“Мочилово” соснівських санаторіїв кореспондентами О.Срібрянцем і В.Федоренком у травні 1958 року мало продовження. Цього разу вони каменя на камені не залишили від медичного обслуговування та харчування курортників, нагадує городянам черкаський краєзнавець Борис Юхно.

“З 5 травня почався заїзд у здравниці, зокрема до “Чайки” і “Сосняка”. Як до цього підготувалися в санаторії “Чайка”? Дуже погано. Хворих розмістили у напівсирих, щойно відремонтованих палатах, в яких ще не встигла висохнути фарба на стінах і підлогах. Багатьом під назвою білизни видали лахміття. Туалетні хтось побудував наче навмисне такими тісними, що після перебування в них чорний костюм перетворюється на суцільнобілий. Хотіла б людина добре по митися у дні літньої спеки, але такої змоги вона позбавлена: в санаторії відсутні душ і навіть немає теплої води. В багатьох палатах бракує радіорепродукторів.
– Ці недоробки швидко ліквідуємо, – хвацько пообіцяв заступник головного лікаря по адміністративно-господарській частині тов. Куриленко.
Пообіцяв і забув.

Проте ці недоліки здаються дрібницями перед тими випробуваннями, які доводиться терпіти в їдальні.
– Ми можемо простити повару його недосвідченість у кулінарній справі, – кажуть хворі, – але просимо хоч і цю несмачну їжу швидше подавати до столу, а не тримати людей у душному приміщенні по годині і більше.
Справедлива скарга. Та як на неї реагує сестра-хазяйка тов. Чернишова? Ця молода, тендітна дама у білому капелюсі, здається, прибула на курорт з єдиною метою: як найгостріше пограти на нервах хворих. Спочатку тов. Чернишова займалась “оперативною” пересадкою відпочиваючих в процесі обіду з одного столу за інший. Потім вона ввела нову “реформу”: почала провадити обід у дві черги. Коли ж це “починання” зустріло опір хворих і провалилося, невгамовна сестра-хазяйка почала пропагувати ідею запізнень.
– Раджу лівій стороні сьогодні запізнитися на 20 хвилин, а завтра на цей же час нехай запізнюється права сторона.

Здається, одна особа в санаторії точно виконує свої функції. Це культмасовик Тамара Хацкевич. Вона знає, що відпочиваючі сумують, що їм мало є чим розважитись. І тов. Хацкевич “діє”: щодня вона акуратно протягом двох-трьох хвилин зустрічається з хворими, оголошує про чергове демонстрування кінофільму, а двічі на місяць акуратно розписується у відомості на зарплату.

Занепокоєння викликає незадовільно поставлене лікування в “Чайці”. Починати його без повної картини діагностики, звичайно, не можна. Але ж на проходження рентгеноскопії, лабораторних аналізів, рентген-знімку тощо людина витрачає в “Чайці” 6 – 7 днів, тобто шосту частину часу всього відпочинку. Тому хворий, фактично, більше тижня позбавлений змоги одержувати необхідне йому лікування.
Невдало зроблений тут і добір лікарських кадрів. Дуже задоволені хворі уважністю, чуйністю і великим досвідом лікаря Поліни Олександрівни Оратовської. Охоче йдуть вони до неї на прийом і за порадою.

Та прямою протилежністю тов. Оратовській є лікар І.Ю. Школа. Це нервова, чомусь завжди роздратована людина, що страждає гострим самолюбством. Лікар Школа оглядає людей неуважно, а ще гірше робить піддування (процедура для хворих на туберкульоз, – примітка). Тому багато хто з хворих уникає навіть зустрічі з ним.
– Нехтуєш мною, – закричав він на колгоспницю Марію Іщук. – Тоді геть від мене, шукай собі іншого лікаря!
Хвору вчительку Марію Шкуровську лікар Школа довів до непритомності, а пенсіонерку з Донбасу Дарію Коротєєву ніяк не спроможеться оглянути вже більше трьох тижнів. Воно і не дивно. Свій робочий час лікар Школа витрачає на довгі автобіографічні розповіді, які викликають іронічну посмішку у хворих і медиків…

Машиніст електровоза Львівсько-Волинського вугільного басейну Іван Кузьмович Тарасюк, який лікується в санаторії “Маяк”, розповів нам:
– Харчуємось ми непогано. Можливо, правда, спочатку людям фізичної праці здається, що малувато. Але нам завжди йдуть назустріч. Якщо треба добавку – дадуть. Однак меню надокучає. Скажу про себе. Давно вже хотілося мені свіжої цибулі, редиски, огірків. Проте я і мої товариші по санаторію вперше в сезоні попробували редиску лише 19 травня…
Пізно. Іван Кузьмович, безумовно, має рацію. На черкаських базарах редискою почали торгувати з 5 травня. Чому ж в меню вона появилася так пізно?
– Не завжди йде назустріч санаторіям підсобне господарство, – відповів нам тов. Медведовський, виконуючий обов’язки головного лікаря “Маяка”. А далі сказав: – Підсобне господарство садить те, що вигідне йому. Редиску нам підкине тільки тоді, коли за таку ж ціну зможемо купити її на базарі, тобто пучок за 1 крб. 50 коп. (дореформених, з 1961 року – 15 коп., – примітка). А зараз, коли вона так необхідна, ми змушені, якщо хочемо догодити хворим, купувати її на базарі набагато дорожче.

Крім свого підсобного господарства, здравниці Соснівки постачає продуктами також “Черкасторг”. Хоч претензій до його керівників не так вже й багато, але відмітити їх треба.
І тов. Медведовський, і тов. Островський – головний лікар санаторію “Отдых” – висловили на адресу “Черкасторгу” одні й ті ж претензії.
– Мало дає він нам свіжої риби, м’яса і м’ясних виробів, та й перебої бувають.
Зауваження слушні, і тов. Маметову, директору “Черкасторгу”, слід зважити на них.

Головні лікарі здравниць висловили також ряд скарг, що стосуються роботи аптекоуправління (начальник тов. Коваль). Якщо в міських аптеках і тій, що знаходиться на території Соснівки, можна дістати необхідні антибіотики, то здравниці аптекоуправління цими ліками забезпечує часто з перебоями. Це змушує керівників здравниць відряджати свій транспорт у Київ, тримає їх в стані нервозності, якої, безумовно, можна і треба позбутися. Тим більше, що інколи нервозність виникає зовсім даремно, тільки через неповороткість окремих керівників”.