Топонімічні комісія при Черкаській міській раді підготувала близько 40 пропозицій по перейменуванню об’єктів в обласному центрі. Мова іде про найменування нових вулиць та перейменування відкладених вулиць, за нові назви яких на сесії міської ради не проголосували. Про це в студії “ВиЧЕрпно” повідомив член топонімічної комісії, директор гімназії № 31 м. Черкаси Сергій Шамара.

Зокрема, він прокоментував ситуацію з деякими об’єктами топоніміки, перейменування яких викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. Серед таких вулиця Пушкіна, яка тепер носить назву Праведниці Шулежко.

– Давайте уявимо шальки терезів: на одному боці у нас Пушкін – один із найвідоміших культурних діячів російської імперії, потім совєтского союзу, тепер руского міра, трубадур імперії по суті. Так, він мав певний стосунок до України, зокрема, до Кам’янщини. У Черкасах донедавна були названі на його честь вулиця, узвіз, провулок і навіть свого часу пляж. А на другій стороні терезів у нас праведниця Шулежко, черкащанка, яка в часи нацистської окупації на свій страх і ризик приютила сто дітей, серед яких були і єврейські й навіть російські діти. Вона стала праведницею народів світу. Це дуже серйозне звання, яке присуджується Ізраїлем. Це героїчний вчинок, який не мав на той час для Черкас аналогів. Тобто ми протиставляємо такій політиці пам’яті з Пушкіним ось таку з праведницею Шулежко. Це найкраще перейменування, на мою думку, яке ми зробили, – розповів Сергій Шамара.

Наразі ж дискусія точиться з приводу перейменування вулиці Гагаріна, це одна із відкладених вулиць.

– Гагарін – це теж трубадур імперії, тільки в іншій галузі – технічній. Перейменування вулиці Гагаріна напрошується на щось таке потужне, яке б протиставляло українську історію історії російській. У нашому розумінні (топонімічної комісії – ред.) – це поділ вулиці по узвозу Старособорному й найменування на честь Володимира Хрестителя та другої частини вулиці на честь князя Ольгерда. Нагадаю, що після того як литовський князь Ольгерд по суті відвоював Черкащину від монголо-татарського іга, і було засноване місто Черкаси. Тож, враховуючи, що сучасна Литва нам зараз допомагає, ми б і історію свою могли пошанувати, і заодно показати нашу вдячність литовському народу, – наголосив історик.

Неоднозначне питання і з приводу найменування топонімів на честь загиблих Героїв. У Черкасах вже є низка вулиць, у назвах яких вшанували учасників АТО/ООС, зокрема, вул. Сергія Амброса, Віталія Вергая, Генерала Момота, Володимира Ложешникова та інші.

– Ми тоді ще казали родинам загиблих хлопців: маємо велике застереження, що війна так швидко не закінчиться і загиблих черкасців може бути більше. За стандартами культури пам’яті, місто Черкаси повинно мати різні культурні ландшафти – вітальна культура, парки, зони, меморіали… А уявіть, що ми пронизуємо весь простір міста Черкаси тільки назвами вулиць загиблих героїв в оцій сучасній російсько-українській війні. Це – кладовище, іншими словами – некрополь, – відзначає член топонімічної комісії.

Тому Сергій Шамара пропонує альтернативними методами вшановувати полеглих захисників. Встановлювати меморіальні дошки на будинках, де жили воїни, на школах, де вони вчилися, чи на підприємствах, де працювали. Також імена загиблих черкасців мають бути висічені на спільному меморіалі.

– Тому ми на топонімічній комісії ухвалили меморандум, у межах якого ми зустрічатимемося із сім’ями полеглих Героїв, щоб домовитися про інші методи пошанування, а не тільки в назвах вулиць і провулків, – підсумував Сергій Шамара.