blank

Черкащанка Руслана Лоцман на стіні у будинку своєї мами в Сигнаївці зобразила пісенний кошик, у якому зашифровано понад 500 українських пісень. Оздобила дім рушниками та малюнками, й назвала — “Пісенною світлицею”. Ідея його створення, як розповіла Руслана Суспільному, з’явилась п’ять років тому випадково, завдяки донькам.

Нині цей дім Руслана Лоцман називає джерелом сили. У ньому розписані стіни оздоблені вишитими рушниками, а на підвіконнях стоять ляльки-мотанки. Проте раніше будинок був покинутий, розповіла Руслана:

“Ми заїхали сюди просто, щоб перебути карантин. І ми хотіли одну кімнату зробити. Ми навіть знімали такі сюжети. Кожен день співали пісні і показували, що ми робимо з тою хатою, як можна ту хату зробити. За скільки часу треба на це. Тут просто стеля впала, все треба було білити, мазати — просто від початку до кінця”.

Ремонтували та розмальовували хатину всією сім’єю, каже, на це пішло п’ять місяців:

“Така в мене була ідея, що я хотіла дітям створити простір український, тому що вони народилися в Києві і там було складно зробити такий дизайн. А в цій хаті ми зробили свій простір і свій затишок. Ідея про світлицю з’явилась тоді, коли з’явилась скриня, ще в хаті не було ремонту, але подарували нам скриню”, — розповіла Руслана.

Вона розповіла, що в скрині зберігає вишиті рушники та сорочки яким до ста років. Також в скрині зберігає весільний вінок, який виготовлений за українськими традиціями.

“Віночок зроблений за старими зразками, з воску, це ручна робота, це повністю репліка старовинного віночка. У таких вінках виходили заміж наші бабусі”, — пояснила Руслана.

Над скринею — “родзинка” світлиці, а саме пісенний кошик, пояснила Руслана:

“Він з’явився тут випадково, діти просто малювали дуже багато писанок і це було так захопливо, тож я зробила їм велику зону, а потім думала зробити кошик. І хотіла написати просто букви, потім якщо вже букви, то треба слова, якщо вже слова, то має бути пісня”.

З її слів, у пісенному кошику зашифровано понад 500 українських пісень:

“Коли ми запитаємо в кожного пересічного громадянина скільки ж він знає українських пісень, я не знаю, чи хто знає хоча б 50, а ми хочемо, щоб ви знали 500. Коли приходять гості до нас у хату, то я їх тестую, скільки ви знаєте пісень”.

Руслана Лоцман, що пісенний кошик — улюблена гра її доньок Оріани та Милади. Першим малюнком на стіні стало дерево, розповіла пані Руслана:

“В українському фольклорі райдерево — це такий символ родинного затишку. І оскільки хата не наша, то я хотіла пов’язати це родове дерево від коріння до квітів, до наших внуків, аби вони знали, що вони у своїй хаті, у своїй родині”.

Нині, як зазначила Руслана Лоцман, світлиця стала місцем, де може знайти усамітнення:

“Головна кімната називалася «Світлиця», а вона постійно з піснею, бо в нашого народу не було дня без пісні. Я якось відчувала себе тут все одно затишніше, ніж в будь-якому місті. Я відчувала, що ця хата як оберіг, тому що тут все намальовано. Тут закладена енергія любові, добра і віри в Україну”.