Після тривалих карантинних обмежень до черкаських лікарів-неврологів почастішали скарги батьків на те, що їхні діти збуджені, знервовані, неслухняні, плаксиві, вередливі, щодня влаштовують істерики, погано сплять, перебірливі в їжі. Дитяча лікарка-невропатолог Ірина Данченко у коментарі “Суспільному” розповіла про причини такої поведінки у дітей та як цьому зарадити.

Зі слів лікарки, у такій поведінці є соціальний аспект: батьки зайняті роботою, побутовими проблемами, самі часто втомлені і не в змозі надавати достатньо уваги дітям. Довготривале користування ґаджетами та перегляд телебачення, виснажливо впливають на мозок дитини і спричиняють виникнення різноманітних неврологічних і психічних недуг.

Що таке синдром дитячої нервовості

Нервозність, нервове напруження – це захворювання, що потребує лікування.

За статистикою, такий розлад удвічі частіше проявляється у хлопчиків, первістків або пізніх дітей. Ураження нервової системи обумовлене генетичними факторами, зовнішнім впливом на нервову систему дитини до або під час пологів.

Розрізнюють два варіанти дитячої нервовості: збудженість і астенічність.

В першому випадку батьки відмічають імпульсивність, запальність, егоїстичність, рухове розгальмування, надмірну рухливість і невгамовність дитини. Дратівливість посилюється в другій половині дня.

В другому варіанті: вразливість, плаксивість, швидку виснажливість, втомлюваність.

Частіше ці симптоми змішані. Характерні різкі зміни настрою, лякливість, страх перед новим – оточення, іграшки, тощо, не виносять задухи, шуму, яскравого світла, різкого запаху.

Щоб симптоматика не переросла в психічний розлад, батькам необхідно правильно поводитись.

Що потрібно робити батькам

  1. Спілкуватися. Тактовно і делікатно вирішувати питання, але не воювати з дитиною і не капітулювати водночас.
  2. Хвалити і карати по заслузі і не надмірно.
  3. Важливо навчитися переключати увагу, особливо, якщо дитина чогось настирливо прагне від вас.
  4. Не сміятися над страхами. Поступово знайомити з оточуючим світом, не лякати, не відштовхувати, а виховувати мужність, самостійне долання труднощів.
  5. Читати казки і дарувати іграшки відповідно віку, не вчити дитину читанню, та іноземним мовам у ранньому віці. Більше приділяти увагу моральному вихованню, можливості безконфліктного співіснування з однолітками.
  6. Велике значення надається режиму дня: прийоми їжі і сон мають бути приблизно в один той самий час доби щодня.
  7. При розладі апетиту не можна годувати дитину перед телевізором, погрожувати і т. ін. Необхідно робити великі перерви між прийомами їжі, годувати рідше. Їжа повинна бути теплою – не гарячою і не холодною, не щільною. Виключити каву, шоколад, какао, смажене, гостре та наваристі бульйони.
  8. Дуже обережно ставитися до походів у цирк, парк з атракціонами – дитина часто перезбуджується і не може заснути, іноді навіть кілька днів підряд.
  9. Фізичні вправи, загартовування для таких дітей обов’язкові – не забороняти бігати з однолітками, не одягати надто тепло. Тривало гуляти.
  10. Дуже непросто дається відвідування дитячого садка. Рекомендується віддавати дітей з 5 років, коли адаптація проходить швидше. При цьому батьки повинні попередити вихователів про особливості реагування малюка – йому не обов’язково грати з усіма, він може побути один. Попросити вихователя не годувати дитину насильно. Забирати з садочка трохи раніше, після чого погуляти на дитячому майданчику – щоб “випустити пару”.
  11. Щоб малюк заснув потрібно потримати його на руках та заспокоїти, зігріти своїм теплом, щось розказати. Добре діє масаж пальчиків ніг, шиї, зони за вухами, погріти долонею маківку голови.
  12. Якщо безсоння виражене, біля голови, на ліжку вішають мішечок із сухими корінням валеріани, шишками хмелю, листям меліси.

Якщо всі вище перераховані методи (особливо пов’язані із сном) не діють , зверніться до дитячого невролога.

Але найголовніше, радить лікарка, – не втрачайте любові до себе і своєї дитини.