Таємниці і жахи “бурштинового трикутника”: розвідники-“фішки”, диверсанти-“пильщики” і кожне село – “партизанський загін”

…Територія, охоплена незаконним видобуванням бурштину – «держава у державі», де закони України не діють, де села, перетворившись на озброєні загони, воюють між собою за поклади коштовного мінералу, і де погоду робить всесильна і всюдисуща «бурштинова мафія». У «бурштиновому» бізнесі задіяні не лише села, а й навіть окремі регіони. На будь-яке втручання країна-«бурштинія» відповідає запеклим опором, що має ознаки широкого партизанського руху, або навіть народної війни… В епіцентрі нелегального бізнесу чужинцям не раді. Кажуть, що зайди безвісти зникають…

Уже кілька років Житомирську, Рівненську і Волинську області трусить  «бурштинова» лихоманка. Незаконний видобуток бурштину вже досяг промислового рівня. Найбільш масово це явище охопило три райони Рівненщини – Сарненський, Володимирецький та Дубровицький. Територія, де розгорнувся незаконний промисел, більше схожа на державу у державі, ніж на звичайний регіон в середині країни.

У «бурштиновому» бізнесі задіяне населення сіл і навіть окремі регіони, у яких кожне село має чіткі ознаки організованої злочинної групи (ОЗГ), і кожний житель чітко знає своє місце і роль у підпільній організації.

На будь-яке втручання у свої справи країна-«бурштинія» відповідає настільки жорстким, запеклим і часто збройним опором, що він вже має ознаки широкого партизанського руху, або навіть народної війни.

Про те, що таке «клондайки», хто такі «фішки» і «пильщики», а також про довгі щупальця «бурштинового» спруту, життя і звичаї «бурштинової вольниці» журналісту розповіли черкаські правоохоронці, яким у різний час випало забезпечувати правопорядок у «Ровенському трикутнику». Всі імена змінені, окрім одного.

Український бурштин продають у Європі як типу «польський»

Протизаконний видобуток бурштину триває багато років, але його стрімкий злет відбувся через кілька місяців після перемоги Революції Гідності.

Спостерігається вельми оригінальна ситуація, при якій державний видобуток коштовного мінералу ледь животіє, а незаконний розвивається шаленими темпами.

Усупереч численним заявам вищого керівництва держави щодо припинення ганебного і масового грабунку багатств надр та винищення екологічних систем, нелегальний видобуток «жар-каменю» (так перекладається німецька назва мінералу – «bernstein», від якої, ймовірно, походить і польська його назва – «bursztyn») розвивається настільки стрімко, що він встиг не лише вийти на міжнародний рівень, але зайняти там міцні позиції.

Поки українська влада запевняє суспільство у тому, що вона ось-ось поборе

незаконний промисел, український бурштин впевнено завойовує ринки розвинених країн Європи. Поліцейські, на розповідях яких ґрунтується цей матеріал, на власні очі бачили вироби з українського бурштину за кордоном, який там видають за польський.

– Бурштин, який добувають в Україні значно відрізняється від того бурштину, що його знаходять у Польщі. Якщо ти бачив український бурштин, ти легко зможеш його відрізнити від польського, – пояснив офіцер поліції Петро Литвиненко.

«Китайський» слід

Чи не найбільшим імпортером українського бурштину, у тому числі і підпільно видобутого, донедавна був Китай. Кілька років тому у Піднебесну український «жар-камінь» тік бурштиновими ріками. Однак до державної скарбниці від бурштинового експорту надходять жалюгідні копійки. У той же час мільйони у.о. осідають у кишенях наскрізь корумпованої української влади.

– У пік незаконного видобутку бурштину один з «шишок» правоохоронної системи Рівненщини за півроку перебування на посаді із голозадого безштанька перетворився на мільйонера у доларовому еквіваленті, – навів приклад щодо масштабу корупції рівненський журналіст, який побажав залишитись неназваним.

Власне, квола боротьба з незаконним промислом, а часто-густо і її повна імітація дає підстави вважати, що «бурштинові» долари суттєво поповнюють статки українських чиновників, правоохоронців, законотворців, суддів, митників, лісівників тощо.

Підвищений попит на український бурштин, який був не так давно, як, власне, і його падіння, на думку місцевого журналіста напряму пов’язаний з традиціями Китаю.

– Відповідно до китайського календаря кожний рік має свої символи, і це не тільки тварина, але й мінерал. У рік найбільшої популярності українського бурштину у Китаї був «рік бурштину». Кожний житель Піднебесної, згідно з традиціями свого народу, прагнув подарувати своїм рідним, близьким та друзям яке-небудь брязкальце з бурштину. Тож дешевий український бурштин, як кажуть, пішов у Китаї «на ура». Звісно, успіх українського бурштину був недовгим. І не лише через те, що «рік бурштину» у Китаї минув, а ще й тому, що надзвичайно підприємливі китайці швидко опанували технологію підробки бурштину. Варто лише піддати камінь термічній обробці, і темний неякісний бурштин перетворюється на світлий. А ще бурштин можна сплавляти у більші шматки і потім вирізьблювати з нього фігурки. На око не відрізнити, який виріб з цільного природного шматка, а який зі сплаву. Ось такий китайський фокус, – пояснив журналіст.

Темне серце «країни-бурштинії» 

Як вже зазначалось, найбільші поклади бурштину зосереджені у трикутнику, який утворюють Сарненський, Володимирецький та Дубровицький райони. Ці три райони і утворюють «країну-бурштинію», темним серцем якої, безсумнівно, є найбагатший на «жар-камінь» Сарненський район.

«Бурштиновий трикутник» – дуже небезпечний край для чужих і тих правоохоронців, які поки що протистоять незаконному промислу. На цій території закони України втрачають силу пропорційно до того, наскільки далеко заглиблюєшся у лісові нетрі «бурштинової вольниці». Це край, де, за чутками, безвісти зникають люди, які намагались запхати свого носа у справи «бурштинової» мафії. Кажуть, «бурштинові» браконьєри не менш безжальні за «рибних». Останні мають славу харцизяк, які топлять своїх супротивників у водоймах, а «бурштинові», ймовірно, розправляються з ворогами, вкидаючи їх у трясовину лунок, що їх залишають по своїй роботі помпи для миття бурштину. Ось такий портрет має «бурштиновий» або «ровенський трикутник».

«Бурштиновий спрут»

Всю вказану територію контролює мафія, яка, немов той спрут, запустила свої щупальці у всі сфери життя підпільної «бурштинії».

Основа «бурштинової» мафії – це селяни, які беруть найактивнішу участь у митті «жар-каменю».

Зазвичай незаконний видобуток ведуть всім селом.

– Для сіл, що загубились у лісових хащах, незаконний видобуток бурштину – єдиний спосіб заробити на прожиття. Ба, більше, вони за рахунок цього тільки й існують. І якщо раптом цей бізнес зупиниться, ті села реально ризикують припинити своє існування, – поділився міркуваннями офіцер поліції Володимир Ніколаєнко.

Кожне село – організована злочинна група

Фактично кожне село, яке знаходиться в зоні «бурштинового трикутника» – це ОЗГ, де кожний чітко знає своє місце і роль у підпільному бізнесі. Будь-які спроби поліції припинити незаконний промисел, а кримінальних структур його «кришувати», розбиваються на друзки, наштовхнувшись на організований і часто збройний опір шукачів бурштину. Поліцейські, які спробують вдертись на місце незаконного видобутку і захопити засоби видобутку, мають бути готові до того, що їх обов’язково обматюкають, обплюють, поштовхають, а то й закидають камінням чи підуть на них із сокирами і вилами. Дуже часто під час таких зіткнень лунають постріли з мисливської або й бойової зброї. І, як правило, стріляють не поліцейські, а у поліцейських.

З іногородніми бандюками і взагалі не церемоняться. «Братва» з іншої області, що сунеться у ровенські ліси у підпільні бурштинові копальні, реально ризикує не повернутись живою. «Бурштинова вольниця» живе.

Село на село: хто сильніший, того і «клондайк»

У середовищі підпільних бурштинокопачів протягом років склався власний сленг. Так, місця незаконного видобутку бурштину називають «клондайками» (хто б подумав, що у ровенських нетрях так популярна літературна спадщина Джека Лондона? Інколи начитаність населення проявляється у найнеочікуваніший спосіб).

– Незаконний видобуток бурштину зазвичай ведуть усім селом, і кожний житель села чудово знає, де йому бути, і що робити. У кожного села є свої «клондайки», які вони пильно стережуть і запекло обороняють від поліції, «братків» та бригад таких же копачів з інших сіл. Через «клондайки» між селами часто спалахують суперечки, які майже завжди перетворюються у довготривалі конфлікти з бойовими діями на кшталт «село на село», – поділився спогадами черкаський поліцейський Сергій Петренко, який у 2018 році входив у склад групи правоохоронців, відправлених у Рівненську область для посилення місцевої поліції у сенсі боротьби з незаконним видобутком «жар-каменю».

Сільські весілля у «ровенському трикутнику» охороняє поліція

– Війни за володіння «клондайками» дуже жорстокі. Бойові сутички часто відбуваються з застосуванням зброї, і у тому числі і вогнепальної. У хід йде і зареєстрована, і незареєстрована зброя. Не рідко у пошуках захисту від ворожих сусідів села шукають захисту у поліції. Якщо у селі весілля, селяни просять поліцію охороняти село, боячись, що свято у самий розпал зіпсує бойовий загін із конкуруючого села. Ми багато разів охороняли сільські весілля. Сільські люди дуже люблять спілкуватись і вихвалятись перед чужаками, і особливо цьому сприяє порція спиртного, яка розв’язує  язики навіть не говірким. Тож вони самі розповідають, де і як копають бурштин, кому і за скільки збувають, хто переправляє весь цей крам за кордон і таке інше. І, що характерно, хоч села затято воюють за «клондайки», але варто на місце незаконного видобутку прибути поліції, і запеклі вороги, які щойно виривали один одному горлянки, вмить стають союзниками, – розповів офіцер поліції Леонід Власюк.

«Фішкарі» – розвідка «бурштинової» мафії

Є у бійців невидимого «бурштинового» фронту і своя розвідка і свої диверсанти.

Розвідників називають «фішкарі», або «фішки». Їхня робота – слідкувати за тим, чи раптом не наближаються до «клондайку» чужинці (загарбники з сусіднього села чи поліція), і у разі небезпеки оперативно повідомити про їхню появу куди слід (мобільний зв’язок рулить).

– Якщо ти їдеш до місця незаконного видобутку бурштину – будь пильним. Бачиш на узбіччі тітоньок з кошиками, які, нібито, безтурботно збирають гриби-ягоди? Чи дядьків, які п’ють каву з термоса, зібравшись навколо капота «УАЗа», чи то сільського підлітка, який корову пасе? Знай – це вони – «фішкарі». І якщо їх зустрів, то затям, що операцію, у якій ти береш участь, вже викрито, на «клондайку» про вас, скоріше за все, вже знають і акцію ймовірно, буде зірвано, – додав колега Власюка, Андрій Києнко.

Найчастіше «фішки» – це тінейджери-пастухи або підлітки на скутерах.

Диверсанти і провокатори – це «пильщики»

Функцію диверсантів покладено на так званих «пильщиків».  Вони – з тих же «фішкарів», але на відміну від «фішок» «пильщики» не тільки повідомляють про пересування поліції чи загонів копачів-окупантів з інших сіл, але й активно перешкоджають супротивнику. Пиляти та валити дерева на дорогу перед поліцейськими автомобілями – це їхня робота. Звідси і назва.

– Ця ж моторизована сцикопіхота часто вдається до агресивних методів ведення розвідки. «Фішка» на скутері чи мотоциклі може їхати поряд, супроводжуючи поліцейський автобус і передаючи по телефону інформацію про те, скільки поліцейських, як вони екіпіровані та озброєні, яку мають техніку. Не рідкість і ще агресивніша поведінка. «Фішкар», провокуючи поліцейських на конфлікт, вдається до небезпечних маневрів («підрізає» поліцейський транспорт) і потім, втікаючи, заманює у пастку: місце, де  раптом перед самісіньким поліцейським автобусом на дорогу падає дерево, блокуючи рух. «Фішки», оснащені бензопилами, хутко спилюють дерева, з тих, що ближче до дороги, і потім штовхають їх на проїжджу частину. Ось так «фішкар» перетворюється на «пильщика». Вони ризикують значно більше, ніж «фішки», бо пиляти і валити дерева – справа смертельно  небезпечна. А окрім того, упійманого на гарячому «пильщика» на відміну від «фішки», обов’язково затримують. Підстави: незаконна вирубка лісу, втручання у діяльність правоохоронців, – долучився до бесіди і офіцер поліції Михайло Сивенко.

Працювати за законом, чи як виходить? 

Умови «партизанської війни», у яких у процесі боротьби з незаконним видобутком бурштину опинилась поліція, змусили поліцейських у кожному конкретному випадку обирати один з двох варіантів дій: діяти у відповідності з чинним законодавством, або… як вийде.

Ситуацію добре ілюструють епізоди подій, про які розповіли їх учасники.

Поліцейських атакують всім селом

– Оформлення факту незаконного видобутку бурштину, відповідно до закону, має відбуватись наступним чином. Поліція, прибувши на означене місце, затримує бурштинових браконьєрів, вилучає засоби незаконного видобування та видобутий бурштин, все це процесуально оформлюється і документується, у тому числі і на фото та відеоапаратуру. Проте, частенько траплялось так, що на незаконній копальні ми не заставали людей. Браконьєри дали драла, яке тільки дізнались, що до них їде поліція (так буває в основному тоді, коли поліції багато, а копачів мало). Але майже завжди діяти по закону не вдається. Буквально у лічені хвилини після прибуття поліції технічні засоби, вилучені у місці незаконного видобутку бурштину, виходить відбивати все село. Зрозумійте, коли на поліцейський загін нападає все село, поліцейським не до сміху. Адже зупинити правопорушення стає нереально. Рішуче налаштовані селяни демонстративно не підкоряються поліції, поводяться агресивно і вчиняють акти хуліганства, тобто грубо порушують правопорядок. В поліцейських можуть кидати каміння, на них можуть напасти селяни, озброєні вилами та сокирами. Траплялись випадки, коли у правоохоронців стріляли з рушниць. Часто-густо в хід йдуть незареєстровані стволи, – описав особливості роботи в умовах протидії незаконному видобутку бурштину правоохоронець Володимир Ніколаєнко.

Про горластих тіток та мужиків з сокирами

В основному нападники – це жінки і старенькі. Особливо активні горласті жіночки середнього віку. Їх завдання влаштовувати лемент і хаос. Методи впливу на поліцейських стандартні в усі часи – грубити, хамити, соромити, а той й брутально сварити нецензурною лайкою. Головне деморалізувати правоохоронців.

Також використовуються гасла у тому числі і ті, що лунали на Майдані, бо серед браконьєрів чимало колишніх майданівців і навіть ветеранів східного фронту. І ті, і інші виправдовують себе, стверджуючи, що бурштин – народне багатство, а вони і є той «народ», який повинен ним розпоряджатись.

У кожній «армії» є вожді, які залюбки запалюють натовп і керують ним. Під час протистояння поліцейських дряпають і штовхають, намагаючись відтіснити з «клондайку». У пікові моменти горлопани – «актив» армії копачів вигукує: «Що ви робите?!», «Уроки Майдану забули?!», «Ми допомагаємо фронту! Чому ви проти  нас?!», «Ви будете відповідати!», «Чому ви не на фронті?!», «Для чого ви сюди приїхали?!», «Забирайтесь геть з  нашої землі!». Якщо натиск поліції зупинити не вдається, до тіток приєднуються мужики з камінням, вилами, сокирами та вогнепальною зброєю в руках. Про застосування поліцією зброї у таких умовах і мови не може бути, – описав прийоми, до яких вдаються мисливці за бурштином, офіцер поліції Василь Тищенко.

 «Нульовий» варіант

– Видобуток бурштину йде настільки інтенсивно, що копачам частенько доводиться повертатись на вже відпрацьовані ділянки і мити бурштин з більшої глибини. На одну з таких ділянок, що загубилась у лісах Рівнещини, випало їхати нашій групі. Це був зведений загін, що складався з черкаських і ровенських поліцейських. Тут були і бійці спецпідрозділів, і поліцейські, висмикнуті з райвідділів. На території незаконної копальні працювало близько 200 осіб і дуже багато техніки: трактори, десятки помп, вантажівки. Загалом підпільні копачі використовують різні вантажівки від УАЗів до ГАЗів, і від ЗІЛів до УРАЛів. Копачі, оскільки їх було набагато більше, ніж нас, не давали нам пробитись до помп. Застосовувати силу проти них не можна було, бо це одразу у інформаційному сенсі використали б проти нас: «актив» щосили верещав би, що ми б’ємо стареньких, жінок і дітей. Провокації  там – звичайна справа. Натовп наступав,  ми відступали. Відповзав поволі і наш автобус. «Фішкар» – підліток на мопеді, скористався тим, що увагу водія відволікав натовп, під’їхав ззаду і з мопедом метнувся під автобус, який його зачепив кормою. І тут як понеслось: «Вони дітей давлять!!!», «Дитину задавили, наволоч!!!». Завершилась історія так. Старший групи домовився з порушниками про те, що ми покидаємо місце, не висуваючи претензій. Така розв’язка дуже поширена. Бо якщо зібрався натовп, все, що залишається поліції, це покинути місце видобутку, віддавши те, що перед цим вилучили. Якщо поліції менше, ніж копачів, їй доводиться повернути все вилучене. Такий от «нульовий» варіант. Звісно, як тільки ми поїхали геть, підпільна копальня відновила свою роботу. Аналогічні ситуації у «бурштиновому трикутнику» – нормальне явище, – додав штрихів до картини поліцейський В’ячеслав Горцевич.

Мета нападу – покарати поліцейських

– Виявити «клондайк» і вилучити помпи – мало. Ще треба вилучену техніку довезти до райвідділу, а це не завжди вдається, бо копачі цілком можуть перехопити групу поліції на шляху до райвідділу. Це відбувається так. «Бурштинові» браконьєри на власних авто та мотоциклах наздоганяють поліцейський автобус, беруть його у кліщі і змушують зупинитись. Інколи, щоб заблокувати поліцейських, застосовують вже згаданий фокус з поваленням дерев перед автобусом. Вирватись з пастки можна, якщо у поліцейських є дві-три свої бензопили. Тоді поліцейські хутко вискакують з автобуса, розпилюють стовбур на кілька полін і стягують з дороги. Якщо вирватись з пастки не вдалось, копачі змушують поліції віддати вилучене обладнання. І це – порівняно легкий варіант. Значно гірше, якщо мета нападників не лише повернути помпи, а ще й покарати поліцейських, які їх вилучили. У цьому випадку у поліції залишається два варіанти: втікати, або «стояти на смерть». Від розправи бурштинових бандитів поліцейських рятує стійкий опір. Якщо бандитам не вдається його зламати, вони одразу розбігаються, – розповів поліцейський Іван Кириленко.

Вилучені помпи повертаються на копальні?

– Враховуючи вже описані обставини, чітко дотримуватись букви закону часто буває неможливо. Тому вдаються до хитрощів. Вилучену помпу, замість того, щоб оформлювати на місці, чіпляють до автівки, яка щодуху мчить до райвідділу, а її екіпаж молиться Богу, щоб їх не наздогнали і не заблокували. Якщо це вдалось, то слідство оформлює вилучене на території райвідділку. Судова перспектива такого оформлення сумнівна. Зазвичай до суду такі матеріали і взагалі не доходять. У багатьох райвідділах поліції ржавіють десятки помп, власники яких не встановлені, і які вважаються бездоглядним майном. Доля цих помп таємнича. За чутками, місцеві уміють «вирішувати» питання про них з керівництвом райвідділків і за певну мзду помпи повертаються на копальні, – розповів поліцейський Андрій Бондар.

«Братків», що вторглись у «бурштинію», віддухопелили і послали додому пішки

Життя в умовах постійної війни за «клондайки» перетворили мирне населення у бойовиків.

У 2017 році їх лють на власній шкірі перевірила житомирська «братва», яка спробувала взяти під контроль родовища «ровенського трикутника».

Одного чудового дня у ліси Рівненщини прибула колона автівок, напханих  озброєними до зубів горлорізами. Та нахабство і наявність вогнепальної, і у тому числі і автоматичної зброї, агресорам не допомогла.

– Житомирські кримінальні структури давно у себе в області прибрали до рук цей прибутковий бізнес. Звичайно, вони ж спокусились і на рівненський бурштин. Тож у рівненські ліси вирушив експедиційний корпус. Та ледве машини «братви» від’їхали від траси углиб лісу, як одразу потрапили у засідку, влаштовану по всім правилам партизанської тактики. Автівки буквально зрешетили ураганним вогнем із укриттів. Обстріл вели з усього, що стріляло, у лічені хвилини перетворивши круті інотачки на купу металобрухту. А потім загони рівненських бурштинових браконьєрів пішли у рукопашну. Репіжили зайд від усієї широченної селянської душі…

У бою «братки» понесли втрати пораненими і потрапили в полон. Агресорів роззброїли і … відпустили зі словами напучування: «Сьогодні підете з нашого лісу пішки, але якщо вас побачимо тут ще раз, ви звідси не вийдете ніколи…», – згадав цікавий епізод Володимир Ніколаєнко.

Реагувати на вторгнення боєм – залізне правило «бурштинової вольниці».

Гуркітлива годувальниця

Головний інструмент нелегальних копачів – моторизована помпа. Але це зовсім не така мотопомпа, які продають землеробам у спеціалізованих магазинах для поливу грядок. Помпа браконьєра – дуже потужний апарат. Він подає струмінь води, спрямований під землю під таким напором, щоб вимивати з глибини бурштин. Помпа – дуже дороге обладнання. У середньому її ціна дорівнює вартості іномарки б/у і складає від 3 до 5 тисяч доларів США. Тому її в основному купують у складчину. Власниками помпи бувають як окремі громадяни, так і кілька селян, або й сімей.

У вжитку копачів-нелегалів не лише помпи фабричної зборки, але й саморобні. «Кулібіни», яких не бракує у сільській глибинці, окремо купують потужну помпу, а потім оснащують її потужним двигуном. Частіше за все використовують мотор від автомобіля Mercedes-Benz W124.

Штука баксів в день

Робоча помпа, встановлена у копальні, миттю стає годувальницею. Саме тому за помпу селяни готові йти навіть супроти багнетів бійців регулярної армії, не кажучи вже про готовність навішати «люлєй» правоохоронцям, які «посміли» зазіхнути на «святе».

У сучасній незалежній Україні життя селян у глухих, захованих у лісах селах, мало чим відрізняється від життя кріпаків у феодальній Речі Посполитій. Легальної роботи у селі немає, а відтак катма і доходів. Тож навіть каторжна праця на нелегальних копальнях – реальний вихід. Більше того. Така робота хоч і дуже важка, але й вельми прибуткова.

Звичайно, у порівнянні з доходами «бурштинових» магнатів, посередників та корумпованих посадовців, прибутки рядових копачів значно скромніші. Але захмарні у порівнянні з розміром доходів простих українських громадян.

Одна працююча в копальні помпа щоденно осипає власників золотим дощем у сумі 1-2 тисячі американських вічнозелених. Найменше отримують наймані працівники, які виконують найтяжчу роботу – носять пожежні рукава. У сезон такий роботяга має по 1 тисячі гривень на день. Де ще в Україні є подібні заробітки?

Скільки заробляють на бурштині?

Один кілограм «жар-каменю» у вигляді кількох шматків великої фракції, завбільшки з куряче яйце, принесе копачу близько двох тисяч доларів. Перекупник за цей же бурштин виручить 25-30 тисяч доларів, якщо продасть до Китаю.

«Бурштиновий» долар став коротшим

На даний час ажіотаж значно спав. Це добре видно по дорогах. Якщо у 2014-2015 році мисливців за бурштином, озброєних сачками, майже постійно можна було бачити біля доріг, то тепер їх там вже не зустрінеш. Причина – падіння попиту на український бурштин.

Тепер копачі вже ганяються не за кількістю бурштину, а за його якістю. Браконьєри зосередили зусилля на пошуку величеньких шматків «жар-каменю», які можна збути скупнику за дві-три тисячі доларів кожний. Дрібнота вже нікого не цікавить, тому і мити бурштин помпами стали значно менше.

Симбіоз селян-копачів з криміналом

Незаконний видобуток бурштину у промислових масштабах – це добре відпрацьована, але досить затратна технологія. Як вже говорилося, бурштин вимивають, спрямовуючи потужний струмінь води у грунт, вимиваючи з глибини пісок, глину, каміння та бурштин, який вибирають за допомогою сіток.

Для миття бурштину потрібно дуже багато води, яку беруть з природних водойм. У процесі видобутку копачам доводиться відходити від водойм, але рухатись далі, ніж дозволяють пожежні шланги, не можливо.

Як тільки такий момент настав, на арені з’являються кримінальні структури.

Останні пропонують селянам допомогу технікою, взамін на левову частку видобутого бурштину.

Якщо згоди досягнуто, від водойм до місця виробітку прокладають канали. Для цього використовують важку техніку: екскаватори, трактори, вантажівки. На таких копальнях зазвичай працює по кілька сотень людей. Внаслідок механізованого виробництва та незаконного прокладення каналів браконьєри вщент руйнують екосистеми, які складались упродовж багатьох років.

Не рідко «братки» беруться охороняти копальні в обмін на скупку видобутого бурштину. Тоді прибутки з однієї помпи падають від 1 – 2 тисяч до 400 доларів. Скуповувати бурштин – дуже вигідна справа.

«Нєту тєла – нєту «дєла»

По роботі помп у місці незаконного видобутку бурштину залишаються глибоченні вирви круглої форми, діаметром близько двох метрів, заповнені рідкою грязюкою – трясовиною. У місцях виробітки після помп залишаються цілі поля, усіяні цими вирвами – такий собі «місячний» ландшафт. Завглибшки лунка може сягати 20 – 30 метрів. Це – смертельна пастка для тварин і людей.

– Щоб поміряти глибину лунки, ми з товаришами кинули у неї стовбур дерева, завдовжки метрів з шість. І він, уявляєте, так сторчма за кілька секунд повністю потонув у тій багнюці. Тепер я розумію, що чуткам про зникнення людей у цих місцях цілком можна вірити. Ховати трупи – не проблема. Достатньо вкинути його у лунку – і тіло ніколи не знайдуть. Принцип простий: «Нєту тєла – нєту «дєла», – підкреслив поліцейський Віталій Машко.

Хто стоїть за бойовим вишколом армії «бурштинових» браконьєрів?

Вищеописана ефективна система оповіщення, а також стратегія і тактика, що її застосовують бойові групи, наводить на думку про якусь потужну невідому силу, що підтримує та на високопрофесійному рівні консультує незаконні формування копачів. Все це працює точно і влучно. Хто ж забезпечує високий рівень підготовки бійців бурштинового фронту?

Звісно, серед браконьєрів чимало вчорашніх майданівців і АТОвців. Проте їхніх знань, умінь та навичок явно недостатньо, щоб забезпечити успішне функціонування «бурштинової вольниці».

На думку деяких правоохоронців і громадських активістів, які мають досвід боротьби проти «бурштинової» мафії, її адептів, дуже ймовірно, консультують ті ж спеціалісти, що й бойовиків незаконних збройних формувань, що діють на сході України.

– У одному з загонів правоохоронців, які прибули у Рівненську область боротись з незаконним видобутком бурштину, були учасники АТО, які привезли з собою бойовий дрон. Апарат два роки ніс службу на лінії фронту і його за цей час «сєпари» не змогли підбити. Однак, пролітавши над лісами Рівненщини всього пару годин, дрон зник. Куди подівся? – Звичайно, збили, – недвозначно натякнув поліцейський Андрій Козуб.

Грошей, як у волоцюг – вошей!

Фантастичні прибутки від незаконного видобутку бурштину аж ніяк не видумка обивателів. Рівне просто кишить людьми, у яких грошей, як у волоцюг вошей.

Одного разу наша журналістська компанія, мандруючи по визначним місцям північних регіонів України, відвідала Рівне.

Обідати поїхали у ресторан, який порекомендував наш рівненський колега. Першим кинулось в очі те, що іномарка, на якій ми приїхали, на стоянці біля ресторану серед інших припаркованих машин мала вигляд «попелюшки».

Персонал ресторану здивував не менше. Три порції вареників і дві баноша довелось чекати півтори години.

– Що це за ставлення до клієнтів у вас?!, – обурились ми, упіймавши офіціантку.

– Що ви хочете?! Кухня зайнята спецобслуговуванням. Іван Михайлович святкує ювілей. Розуміти треба, – відрізала та.

– І скільки ж йому стукнуло? – допитувались ми.

– Шістнадцять!, – лаконічно кинула офіціантка і ретирувалась.

І справді, у сусідньому павільйоні на повну котушку гуляла дивна компанія. За столами, між багато вбраними статечними дядечками та тітоньками, затесалась зграйка підлітків. Той, що був у центрі уваги, мабуть і був тим «Іваном Михайловичем».

– І хто ж татусь цього «ювіляра»? Прокурор, суддя чи хто?!, – запитав я у місцевого колеги.

– Не переймайся. У Рівному море грошовитого бидла, – відповів той і розповів, що не так давно у одному з нічних клубів «тусило» троє юнаків, з вигляду не старші 18-ти. Замовляли стрипитизерш, найдорожчі напої та закуски, а під ранок заплатили приблизно по 40 тисяч гривень і роз’їхались, кожний сівши за кермо власного дорого позашляховика.

Чесні поліцейські не потрібні

На Рівненщині, ймовірно, не залишилось сфери, куди б не дотяглися щупальці «бурштинового» спрута. Усіх, хто заважає розвитку «бурштинового» бізнесу, рано чи пізно усувають.

– Шкода тих поліцейських, які чесно намагаються боротись з незаконним промислом. На моїх очах під різними приводами прибирали з посад чесних і принципових поліцейських. Арсенал засобів стандартний: «підстави», інтриги, шантаж. Я вже 20 років у правоохоронній системі, але, побачивши те, що робиться у краї «бурштинової» мафії, не уявляю, як можна зупинити все це законними методами, – додав офіцер поліції Олексій Нагорний.

Щупальця бурштинового спрута дістають і у Черкасах

Схоже, що «бурштинова» мафія здатна нашкодити і поліцейським з інших регіонів.

Тому підтвердження історія з черкаським поліцейським Русланом Тертишним.

Позаминулим літом сержант поліції Руслан Тертишний (ім’я, прізвище та звання справжні) перебував у довгостроковому відрядженні у Рівненській області. Виконуючи свій професійний обов’язок Руслан брав участь у вилученні у підпільних копачів бурштину помпи, яку вони використовували для ведення незаконного промислу. У групі було всього четверо поліцейських. Цим скористалися копачі і напали на поліцейських, під час нападу відбивши помпу.

Через кілька місяців рівненські колеги Руслана поставили його перед фактом, що стосовно нього відкрито кримінальне провадження за перевищення службових повноважень. Мовляв, під час нападу Руслан, начебто, вдарив когось з нападників.

Рівненських правоохоронців зовсім не бентежить те, що слідство по цьому кримінальному провадженню вела односельчанка нападників.

Підозріло поводяться і поліцейські – учасники подій. Всі як один (і рівненські, і черкаські) відмовляються давати покази по справі.

– Чому поліцейських на акції було лише четверо? Це дуже підозріло. Керівництво, яке відправило їх на вилучення помпи, не могло не знати, що для того, щоб вилучити помпу, треба, щоб поліцейських було багато. Мала група наражається на більшу небезпеку, ніж велика. Це – аксіома. Браконьєри, якщо їх багато, обов’язково нападуть на поліцейських, щоб відібрати вилучене обладнання. Це вже ази, як двічі по два. Дуже вже ця справа схожа на зведення рахунків. Резюмуємо, проти поліцейського з іншого регіону, якого кинули на боротьбу з незаконним промислом у Рівненській області, рівненські правоохоронці відкривають кримінальне провадження. Вони у змові з «бурштиновою» мафією? – Не виключено, – прокоментував поліцейський Олег Костенко.

Узаконити добування бурштину пропонує депутат

Оскільки законні методи боротьби проти незаконного промислу не ефективні, депутат Рівненської облради – житель села Клесове (село входить у межі «Рівненського трикутника») Олександр Васильєв пропонує узаконити добування бурштину.

– Добування бурштину слід дозволити підприємцям, але тільки на тих ділянках, де вже раніше мили бурштин, при дотриманні спеціальних правил  і при відповідному контролі зі сторони влади. Як варіант, при райрадах можна створити підприємства, які проведуть інвентаризацію всіх ділянок, де вже проводився видобуток бурштину. Ці ж підприємства матимуть ліцензію на видобування бурштину. Також вони отримають право проводити аукціони щодо продажу права проведення розробки на вказаних ділянках, і вони ж будуть відповідати за проведення рекультиваційних заходів. Одночасно з цим необхідно також зробити жорсткішою відповідальність за спроби видобування бурштину на ділянках, де раніше розробка не проводилась. Інакше зупинити незаконне видобування бурштину не вдасться. Ніякої поліції не вистачить. А при такому варіанті можна обійтись і без поліції, тому що легальні розробники самі слідкуватимуть за тим, щоб ніхто не мив бурштин нелегально, – депутат виклав свою точку зору автору матеріалу.

Також Олександр Васильєв повідомив журналісту про вже підготовлений законопроект про легалізацію добування бурштину, який має бути переданий до Верховної Ради.

Володимир Лимаренко-Полянський

Черкаси – Рівне – Черкаси