Наближається сезон літніх відпусток, і черкащани масово поїдуть на дачі, море та далекі закордонні курорти. Хтось спланує екскурсію до уманської Софіївки, каньйону у Буках чи Чернечої гори у Каневі.
Проте, ми пропонуємо вам вирушити у значно цікавішу, але поки віртуальну подорож Черкащиною крізь час. Тим паче, цілком ймовірно, що вчені за допомогою Великого адронного колайдера та інших фундаментальних досліджень квантів і пошуків “кротових нір” у просторі-часі все ж таки доповнять Спеціальну теорію відносності Альберта Ейнштейна і машина часу стане реальністю.
Але чекати ми цього моменту не збираємося і починаємо готуватися до часового туризму Черкащиною вже зараз, аби згодом не гаяти час на збори.
Тож, що взяти з собою, як вдягнутися, аби у нашій мандрівці не отримати неприємностей, – далі у путівнику.
Звичайно, це не тільки витвір нашої фантазії, адже консультувались ми з вченими, що присвятили своє життя вивченню реалій далекого минулого Шевченкового краю – з біологом Тетяною Волик та археологом, істориком Михайлом Сиволапом. Також опрацювали документальні дані, за що вдячні історику Сергієві Шамарі, Черкаському обласному краєзнавчому музею та Черкаському міському археологічному музею Середньої Наддніпрянщини.
Аби не гаяти час та гроші (ймовірно така подорож буде не з дешевих), пропонуємо одразу вирушати в далеке і дуже далеке минуле, не зупиняючись в нудних 90-х чи в епосі “совка”.
500 років тому – XVІ століття. 1519 рік. Черкаська фортеця, Звенигород, Канів
Що взяти з собою: аптечку, відповідний середньовіччю одяг. Трохи біжутерії для обміну на місцеву валюту.
Небезпеки: татари, розбійники, хвороби, ведмеді.
Клімат: трохи суворіший, ніж тепер
Аби не викликати зайвий ажіотаж та шок у середньовічних черкасців, варто одразу вирушати у відповідному епосі одязі.
Черкаси являли собою доволі посереднє місто тогочасного Великого князівства Литовського. Черкаси 1519 року – дерев’яно-глиняний замок з навколишнім острогом із загострених колод і ровами. У замку головні військові і адміністративні споруди, між замком і острогом – міська цивільна забудова. Населення близько 2000 мешканців.
Аби увійти у місто, вам, швидше за все, буде необхідно отримати особистий дозвіл старости, або його заступника, якщо староста у відрядженні. Такі правила для всіх приїжджих. Тож це гарна нагода познайомитися з Остафієм Дашкевичем. Проблем з дозволом не має виникнути, попри певні незручності із спілкуванням, – тогочасна українська мова вам буде не повністю зрозуміла, як і пану Дашкевичу ваша сучасна мова, проте в тогочасних Черкасах ледь не кожен 10-й був іноземцем, тож і вас пустять без проблем, а подарований старості невеликий сувенір точно налаштує до вас старого сурового воїна, ветерана чисельних битв проти та за татарів і москалів.
Іншу біжутерію можна обміняти на срібні гроші у одній з чотирьох тогочасних черкаських корчм. Там же ж можна перекусити та домовитись за нічліг.
Особливих розваг у місті немає. Проте перший день можна провести просто поринувши у цікавий середньовічний побут Черкас. Подивитися, як ремонтується фортеця, напроситись до рибалок на ловлю осетрових та увечері за келихом гарячого збитня під печену стерлядь послухати історії від старих драбів, понівечених у битвах під Мстиславом і Слуцьком.
Але не зловживайте вечірнім збитнем, на ранок варто вирушити на екскурсію, домовившись про коней і супровід з тими ж драбами. Рушаємо до інших тогочасних міст-замків Звенигорода і Канева.
Подорож не проста і становить певну небезпеку. Окрім українських організованих злочинних угрупувань на Черкащині постійні “гості” татари, що у періоди дипломатично-політичних загострень влаштовували в країні тотальний розбій з викраденням у рабство людей. А Черкащина тих часів була південно-східним кордоном Великого князівства Литовського. Якщо Черкаська фортеця – одне з найбезпечніших місць в тогочасній Україні, то за межами міста – поодинокі села і купа небезпек, у тому числі і від ще не знищеного антропогенним фактором тваринного світу. Зокрема у лісах можна зіштовхнутися з ведмедями, що ще років 200 будуть мешкати на Черкащині.
Провівши 4 насичені дні на середньовічній Черкащині, пропонуємо рушати далі у глиб віків. Повірте, далі буде значно небезпечніше і цікавіше. Людям зі слабкими нервами і здоров’ям не рекомендуємо подібну подорож.
15 000 років тому – Верхній палеоліт. 13 019 рік д.н.е. Черкаси.
Що взяти з собою: аптечку, піротехніку, рушницю, намет, теплий одяг
Небезпеки: кроманьйонці, великі агресивні тварини
Клімат: суворий, холодний
Наша наступна часова зупинка – вже не відносно легка прогулянка у Середньовіччя. Ми в епосі Льодовикового періоду, хоча пік його минув десь 7000 років тому у Європі, ще досі доволі холодно. Черкащина того часу більш схожа на тундру зі степами, вкритими високою травою.
Готелів немає, і ще не буде з десять тисяч років точно, тож жити ми зможемо тільки у взятому нами наметі. Хтось має постійно чергувати на вулиці і підтримувати багаття, адже це ледь не єдина запорука вижити в цей складний для нас час. А у разі наближення до нашого табору волохатого носорога, печерного ведмедя чи мамонта варто спробувати відлякати їх піротехнікою, яку ми запопадливо узяли з собою. Хоча усі ці тварини травоїдні, їхні сучасні нащадки легко і невимушено вбивають людей, тож значно більші і малолякані людьми їх попередники дуже небезпечні.
З іншого боку, наближення великих тварин до нашого табору – гарна нагода сфотографувати вимерлих вже представників фауни епохи голоцену. Наприклад, майже трьохтонних волохатих носорогів в три або ж навіть чотири метри в довжину і два метри у висоту, розмірами з сучасний мікроавтобус.
Інші велетні – усім відомі мамонти. 6-8 тон., 5 метрів довжиною і 3 метри висотою.
Якщо ви не вегетаріанець та маєте мисливську зброю, то можна скористатись нагодою і вполювати тарпана, бізона, тура чи оленя. Адже фруктів та ягід для харчування навряд чи вдасться знайти. Лісів ще на Черкащині немає. Тож доведеться знаходити харчування тільки мисливством чи риболовлею.
Далеко від табору наодинці точно не варто відходити, і не тільки через небезпечних тварин. В цей час на Черкащині живуть племена кроманьйонців – предків сучасних європейців. Очевидно, що зав’язати дружбу з ними мало шансів і відверто невдала ідея. Яскравий приклад – трагічні наслідки контактів з подібними культурно племенами наприклад Джеймса Кука чи Майкла Рокфеллера. Нагадаємо, що відомого британського дослідника і сина мільярдера вбили у різні часи неконтактні племена, що за своїм укладом життя і системою цінностей дуже схожі на кроманьйонців. Майкла Рокфеллера, зокрема, ймовірно з’їли в племені асматів.
Тож, як не прикро, відвідати село Межиріч Канівського району, де в цей час плем’я кроманьйонців активно розбудовувало своє мисливське поселення, нам не варто.
Взагалі, випробовувати терпіння тогочасного населення Черкащини і її екзотичної фауни більше, ніж добу, думаємо, не варто. Тим паче, в умовах доволі зимної погоди. Одну або дві ночі провести у відносному комфорті з цілодобовим чергуванням надворі і відсутністю достатньої кількості деревини для багаття, буде цілком достатньо. Тож рушаємо далі досліджувати Шевченків край, в більш курортний клімат, але в ще більш небезпечну епоху.
150 млн. років тому – Мезозой. Черкаси.
Що взяти з собою: аптечку, спінінг, намет, крем від сонця
Небезпеки: гігантська агресивна фауна
Клімат: тропічний
Черкащина в цей період була частиною острова, в складі архіпелагу Європейських островів, що омивалися теплим океаном Тетіс. На місці Черкас був мілководний пляж узбережжя Бореального моря.
Найкращим місцем для табору стане важкодоступний високий грот десь на узбережжі океану.
Проте, варто зважати, що в будь-який момент треба бути на сторожі, адже небезпека на нас чигає повсюди. В повітрі шукають поживу величезні птерозаври. Розмах їх крил до 10 метрів, проте важать вони близько 200 кілограмів. Така легкотілість при їх розмірах дозволяє їм літати. Хоча вони не стануть полювати на людину, краще не випробовувати долю.
У морі панують гігантські плезіозаври, крокодили та акули. Розмір хижого плезіозавра у довжину до 20 метрів. Тож заходити у воду і купатися – не найкраща ідея.
Трохи легше на суходолі. Оскільки Черкащина в цей період – острів, то сухопутні динозаври через вкрай небагатий обмежений раціон не виростали до гігантських розмірів. Але близький контакт з целурозавром, наприклад, навіть розміром з теля, теж становить загрозу життю і моральному здоров’ю.
На обід пропонуємо наловити белемнітів – предків сучасних кальмарів. Адже води Тетіса ними кишать. Тож на спінінг не складе проблем зловити морепродуктів. Звичайно, що можуть виникнути проблеми з 2-3 метровими екземплярами, проте більшість з них значно менша. Не забуваємо, про обережність. Море – найнебезпечніше місце, тож ловимо з високого берега не заходячи у воду.
Але тропічний клімат тільки на перший погляд райське місце. Величезні шторми і зливи швидко відіб’ють у будь-кого бажання на довго затримуватись в Юрському періоді на Черкащині. Тож рушаємо ще “трохи” далі.
1,5 млрд. років тому – Мезопротерозой. Десь на “Черкащині”
Що взяти з собою: кисневі балони, пуховий одяг, їжу, воду
Небезпеки: клімат, радіація, малий вміст кисню
Клімат: арктичний безкисневий
Черкащина в період протерозою – частина континенту Балтика. Тут ми пробудемо всього декілька годин, адже в умовах формування нашої планети для людини тут ще не місце.
Хоча ми і знаходимось недалеко від екватору, клімат у нас більш схожий на антарктичний. Ми на заледенілому величезному просторі. Кількість кисню в повітрі в рази менша, ніж зараз, і дихати самостійно неможливо. Аби вижити хоча би декілька годин, ми маємо дихати за допомогою балонів кисневої системи. Таку систему використовують альпіністи при сходженні на найвищі гори планети, де теж розріджене повітря.
Можливість знайти продукти харчування теж цілковито відсутня, адже це епоха тільки початку формування баготоклітинних анаеробних організмів на нашій планеті. Розваг у крижаній пустелі точно не знайдеш, тож маючи купу вражень і уявлень про історію краю Богдана і Тараса у різні епохи, можна сміливо повертатися у такий комфортний і безпечний наш 2019 рік.
КОМЕНТАРІ