Перший генплан Черкас та повоєнний драмтеатр: червневий календар від Бориса Юхна

Вже за місяць нинішній високосний рік сягне свого зеніту і з 1 липня кількість днів, що минула від його початку та тих, що залишилися до кінця, зрівняється: по 183. А поки – “в гору”. На 1 червня маємо, відповідно, – 183 та + 213. Тикий облік колись вели у майже забутих нині відривних календарях.

1 червня тривалість дня дорівнює 16 годин 08 хвилин, а 30-го – 16 годин 23 хвилини. Бузумовно, приріст вже незначний, адже досягнувши максимуму у 16 годин 26 хвилин, що триває з 19 по 22 червня, вже наступної доби світловий день починає меншати. Сонце повертає на зиму. Але то – згодом, літо тільки-но починається! Свою традиційну рубрику “Наш календар” пропонує читачам краєзнавець Борис Юхно.

1 червня

1919 – Початок більшовицької націоналізації підприємств міста. Упродовж літа у державну власність перейшло півтора десятки основних, зокрема – млин Грінблата, тютюнові фабрики Зарицького, Летичевського, Варшавського, механічний завод Гроссе.
1944 – Після окупації виставою “Безталанна” Черкаський драмтеатр поновив роботу.
1955 – У Черкасах засновано обласну філармонію. До побудови власного приміщення у 1968 році функціонувала при міському Будинку культури на теперішній Площі Слави.
1988 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Будівлі, які зводять у Черкасах, облицьовують нарядною керамічною плиткою широкої гами кольорів. Виготовляють її в обласному центрі, на заводі будівельних матеріалів. З конвеєрів щороку сходить 580 тисяч квадратних метрів облицювального матеріалу. Це – фасадна плитка. А так звану санітарну, тобто ддля внутрішнього оздоблення будинків, досі в область завозять. Тепер на заводі будівельних матеріалів почалося спорудження цеху виробничою потужністю 800 тисяч квадратних метрів цієї плитки на рік. Випускатимуть її теж різних кольорів”.
2016 – “Черкаський Дніпро” уперше в історії став срібним призером Чемпіонату України з футболу у Першій лізі.

2 червня

1815 – Архітектор Вільямс Гесте подав на затвердження перший план забудови Черкас, який “через зайнятість царя” був ухвалений аж у травні 1826 року.
1972 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: * “Зараз на розі вулиць Енгельса і ХХ Партз’їзду обласного центру пустир. Але незабаром тут виникне парк, який розкинеться на площі більш як 10 гектарів. Обладнати парк взялися розташовані в цьому районі підприємства і навчальні заклади. Вже відбулися перші суботники. Нині ведуться планувальні роботи, завозиться грунт. Восени буде посаджено багато декоративних дерев.
Майбутній парк стане місцем відпочинку черкасців – жителів нового мікрорайону, який виріс за останні роки. Передбачено збудувати неподалік спортивний комплекс, дитячі майданчики”.
* “Всім подобаються оригінальні світильники в центральному черкаському кварталі. Майстри “Міськсвітла” останнім часом вдосконалили їх. Тепер світильники оздоблені зеленими і жовтими кільцями з оргскла. Це надало їм приємнішого вигляду. Виграло й освітлення кварталу. Такі ж світильники встановлять і в інших місцях. Багато зараз справ у колективу “Міськсвітла”. Нинішнього року намічається прокласти 7,5 кілометра ліній зовнішнього освітлення”.
* “Зелений вогник” – так називається телевізійний фільм-концерт, показаний Українським телебаченням. Картина розповідає про відомий в республіці самодіяльний колектив – народний естрадний оркестр черкаських таксистів. У фільмі показано працю на виробництві і творчість учасників “Зеленого вогника”. Ансамбль дарує глядачам свої пісні”.
2009 – У парку Перемоги розпочався Перший фестиваль дерев’яної скульптури “Древляндія”, який тривав до 7 червня.
2012 – У Долині троянд відкрито сонячний годинник “Журавель”.

3 червня

1956 – Розпочато геодезичні роботи на будівництві майбутнього гіганта місцевої хімічної промисловості – Черкаському заводі штучного волокна.
1972 – Уперше в місцевій газеті анонсоване будівництво “парку на площі 10 гектарів на розі вулиць Енгельса і ХХ Партз’їзду”, у подальшому відомого як сквер Хіміків.
1988 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Пляж, що біля Долини троянд, зустрів нас купами піску, гуркотом двигунів – у повному розпалі працює земснаряд. Отож поки що і тут поніжитися на пісочку та поплескатися в річці неможливо.
Міськвиконком подбав про створення добрих умов на пляжі для іноземців, що біля готелю “Турист”. Але, думаємо, тисячам черкасців від цього легше не стане. Адже всі ті зручності, які створюються для іноземних туристів, потрібні кожному з нас. “А ми чим гірші?”, – резонно запитують черкасці.
І чому в такому разі той же міськвиконком досі не подумав про пляж для інвалідів, які потребують особливої турботи?
Залишає бажати кращого і місце, яке вважається Дитячим пляжем. Бо хоч і милує нас тут зелень трави, чистенький пісочок, – спортивних споруд, де могла б займатися малеча, не встановили. Для видимості поки що стоять лише гойдалки, адже сидіння на них зняті.
Скористатися послугами прокату, як це було раніше, вдається небагатьом щасливцям. Адже ті два, які діють на пляжах міста – один у Соснівці, інший в центрі – можуть задовольнити незначну кількість бажаючих покататися на катамаранах, взяти в тимчасове користування плавальні матраци, спортивний інвентар, шахи.
Стаціонарних павільйонів торгівлі не додалося жодного. А тільки в них можна сподіватися на прохолодні напої, на затишок і відповідну культуру обслуговування. Так-от, крім “Рибки” і павільйону біля пункту рятування на водах, жодних подібних закладів не побачите. Щоправда, з’явилися вздовж набережної іржаві каркаси для лотків виносної торгівлі, та відразу й стали жертвами вандалізму – лежать тепер покручені, понівечені, як німий докір усім нам”.

4 червня

1981 – Розпочато капітальну реконструкцію стадіону імені Ленінського комсомолу із заміною футбольного газону.
1997 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Черкаський банківський коледж – порівняно молодий навчальний заклад, в якому одержують середню спеціальну освіту майбутні банківські працівники. Створений тридцять років тому як фінансово-економічний технікум Будбанку СРСР, цей навчальний заклад набрав нового змісту, одночасно зберігаючи і свої кращі традиції. З його аудиторій за всі роки існування вийшло 5554 фахівців фінансування, кредитування і обліку. Понад 100 фахівців підготовлено для Куби.
Тут є два навчальні корпуси, два гуртожитки, добре обладнані навчальні кабінети, лабораторії, комп’ютерні класи, спортивний і актовий зали, оздоровчий центр. Викладацький склад, що налічує 50 фахівців високого рівня, відзначається сучасною педагогічною майстерністю”.

5 червня

1961 – Вироблено першу промислову нитку віскозного шовку на Черкаському заводі штучного волокна.
2003 – На виробництві капролактаму ВАТ “Азот” сталася аварія: внаслідок розгерметизації одного з клапанів за три хвилини у повітря потрапили десятки кілограмів отруйних речовин.

6 червня

1944 – Завершено відбудову основних потужностей Черкаського машинобудівного заводу. Відновлені електростанція, ливарний цех, кузня, встановлене устаткування, доправлене назад з евакуації. За п’ять місяців фактично створено нове підприємство на 2,5 тисячах квадратних метрах виробничих площ.

7 червня

1920 – Почала видаватися газета Черкаського повітпарткому “Вісті”.
1960 – Наказом головного управління водного господарства при Раді Міністрів УРСР створено Управління служби експлуатації захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі з центром у Черкасах.1962 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: * “Продукція Черкаського машинобудівного заводу імені Петровського відома далеко за межами нашої республіки. Вчора з території заводу до Москви, Баку і Барнаула відправлено посудомийні машини, в Омську і Кіровську області – фаршемішалки, у Володимирську – молокозберігачі”.

* “У Черкасах на розі вулиць Комсомольської і Ільїна споруджено п’ятиповерховий будинок на 96 квартир з магазинами на першому поверсі. За своїм зовнішнім оформленням це, напевне, найкрасивіший будинок у місті. Вчора державна комісія розпочала його прийомку”.

“В усіх вечірніх робітничих школах Черкас розпочалися випускні екзамени в десятих класах. В цьому році середню освіту без відриву від виробництва одержать близько 600 юнаків і дівчат”.

* “Надійшов у продаж путівник “По Дніпру широкому”. Книгу видало обласне видавництво. Багатоілюстрований довідник знайомить читача з цікавими фактами минулого й сучасного населених пунктів від Києва до Кременчука”.

8 червня

1918 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “В числе прочих ненормальных и недопустимых явлений переживаемого времени – поразительная дороговизна извозчиков, занимающихся извозным промыслом в Черкассах и в некоторых местах уезда. Они взымают нередко плату с пассажиров и за извоз тяжестей настолько значительную, что плата эта признается недопустимой даже при самой большой дороговизне всего необходимого для извозчиков.

Так, за извоз пассажиров с пароходной пристани в центр города они запрашивают 25-30 рублей, а в Сосновку – 100 рублей. За час езды по городу – 20-25 рублей.

Чтобы положить конец непорядкам в этом отношении, необходимо установить справедливую цену в виде таксы за извоз легковыми и ломовыми извозчиками и вообще выработать сообща с городской управой проект обязательного для них постановления и направить затем в губернскую земскую управу на утверждение”.

Далі буде