Практично щотижня наші правоохоронці, а за ними і місцеві владці, браво звітують про потужну боротьбу із всякого роду корупціонерами. То на хабарі крупну «рибину» спіймають, то на бюджетних «відкатах» чинушу підловлять, то на земельних махінаціях агробарончика накриють… І рясніють сторінки місцевих ЗМІ такими бравурними антикорупційними звітами прокуратури, поліції, СБУ…
Щоправда, через місяць-другий, а потім і через рік-два про ті яскраві повідомлення та звіти наші доблесні правоохоронці якось забувають. Візьмемо для прикладу нашумілу два роки тому історію із сенсаційним повідомленням на сайті СБУ про затримання на хабарі у майже 200 тис. доларів одного з керівників Держгеокадастру в Черкаській області. Ще раз нагадаємо, як потужно били барабани у прес-релізі Служби безпеки України: «Правоохоронці задокументували факт вимагання чиновником понад сто дев’яносто тисяч доларів США у приватного підприємця. На таку суму посадовець оцінив позитивне рішення щодо надання в довгострокову оренду 485 гектарів землі для сільгоспробіт. Співробітники спецслужби затримали залученого керівником Держгеокадастру посередника в центрі Черкас у власному автомобілі під час отримання частини хабара у розмірі сімдесят тисяч американських доларів. Зараз правоохоронці проводять обшук у службовому кабінеті чиновника. Відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Тривають оперативно-слідчі дії».
Тоді чимало обласних ЗМІ поспішили назвати прізвище того горе-чиновника, який, до речі, і нині продовжує працювати в керівництві нашого обласного Держгеокадастру. Отож… А наше славне СБУ до сьогодні так і не прозвітувало, то що ж насправді відбулося весною 2016 року, хто той один із керівників Держгеокадастру Черкащини, і, врешті-решт, чим завершилася вся ця кримінальна історія. На всі запити нашої редакції правоохоронці відповідали так, як це вони завжди вміють – без жодної конкретики, мовляв, «процес ідьот – контора пише…»
Так саме «успішно» іде процес і в інших нашумілих корупційних справах. Зокрема, і щодо купівлі квартир для АТОвців за завищеними цінами, про що писали місцеві ЗМІ ще два роки тому, і у хабарній справі, де фігурує 184 тисяч доларів та голова одного із сіл Черкаського району, чи така ж хабарна історія з головою лікарсько-кваліфікаційної комісії із Городища, яка триває вже кілька місяців… Як кажуть, і нєсть їм числа…
Не доведена до логічного завершення і нашуміла фальшувальна справа, коли уже після голосування на виборах до Черкаської облради, уночі на таємному засіданні ОВК видала на-гора підсумковий протокол, де цинічно і нахабно перекреслювалося справжнє волевиявлення громади. Було перетасовано близько 40 тисяч голосів виборців на користь провладного БПП та Опоблоку. Більшості громадських та партійних активістів, як і пересічним черкащанам, із самого початку було зрозуміло, що вночі обласна комісія збиралася ґвалтувати волевиявлення черкащан не з доброго дива. Можна було спрогнозувати, хто був замовником та організатором цього фальшувального насильства. Адже, подивившись на користь кого відбувалась фальсифікація результатів виборів, – і все ставало ясно і зрозуміло. Однак, фактично півтора роки слідство у цій фальшувальній справі було «заморожено». Лише у серпні минулого року з’явилося повідомлення прес-служби прокуратури області про те, що голову та секретаря Черкаської ОВК підозрюють у фальсифікації виборів, розтиражоване багатьма обласними і загальноукраїнськими ЗМІ. Сьогодні ця справа таки розглядається у суді. І що цікаво, фактично адвокатами підозрюваних виступає сама ж… прокуратура, яка пропонує їм піти на угоду та примирення у разі визнання винуватості. Безумовно, важливо покарати виконавців фальшувального шабашу, але ще важливіше знайти та жорстко покарати організаторів та замовників цього безпрецедентного дійства, які б високі пости вони не займали. Але хто ж посягатиме на своїх покровителів у високих владних кріслах? А поблажливе ставлення до фальсифікаторів теж має своє логічне пояснення, адже будь-яка влада скоріше за все планує скористатися послугами таких «професіоналів» на наступних виборах, як і показує майбутнім виборчим розбійникам, щоб ті сміливо робили свою чорну справу і все буде чікі-пікі… До речі, у більшості цивілізованих країн якраз прояви політичної корупції, а тим паче спроби вплинути на волевиявлення громадян, виборчі фальсифікації належать до найтяжчих злочинів, за які наступає ну дуже серйозне покарання, особливо для їх замовників та організаторів. У нас же фальсифікаторам пропонують фактично мирову угоду…
Так саме, невпинний плин часу та безпринципність наших правоохоронців затягує і зливає в унітаз кримінальні справи щодо злочинів колишньої «данєцької» влади, скоєних під час черкаського євромайдану. Фактично ніхто не поніс покарання за розбої, які чинили ті ж беркути та інші «менти», розганяючи, б’ючи та затримуючи наших земляків. Ніхто не покараний за кривавий злочин проти активістки Юлії Галушки, якій проломили голову під приміщенням ОДА чи за жорстоке побиття нашого колеги журналіста Ігоря Єфімова. Та й взагалі складно про щось говорити, коли стовп януковицького режиму у нас на Черкащині, колишній голова ОДА пан Тулуб може скоро повернутися у владні кабінети на білому коні і в білих одежах. Наскільки відомо, із Хероя України знято всі обвинувачення і він чистий перед законом, як «банний лист»…
А які ж свого часу фанфари звучали і били барабани із кабінетів наших владців та правоохоронців: знайдемо, покараємо, посадимо! Схожі до нинішніх – спіймали хабарника, затримали «відкатника», перемагаємо рейдерів! А в підсумку, – найчастіше великий-великий, даруйте, пшик…
Про такі голосні, але пустопорожні заяви наш народ давно прислів’я вигадав: Голосно прокукурікати, – а далі і сонце не сходь! Отож, наші владці і силовики часто нагадують отих півнів, – прокукурікали, а потім хоч трава не рости…
Хоча цьому «кукурікульному феномену» часто є просте пояснення, – наші правоохоронці дуже гарно освоїли навики доярів. Ото попадеться якийсь чинуша на хабарі у 200 тисяч «зелених», а йому до кишені зразу доїльний апарат приставляють… Чи доїльний пибдик до «вимені відкатника», який «освоїв» мільйони бюджетних коштів, приліплюють… І доять, доять… Час іде, доїлка працює, а там дивись і цілий бідон «зеленого молока» назбирається. А справа хабарна чи відкатна за рік-два мохом обростає, а щоб не смерділа, – то в унітаз…
На жаль, свою місію по боротьбі з такими «півнями» і «доярами» не виконує наша активна і нібито потужна громадськість. Бо найстрашніше для наших борців у погонах є така штука, як настирливе та наполегливе нагадування про оті «прокукурікані» затримання і порушені справи. Так саме у гонитві за сенсаціями сьогодні на сьогодні і наша журналістська братія часто забуває про день вчорашній, не кажучи про події річної давнини. На такій «забудькуватості» часто і паразитують наші чиновники та правоохоронці…
Система ж тотальної корупції і повна безвідповідальність за корупційні діяння, як економічні так і політичні, призводять до суцільної недовіри людей до владних, правоохоронних інституцій та й до держави загалом. Корупційний фронт в Україні, напевне, ще більш небезпечний, ніж збройна агресія московської орди проти нашого народу. Корупція, як ракова пухлина, роз’їдає самі підвалини державності. А все це призводить до збурення суспільних настроїв, наростання невдоволення усім і всіма, врешті-решт, може викликати новий революційний збройний майдан… Як розповідав мій товариш АТОвець, який кілька років воював на східному фронті, повернувшись додому і побачивши усю цю картинку «корупційним» маслом, йому іноді хочеться зайти у кабінет до якогось ссученого прокурора, поліціянта чи владця, засунути тому в матню гранату і з почуттям виконаного обов’язку закрити за собою двері…
КОМЕНТАРІ