Після звільнення з посади заступника міського голови Черкас Юрій Ботнар хоче відпочити від політики та відновити рівновагу. Саме цим і збирається займатись найближчим часом, тому склав із себе також і повноваження голови обласної організації політичної партії ВО «Свобода». Справді, останній рік для нього був особливо складним – шквал критики, замовлення вбивства. Саме тому він не брав участі у виборах і планує зовсім на якийсь час зникнути із активного суспільно-політичного життя та зосередитись на тому, що любить більше – на спорті та самовдосконаленні. Як довго триватиме перезавантаження та в якій якості ми побачимо Ботнара згодом – у нашому інтерв’ю.
– Ви вже пару тижнів не заступник міського голови, як відчуття?
– По-перше, із самого початку я і не намагався звикати, бо розумів, що посада заступника міського голови Черкас – не назавжди. І зараз навіть тішуся, що не обмежений вже багатьма правилами, писаними і не писаними, які накладаються через перебування у міській владі. Однак суто з принципу збираюсь позиватись до суду до міської ради, оскільки мене звільнили в порушення норм трудового законодавства, коли я перебував у відпустці. Не розумію, чому питання щодо звільнення було розглянуте за два дні до закінчення відпустки. Закон є закон, і всі мають його дотримуватись, особливо в органах влади. З іншого боку, моє звільнення з міської ради збіглось у часі із періодом змін, який розпочався в моєму житті, з пошуком нових форматів, нових змістів, сенсів, періодом самовдосконалення.
– Чи жалкуєте про щось, що зробили у міській раді чи чого не зробили?
– Є низка проектів, які через недосконале законодавство, через якісь бюрократичні перешкоди, через саботаж чиновників, через відсутність політичної волі в декого із наших «союзників», через пандемію ми не змогли реалізувати за останній рік. Є навіть кілька таких, які не змогли реалізувати за три роки. Від реконструкції набережної до певної «реконструкції» системи спортивного виховання в Черкасах. Є низка наших ідей та ініціатив, і я сподіваюсь, що частина з них буде втілена вже новою міською радою та міськвиконкомом. Вважаю, що ідеї щодо розвитку міста не повинні страждати від політичної складової чи авторства. Так само я сподіваюсь, що ті проекти, за які я особисто і не відповідав як заступник, але про необхідність реалізації, яких неодноразово заявляла команда «Свободи» у міській раді, також матимуть продовження. Йдеться про «Безпечне місто», наприклад. На сьогодні на сто відсотків цей проект реалізований лише в одному міському парку «Сосновий бір», бо ми мали на це політичну волю, добились виділення коштів і у нас були адміністративні можливості довести справу до кінця. Тому сьогодні «Сосновий бір» є одним із найбезпечніших парків в Україні, бо він повністю проглядається і там подекуди встановлені камери, які здатні розпізнавати обличчя та номери автомобілів.
– Однією із ваших політично-господарських фішок також було системне перетворення Черкас на спортивну столицю України. Цей процес продовжиться?
– По суті, це було єдиною системною концепцією розвитку міста, яку бодай хтось запропонував. На жаль, у попередньому скликанні міської ради було мало стратегічного бачення і стратегічних ідей. Якщо в цьому скликанні буде таки розроблено стратегію розвитку міста і підведено під неї реальні рішення, виділено фінансування, і реалізація відповідатиме запланованому – то я тільки аплодуватиму. Сподіваюсь, що концепція Черкас як спортивної столиці країни буде відображена в цій стратегії, і буде зроблено конкретні кроки. Бо ми лише почали цю роботу, і там ще перетворювати і перетворювати. Бо якщо порівняти цю сферу, наприклад, із Хмельницьким, то це місто набагато ближче до «спортивної столиці», ніж, поки що, Черкаси. Але ця ідея, вважаю, надзвичайно перспективна, бо спортивний туризм і все, що пов’язано із розбудовою спортивної інфраструктури, це серйозне підґрунтя для розвитку інших сфер життя міста. Хотів би, щоб нинішня міська рада і наступники на посадах заступників перевершили нашу роботу, бо завжди ставився критично і до роботи нашої команди, і до попередників, і до наступників. Якщо комусь потрібно буде щось підказати, то я завжди готовий допомогти, бо в питанні розвитку Черкас не може бути якоїсь заздрості чи образ.
– До речі, Ваші обов’язки як заступника міський голова перерозподілив між кількома своїми нинішніми заступниками. Чи передавали комусь справи, чи в міській раді немає такої традиції? Чи хтось цікавився напрацюваннями?
– На жаль, в Черкаській міській раді немає жодних подібних традицій. Проте я готовий надати всю необхідну інформацію стосовно власної роботи, надавати поради, з огляду на досвід, для тих людей, які реально прагнуть продовжити роботу, яку ми почали і в якій ми досягли успіху. З деякими новими депутатами та посадовцями, які звернулись, я вже говорив і поділився своїми знаннями. Хотів би, щоб моя думка дала можливість не зупинятись на той час, доки новий виконком набуде власного досвіду, а розвиватись динамічно далі. Говорю лише про ті сфери, в яких працював і маю досвід та знання.
– З посади заступника Ви, по суті, пішли в Центр зайнятості. А залишитися в міській раді, просто в якійсь іншій якості, Вам не пропонували?
– Вперше в житті, до речі, звернувся до Центру зайнятості і тепер знаю, де він знаходиться. На жаль, чи на щастя, мені не пропонували залишитись у міській раді.
– А чим будете тепер займатись?
– На разі маю час для самовдосконалення, саморозвитку, читання книг, відновлення, як я вже і говорив. Якщо, звісно, мені знайдуть відповідну посаду, то я обдумаю це. Однак з огляду на те, що звільнився я з посади заступника міського голови, то з цим, вочевидь, буде складно. За останній рік багато чого сталося, за весь час мого перебування у міській раді накопичувалось чимало негативу, зокрема, в силу політичної боротьби, інформаційний фон не завжди був сприятливий. Тому хочу морально перепочити. Збираюсь і надалі займатись розвитком боксу у форматі міської федерації, а повноваження віце-президента обласної федерації планую з себе скласти. Зосереджусь поки що на одній справі, щоб зробити її добре. А пізніше збираюсь свій досвід та енергію спрямувати на антикорупційну діяльність. Не сьогодні, звісно, бо це системна серйозна робота, яка потребує багато часу і зусиль.
– Ваші колеги зі «Свободи» залишаються у Черкаській міській раді та комунальних підприємствах міста, але бачимо, що декому дедалі складніше працюється. Як гадаєте, вони залишаться на посадах чи все-таки прогнозуєте «свободівські зачистки»?
– Весь цей час я розглядав кадри тільки з однієї точки зору: ефективні чи ні. Із 600 осіб, які працюють у міській раді, з десяток – свободівці. Якщо ці люди не ефективні на своїх місцях, то стосовно них треба вживати відповідні заходи. Але ж це стосується не лише свободівців, а усіх працівників. Нині в міськраді є представники різних політичних сил і переконань, і до всіх має бути такий підхід. Однак, пропрацювавши в структурі більше 3 років, можу запевнити, що не залежно від політичних уподобань і поглядів там є ефективні і не ефективні кадри, і неефективних переважна більшість, на жаль. Тому вважаю, що керівник має підходити до оцінки своїх підлеглих якраз із цієї точки зору, а не через політичну приналежність. Бо якщо керуватись політичними мотивами, то одразу виникне питання до керівника, наскільки адекватно проводити якісь політичні чистки. Бо політичні репресії – це притаманно якомусь Таганрогу чи Пхеньяну. Зрозуміло, що при зміні влади завжди існує якась політична шахматка, і є в усіх органах влади, в тому числі і в органах місцевого самоврядування, суто політичні посади. Але це мова йде про посади заступників міського голови. Пересічні працівники мерії політичних рішень не ухвалюють. Принаймні, не повинні.
– Нині Ви також склали із себе повноваження голови обласної організації ВО «Свобода», але залишаєтесь членом партії…
– За останні десять з лишком років я пройшов і вуличну боротьбу. При чому в ті часи, коли це було небезпечно, коли за це можна було отримати реальний термін за ґратами. Ми воювали з Тулубом, а це було дуже непросто. Я був депутатом міської ради, обласної ради, заступником міського голови. Це був цікавий досвід, і важкий одночасно. Але настав час рухатися далі. Треба дати можливість іншим набути такого досвіду, дати їм можливість пройти цей шлях.
– Як Ви думаєте, кримінальні провадження, порушені за замовлення Вашого вбивства, призупиняться у зв’язку з тим, що Ви вже не заступник, не політична фігура. Адже Ви ж говорили, що в цій історії були дуже впливові зацікавлені сторони черкаського політикуму та криміналітету? На якій стадії зараз розслідування, бо бачимо, що замовник вільно ходить містом?
– На тій прес-конференції, яку провів одразу після згаданих подій, я розповів усе, що знав і міг розповісти. Потім з’явилась ухвала суду про заставу, про неї я, як і всі, дізнався із засобів масової інформації. По сьогодні я не ознайомлений із жодним аркушем вказаного кримінального провадження. Я не знаю, ні на якому етапі слідство, ні коли воно буде передано до суду чи вже туди передано. Пам’ятаєте, я в серпні говорив, що мені не надали навіть довідки для роботи, що я брав участь у оперативних заходах, тому не був на роботі? Так от, тієї довідки мені так і не надали в ДБР. Моє життя врятували оперативники СБУ, а чим зараз займається ДБР і прокуратура, які розслідують злочин, я не знаю. Можливо, тягнуть, щоб термін сплив. У той час замовник має можливість вільно пересуватись містом і планувати інші злочини. Не знаю, що в нього в голові. Це навіть психологічно складно жити, ходити по вулицях із тією людиною, яка замовила твоє розчленування. Не побажав би такого нікому. Тому, на мою скромну думку, те, як поводиться замовник, те, як поводяться інші названі мною причетні до злочину особи, підкреслю, на мою думку причетні, бо офіційно фігурантами справи вони так і не стали, – підозрюю, що ДБР разом з прокуратурою просто «злили» цю справу. Можливо, продали за гроші, валізку завезли їм та й по всьому. Ми ж в Україні живемо, це в нас просто. Але справу спустили на гальмах не тому, що я вже не заступник, її «поховали» ще тоді, коли я був на посаді. Якщо ДБР може це заперечити – нехай заперечить. А всім тим «коментаторам» і тим, хто зловтішався, мовляв, вся ця ситуація вигадана і реалізована мною задля політичного піару, хотів би нагадати, що я нікуди не балотувався, що вже не працюю у міськраді, і що не маю потреби в жодному піарі, тим більше такому збоченому.
– Ви говорите, що збираєтесь в подальшому займатись антикорупційною діяльністю. І в історії із замовленням Вашого вбивства Ви також називали конкретні прізвища. Як думаєте, такі викриття актуальні для громади, чи пересічним черкасцям, за великим рахунком, не цікаві конкретні прізвища і конкретні схеми? Бо вони не хочуть заглиблюватись, аналізувати, тому відмахуються від правди фразами, що «всі однакові»? Тож спочатку всіх критикують, виливають свою злість у соцмережах чи на кухнях, а тоді знову обирають тих же або таких же людей на виборах?
– Ми це ж робитимемо не для суспільного резонансу, бо розуміємо, що більшості людей це справді не цікаво. Суспільство нині живе за тижневим циклом, бо інформація живе максимум тиждень. Оце наше інтерв’ю буде цікаве максимум тиждень читачам. Потім з’являться інші теми, інші інтерв’ю. Ми антикорупційною діяльністю будемо займатись, щоб стимулювати до роботи правоохоронні органи. Нашим завданням буде штурхання не тільки корупціонерів, а правоохоронців, щоб вони не зливали справи, а таки притягували винних до відповідальності. А там, де не захочуть чи не зможуть впоратися правоохоронці — самі ловитимемо за руку корупціонерів та опублічуватимемо про це інформацію.
– І напівжартівливе: Ваша дружина працює у міськраді і на місцевих виборах підтримала чинного міського голову Анатолія Бондаренка, а ви ж мали іншу позицію. Вона не вигнала вас з дому через це?
– Ідейно на виборах я не підтримав ані Анатолія Бондаренка, ані його опонента. Все вирішила монетка. Моя ж дружина підтримувала Бондаренка саме з ідейних міркувань, більше того, переконала це зробити і решту нашої родини. І мій батько також підтримав Анатолія Васильовича. Моя ж думка сформувалась із мого власного досвіду. Утім, на щастя, вдома з дружиною ми говоримо не про політику, у нас є багато інших цікавих тем. А з батьком я уникаю подібних дискусій. Я настільки перенаситився політикою, що у родині, та й поза нею, не даю нікому нав’язувати мені таких розмов, хоч батько інколи намагається «накинути» подібні обговорення. А от ідею перезавантаження моя дружина підтримала, бо вона як ніхто розуміє, що мені це потрібно. Вона бачила, якими складними психологічно і морально були останні роки, тому знає, як це зараз важливо для мене. І за це я їй вдячний.
КОМЕНТАРІ