Натрапив на давнішній подарунок Василя Титаренка, “етикеточний” альбом Черкаської міської типолітографії 1949 року. Нереально… Це ж скільки різновидів рибних консервів випускали на одному лише Білгород-Дністровському консервному заводі (втім – ні, є ось ще пару наклейок для Жданівського та Генічеського) в голодні повоєнні роки! Пробив ціни. По грошовій реформі грудня 1947-го із середньою зарплатою близько 500 рублів стандартна рибна бляшанка коштувала 4 – 5, кіло судака – 7. Найдорожчий морепродукт – чорна ікра: 400 карбованців за кілограм. Чергові цікавинку розповів краєзнавець Борис Юхно.

А слідом пригадалися добре чи зле “знамениті” рибні дні в шкільній столовці, вівторок і четвер. Нам згодовували ісключітєльно хек. Його тушки не потребували ретельного длубання, хребет легенько видалявся виделкою, тож руки залишалися такими ж помірно-чистими, якими були до обіду. В ці дні не те що їдальня, а й вся наша маленька школа від роздягальні до хімкабінету на третьому поверсі штирила смаженою рибою.

Відколи те щастя? Якраз з тих пір, коли я й пішов у перший клас, з осені 1976-го. Але 26 жовтня мало місце лише офіційне повернення рибних днів, бо уперше четвер став таким 12 вересня 1932 року. На масовому уведенні в раціон дарів морів і океанів наполіг головний харчовик країни Анастас Мікоян, до слова – перший редактор бестселера №1 усіх радянських домогосподарок – “Книги о вкусной и здоровой пище”.

blank

Обидва рази причиною послужив гострий дефіцит м’яса, але тепер в Кремлі даного факту визнавати не хотіли. Мовляв – все нормально, але риба корисніша аніж м’ясо, і якщо людям це не доходить, то треба їм донести. Довго і нудно газети поширювали відомості про те, що риба багата незамінними для серця і судин амінокислотами, що самою природою вона під зав’язку нафаршована залізом, фосфором, кальцієм, магнієм, селеном, що в рибі високоякісного білка не менше, а ніж у курятині, але засвоюється він на 98% проти 85% білка птиці. І взагалі – того, хто їсть рибу хоч тричі на тиждень, інсульт хапає удвічі рідше, ніж хронічних м’ясоїдів. Та народ був невблаганний і відповідав афоризмом, що надовго пережив “гоніння”: найкраща риба – ковбаса.

Однак день “Х”, тобто чи то поганий, чи просто “день хека”, таки настав. Визначили ним четвер. Чому так – є кілька версій. За першою – статистичне начальство якось вирахувало, що дари води найкраще розкуповуються саме на початку другої половини тижня. Друга переконує в тому, що оскільки четвер передує п’ятниці – “тяпниці”, в яку навіть у країні ударних темпів про роботу думається через силу, то й час зменшувати калорійність страв. Третя каже – аби насолити віруючим, які дотепер у середу і п’ятницю на роботі постили свідомо, а тепер в четвер змушені були це робити за настановою безбожної КПРС, тобто в чомусь визнавати її авторитет.

blank

Звісно, що вдома люди харчувалися, чим гастроном послав. А ось в закладах громадського харчування – усіх, крім ресторанів, – таки змушені були їсти найдешевшу морську рибу. Згодом “рибним” став ще й вівторок, що свідчило про поглиблення кризи у м’ясній галузі. Ці “критичні дні” у харчуванні радянського люду проіснували аж до горбачовської перебудови, в кінцевому підсумку якої морепродукти в магазинах були представлені виключно морською капустою. Але не такою як зараз – хрусткою, гостренькою, із зернятками кунжуту, а якимось бурим місивом в півлітрових банках із недоречним запахом йоду.

А потім рибні дні якось непомітно самоліквідувались, залишивши по собі хіба анекдоти. Наприклад такий: іноземець в підпільному борделі заходить в номер, а там – русалка. У “совбандерші” просить нормальну жінку і чує у відповідь: “тоді приходьте завтра, бо сьогодні четвер”.

blank

Знаєте чи ні, але наприкінці 1970-х нам “засвітили” ще й “капустяний” понеділок (жарт чи правда, але кажуть, що вибір першого дня по вихідних пояснювався лікувальними властивостями білокачанної при виведенні алкогольних токсинів), і навіть “молочна” п’ятниця. Але експеримент провалився: відвідуваність кількох їдалень у Підмосков’ї, де впроваджували цю авантюру, у понеділок знижувалася більш як наполовину, а до розгрузочної п’ятниці взагалі не дійшли.