blank

Традиційна прикраса української хати на Різдво – солом’яний “павук”. Його підвішували до балки під стелею або на вікно. Кожен хотів доторкнутися до нього – на удачу. Лише тепер українці повертають цей звичай із забуття. Майстриня Марія Іванишин розповіла “Локальній історії” про цю оздобу та поділилася порадами для виготовлення.

Майже прозорий і невагомий. Він починає крутитися від найменшого руху повітря, відкидаючи химерні тіні, і дуже нагадує павутину.

На перший погляд не зрозуміло, як ця тендітна конструкція тримається купи, що з’єднує тоненькі соломинки.

“Павуків” зазвичай підвішували до сволока – це головна балка під стелею, характерна для дерев’яних приміщень. Хати були низькі й кожен хотів доторкнутися до того “павука” головою. На удачу”, – розповідає майстриня Марія Іванишин.

Умільців, які професійно плетуть “павуків”, в Україні назбирається з десяток. Пані Марія – одна з них. Каже, ця традиція в нас занепала, і лише тепер ми її відроджуємо.

Соломинка, що дозволила працювати у Свято

Наші бабусі ще зі жнив зберігали найкращі колоски і з них складали дідуха. “Цей сніп не вимолочували, його окремо зберігали у стодолі до Різдва, а перед Святвечором поважно заносили до хати. Люди, які звикли працювати, без роботи сидіти не могли”. І тому, на думку пані Марії, взялися створювати солом’яні вироби, зокрема “павуки”.

“Дідух стояв у хаті зазвичай до Водохреща. І соломинки можна було собі витягати і щось з них робити. Це не був гріх. І одночасно це було заняття”. Цими солом’яними виробами оздоблювали вікна. І коли на Йордан до хати приходили щедрівники, усі шиби були прикрашені жовтим мереживом і ангеликами.

Павук з пірамідки

В основі кожного “павука” – подвійна піраміда. До неї можна прикріплювати менші спарені пірамідки. Або ж нарощувати на неї соломини, формуючи делікатну фігуру.

Солома для такої конструкції годиться лише тверда. Її треба правильно зберігати, щоб не спліснявіла. “Я сама сію злакові, щоб потім мати солому. Бо купити її не просто. Є два сайти, де солому продають. Німецький, який в Україну не висилає. І російський, до якого ми не звертаємось. Тому залишається лише заготовляти самій або купувати в майстрів, які працюють зі соломою”, – розповідає Марія Іванишин.

Перед тим, як братися до “павука”, солому треба на 2–3 хвилини залити окропом, щоб вона зм’якла. Потрібно працювати лише з вологим матеріалом. Сухий – поламається.

Спершу треба зробити багато, з півсотні, подвійних пірамідок. Для цього соломини ріжуть на однакові шматки, наприклад, по 5 сантиметрів. Дуже важливо, щоб вони були рівними. На одну подвійну пірамідку потрібно мати 12 соломинок.

Колись соломини нанизували на волосінь із кінського хвоста, бо нитки були дорогі, а коней по селах не бракувало. Нині використовують цупку нитку. Циганською голкою на неї треба нанизати 4 соломинки й зав’язати вузлика. Виходить квадрат.

Далі на ту саму нитку потрібно насилити ще дві соломини й перекинути петлю через сусідню до вузлика вершину чотирикутника. Виглядатиме так, наче до однієї сторони квадрата причепився трикутник. Так треба зробити ще тричі, щоб кожна стіна квадрата стала основою трикутника. У результаті вийде чотирикутна зірка.

Тоді необхідно з’єднати докупи вільні кути двох протилежних трикутників. А два інші трикутники скріпити з другої сторони квадрата. От і виходить подвійна пірамідка.

Із таких пірамід – великих і малих – Марія Іванишин конструює “павуків”. “В основі може бути велика подвійна пірамідка, до неї дочіпляють багато малих і можна ще всередину додати одну – середнього розміру, але не більше. В одній роботі більше ніж три розміри не використовують”.

Найзручніше плести “павука”, коли головна піраміда до чогось підвішена. Готовий виріб можна оздоблювати солом’яними зірочками, ангеликами чи тим, що до вподоби.

Після Різдва “павука” не викидали. “Вішали писанки і так увесь рік “павук” був у домі. Функціонального значення “павук” не має. Він символ – символ добробуту, “павук”-засновник, який тче павутину – матеріальне добро”.

Павутина у світі

Плетіння зі соломи у світі дуже поширене, а от “павуків”, окрім українців, плетуть ще литовці та фіни. Фіни мають “хімелі”, а в литовців є “соди” – сади, у них “павук” – це райський сад для духів. Вони дарують “павуків” на весілля, прикрашають ними свята уродин і хрестин. Коли влітку йдеш із цим “павуком” по Вільнюсу, на тебе ніхто не зверне уваги, бо в кожному салоні продають тих “павуків”.

Українські майстри сьогодні намагаються внести солом’яних “павуків” у побут. Такі оздоби стають популярними, ними декорують ресторани в народному стилі та церкви в різдвяний час. Навіть невеликий “павук” створює святкову атмосферу, а ще він не шкодить довкіллю.

“Я завжди наголошую, що це не пластмасові квіти, не штучна позлітка. Це живий матеріал, який нікому не зашкодить. Його земля виростила і вміє з ним собі потім дати раду”, – це ще один аргумент Марії Іванишин щодо популяризації “павуків”.