Старі Черкаси: як 200 років тому робили та переробляли генплан міста

Роботи над створенням генеральних планів міст Київської губернії на початку ХIХ століття проводив інженер та архітектор шотландського походження Вільям (Василь) Гесте. Черкаси отримали один із перших розроблених ним генеральних планів, розповіли про минуле нашого міста в Обласному краєзнавчому музеї.

«В. Гесте зробив спробу уніфікувати не тільки принципи створення генеральних планів міст і вигляд усіх будинків, але й створив зразкові проекти «проміжного масштабу» – майданів, скверів, житлових кварталів і облаштування всередині них приватних садів і городів. Іншими словами, виникла тотальна система приведення до одноманітності всіх частин міського простору. Всі ці зразки було затверджено, і вони набули силу закону».

План Черкас розроблявся в 1808 році, але його кілька разів оновлювали і переробляли і в 1826 році остаточно затвердили. Відповідно до плану, стару забудову прибрали, а на її місті будувались «правильні» квартали, на яких споруди розміщувались вздовж вулиць, за ними йшли присадибні ділянки, а в середині кожного кварталу – громадська криниця. У чітко визначених місцях розміщувались площі, церкви, торгові ряди. Центральна вулиця (Старочигиринська, нині – бульвар Шевченка) поєднувала дороги на Свідівок (Мошни, Богуслав) і на Чигирин, а головна поперечна вулиця Смілянська розпочинала дорогу на Смілу.

Реконструкція Черкас за планом Гесте зробила місто зручнішим для дорожнього руху, обумовила широкі дороги й логічне планування. Мікрорайон Кавказ (нинішній Казбет) із його ярами і кручами та нижня частина Черкас – Поділ і Митниця, де спочатку забудовували більш зручні й сухі узвишшя, а відтак почали засипати вогкі низини, будувалися досить довільно.

Розбудові Черкас, як зазначав Василь Страшевич, суттєво сприяло переселення євреїв та росіян-старообрядців, яким міська дума виділяла «пустопорожні» місця. У 1842 році в місті налічувалось 1202 будинків, із яких лише два були цегляні. Не зустрінеш в Черкасах старовинних дерев’яних споруд, які просто не збереглися до нашого часу.

У середині ХIХ століття в Черкасах сформувався центр міста – ним стала Соборно-Миколаївська площа, яка охоплювала нинішню Соборну, територію сучасної ОДА та скверу за ним, квартал між нинішніми вулицями Лазарєва-Хрещатик-Дашковича-Шевченка, який згодом забудували. В центрі площі знаходився Свято-Миколаївський собор, поруч з яким розміщювались торгові ряди.

У 1870-х роках місто навпіл розділила гілка Фастівської залізниці, яка поєднала нинішню станцію ім. Тараса Шевченка (тоді Бобринська) із пристанню на Дніпрі (на неї виходили продовження нинішніх вулиць Митницька (була Піонерська) і Богдана Хмельницького. Своєрідний відбиток цієї старої гілки добре помітний на сучасній карті міста: від станції Черкаси (тепер залізничний вокзал) її напрямок позначають вулиця Привокзальна (була Чекістів) та серія прохідних дворів, які виводять на вулицю Припортова (була Героїв Сталінграда).

На плані Черкас 1893 року видно, що місто вже розрослось до нинішньої вулиці Надпільна (була Ільїна). Помітна щільна забудова нижньої частини Черкас. Тут місто активніше наступало на річечки, болота і озера, засипаючи і заселяючи їхні плеса. За переписом 1897 року, в Черкасах налічувалось 2400 будинків, у яких мешкало близько 30 тисяч жителів.

У наступні роки продовжилось розширення Черкас в бік урочища Митниця та заселення Кривалівки – мікрорайону навколо Різдво-Богородичної церкви, котра розташовувалась в центрі кварталу, обмеженого нинішніми вулицями Новопречистинська (була Сєдова), Волкова, Різдвяна та Шевченка.

«Житлове будівництво сильно було розвинуте у 1890-х роках, коли банки підсилено видавали позики під будинки», – писав у 1911 році О. Айзенштейн, видавець довідника «Все місто Черкаси». «Місто пережило тоді гарячку житлового будівництва, за якою настало швидке зниження цінності майна й зменшення числа новоспоруджуваних будов. Останнім часом спостерігається прагнення до спорудження більш або менш капітальних будівель, красивих, відповідно до новітнього типу архітектури».

В довіднику «Адрес-календар міста Черкас на 1913 рік» зазначена нова залізниця Одеса-Бахмач, проведена від станції Черкаси в обхід тодішнього міста до новозбудованого залізничного мосту через Дніпро. Населення Черкас на той час уже перевищувало 40 тисяч осіб.
На думку науковців, бульвар Шевченка в Черкасах, який є центральною вулицею міста – один із найдовших у Європі. Вперше вулиця Т.Шевченка згадується 1879 року як Старочигиринська. В 1911 році її перейменовано на Олександрівську, а з 1923 року зветься вулицею Т. Шевченка. 1989 року вулиці надано статус бульвару.

Будинки, які вистояли після бурхливого ХХ століття, ми називаємо сьогодні «старими Черкасами».

Текст: Лілія Чиж, завідувач відділу науково-методичної та пам’яткоохоронної роботи.