Вишита сорочка дочекається онука з війни — у це вірить черкащанка Ольга Чернова. Вона вишиває з дитинства й вишите вбрання вдягала на щодень, у ньому дружкувала та ним лікувала свої душевні рани. Нині у вишиванки наряджає всіх онуків. Один із них боронить Україну, розповіла вишивальниця Суспільному.
86-річна Ольга Чернова вишиває рушники, сорочки та подушки. Любила вишивати ще в дівоцтві, втім тоді вибір ниток був обмежений – лише чорні та червоні.
“Я не сказала б, що конкретно мене хтось навчав. Само по собі з дитинства. Сама шию, сама вишиваю, сама мереживо плела, сама шкарпетки, рукавички плела”, – розповіла жінка.
Серед найдавнішого шитва у шафі збереглося вбрання, в якому пані Ольга п’ять разів дружкувала.
“У 17 років я вишила сорочку. Раніше в нас у селі була така мода. Костюм одягала: спідницю до нього і ходили попід селом – гукали на весілля, кликали людей”, – пояснила Ольга Чернова.
Замолоду довелося забути про вишивку, та руки пані Ольги завжди пам’ятали рухи голки. Після виходу на пенсію саме це заняття врятувало від туги за покійними чоловіком та сином.
“Я днями плакала. Приходить до мене сестрина донька, через дорогу вона жила, каже: «Тьо, беріть голку, нитку і вишивайте. Хоч трішки будете відволікатися». Я кожен хрестик сльозами поливала. За зиму сім рушників вишила”, – розповіла жінка.
Нині у вишиванки наряджає онуків. Весільні рушники теж заготовила для них на придане.
“Вишила, побачила новий малюнок – давай я ще таку вишию. Побачила, з квітками було на пакетику, – оце я ще й це вишию. Мені ще й це сподобалося”, – розказала вишивальниця.
Пані Ольга вірить, що свого весільного рушника дочекається й онук Володимир, який нині боронить Україну від російських солдатів, а на перемогу одягне вишиту бабусею сорочку.
“Це мого онучка сорочка. Я буду чекати та Бога просити, щоб дочекатися, щоб він одягнув її”, – розповіла черкащанка.
Вона розповіла, що настільки любить вишивати, що днями й ночами робила б це невтомно, бо під час цього заняття вона відпочиває.
КОМЕНТАРІ