blankІз 2011 року в Україні діє закон, що регулює надання громадянам безоплатної правової допомоги. Йдеться про забезпечення рівних можливостей доступу до правової інформації та правосуддя.

У Черкасах діє місцевий Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, безпосереднім завданням його є надання громадянам юридичних послуг, що на сьогодні є задоволенням доволі недешевим. Про право на справедливий суд кожному, хто потребує такої можливості, у студії програми “Актуальна розмова” на телеканалі “Вікка” розповіла директорка закладу Ірина Мостова.

— Наш Центр за рахунок держави забезпечує нашим клієнтам доступ до правової інформації, консультує з юридичних питань, допомагає у вирішенні правових проблем та складенні документів непроцесуального характеру. У разі потреби — надає і вторинну правову допомогу: здійснює представництво громадян у суді та допомагаж у складенні документів процесуального характеру, — розповідає пані Ірина.

У Центрі є можливість скористатися й адвокатськими послугами. За словами Ірини Мостової, усього в системі задіяні понад 20 адвокатів, які працюють із Центром на договірних відносинах і надають послуги клієнтам.

Як пояснює пані Ірина, безоплатні правові послуги — це, по-перше, альтернатива для тих, хто фінансово не може собі це дозволити. Крім того, часто клієнти не мають і фізичної можливості самостійно захищати себе в суді. Тож завдяки Центру мають змогу забезпечити своє право на справедливий суд.

За словами директорки Центру, безоплатна правова допомога від держави передбачена не для всіх, коли йдеться про захист прав громадян у суді.

— Отримати первинну правову допомогу можуть усі, хто цього потребує (це надання інформації й консультування, допомога у складенні документів непроцесуального характеру). Якщо в ході спілкування з клієнтом з’ясовується, що людина потребує представництва інтересів у суді і проблему можна вирішити тільки так — тоді можна отримати і вторинну правову допомогу. Так, суб’єктами права на безоплатну правову допомогу є визначені законом категорії осіб: діти; малозабезпечені громадяни; внутрішньопереміщені особи; ветерани й інваліди війни; люди, які постраждали від домашнього насильства тощо. Тобто йдеться про так звані соціально вразливі верстви населення, — пояснює Ірина Мостова.