Материнська любов, яка допомагає здолати найстрашніші випробування, перше кохання, виплекане серед зелених полонин, і не завжди – взаємне, таємничі легенди сивих Карпат і оголений нерв почуттів. Усе – сказане мовою пісні. Напередодні черкасцям показали музичну виставу “Балада про любов” за творами Володимира Івасюка. Щемлива прем’єра від Майстерні Актуальної Творчості символічно відбулась у День української мови та писемності – 9 листопада. Долучались до прекрасного і вічного і журналісти vikka.ua.

Цьогоріч легендарний український композитор Володимир Івасюк міг би відзначити своє 70-річчя. Однак, разом з тим, у 2019-му виповнилось 40 років з дня загадкової смерті митця. Це його “Червону руту” співає увесь світ, почасти – не розуміючи жодного українського слова. Це його “Водограй” співають на кожних українських гостинах. Однак автор постановки, черкаський актор та режисер, керівник Майстерні Актуальної Творчості Павло Гончаров упевнений: Івасюк – значно глибше, ніж нав’язане в радянські часи поняття естради.

“Пісні Володимира Івасюка – це не веселощі й танці, у них – глибина почуттів, драма. Просто українці – такий народ, який звик сміятись зі свого горя. Тому і співали ці пісні, не вдумуючись у їхню суть. Сьогодні ми відкриваємо черкасцям справжнього Івасюка. Івасюка, який писав про Любов у різних її проявах”.
Музична вистава “Балада про любов” – своєрідне продовження творчої співпраці українських та польських митців. Частково постановку вже встигли втілити на сценах Бидгоща, Перемишля та Дубєцко. Це стало можливим завдяки участі в проєкті черкаського мистецького простору МАТ та вокальної студії “Карамель”.

“Влітку до мене звернувся голова організації SLAVOS із польського міста Бидгощ – побратима Черкас – Рафал Марциновський. Запропонував втілити на сцені пісні Маестро. Ще тоді я почав збирати матеріал і створювати “Баладу про любов”, – розповідає автор вистави Павло Гончаров. – У вересні деякі сцени стали частиною музичного шоу “Водограй” у Польщі. Сьогодні ж музична історія за творами Володимира Івасюка зажила на черкаській сцені”.

Втілювали баладу не професійні актори, а талановиті черкаські підлітки.

“У виставі задіяна старша група вокальної студії “Карамель”, що працює на базі 31-ї гімназії міста Черкаси. Для них це новий і цікавий етап, адже вони брали участь не просто у сценічному виступі, а у справжній театральній постановці. Тож і вимоги до них були, як до акторів”, – зазначає керівниця колективу Світлана Сємілєткіна. У баладі вона зіграла роль Матері-Долі.

Крім артистів “Карамелі”, образи з вічних пісень Маестро втілювали й Тимофій Сухін та юна актриса Анна Македонська.

“Балада про любов” стала для 15-річного вокаліста Михайла Романова не лише новим сценічним досвідом, а й відкриттям творчості Івасюка. До того, каже, навіть не замислювався над сенсом , вкладеним у композиції, які чув із самого дитинства. Ба більше, не знав, хто їх автор.

“Це дуже важливо нам, молоді, знати ці пісні, доносити їх до одноліток. Адже в них такі важливі теми піднімаються: кохання, любов до батьків, до рідної землі… Про це потрібно говорити, це актуально нині” – впевнений Михайло.

Режисер вистави зізнається: робив усе, аби юні артисти відчули Івасюка душею, бодай один день буквально “прожили” з ним. І, судячи з бурхливих оплесків у фіналі й сліз на очах глядачів, йому це вдалося – “Балада про любов” достукалась до сердець черкасців.

“Дуже важливо – нести цю Любов, популяризувати її. Особливо зараз, коли протягом кількох останніх місяців українська культура переживає не найкращі часи. Ми ж маємо зберегти цей мистецький спадок і не дати йому канути в забуття”, – стверджує Павло Гончаров.