, товариству сліпих вижити вкрай важко. Той же електропатрон УТОС відпускає по 38 копійок, а торгівля править за нього 75 або й цілу гривню. Тому, зазвичай, продукцію цю в магазинах з рук не рвуть, а ось податки по 5 тисяч гривень щомісяця з каси товариства вигрібають.

І в магазинах цим незрячим дають здачу – бували такі випадки – радянськими копійками, що красномовно свідчить про рівень моралі в нашому суспільстві”.

18 грудня

1966 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Продукція ряду підприємств міста знаходить свого споживача не тільки в нашій країні, а й за рубежем. Машини, консерви, цукор з черкаською маркою можна зустріти в багатьох країнах світу. Ось і в ці дні черкаські рафінадники відвантажують цукор в Югославію і Туніс”.

Далі буде…