В Тальному не всі діабетики отримали безкоштовний інсулін за вересень, жовтень і листопад, – розповідає Суспільному місцева жителька Оксана Польова. Говорить, що два попередніх місяці інсулін для своєї доньки їй доводилося купувати за власні кошти або позичати препарат в інших хворих.

14-річна Вікторія Кириленко за допомогою глюкометра вимірює рівень цукру в крові. Дівчина хворіє на діабет останні сім років, каже: “Міряю цукор я від шести до десяти разів на день. Оцієї пачки мені приблизно на 5-7 днів вистачає. А голка мені йде одна на день. Тобто, якщо я буду вколювати другий день, не буде доходити інсулін і воно буде сильно боляче колоти”.

Інсулін Вікторія вводить щонайменше чотири рази на день. Усі ін’єкції фіксує в блокнот: “О сьомій рівень цукру був вісім і дві десятих – я вколола 22 кубики “Тресібу” і вісім “Новорапіду”. Це “Тресіб”, це “Новорапід”. І записала те, що я їла. В 13:00 – сім і шість десятих рівень цукру, теж я вісім одиниць вколола. 18:00 – теж вісім”.

У жовтні дівчині не видали безкоштовний інсулін, а в листопаді із двох необхідних препаратів видали один, – говорить її мама Оксана Польова. Придбати інсулін на місяць родині вартує – три з половиною тисячі гривень: “Звичайно, це дуже дорого. У нас багато витратних матеріалі іде на місяць: і ті самі смужки, і антисептики, і палички, і барабанчики-ланцети. Ну, дуже велике забезпечення йде. Щомісячно, щоб контролювати рівень цукру в організмі, потрібно приблизно п’ять, а то й більше, тисяч гривень. Я вам скажу не кожна українська родина може витратити такі кошти”.

Загалом на Тальнівщині проживає 290 діабетиків. Про це повідомляє Ігор Карпенко, провізор Тальнівської центральної районної аптеки, у якій безкоштовно видають інсулін. З його слів, отримували препарат не всі, бо не вистачало фінансування.

Ігор Карпенко: “Спрямовує кошти держава у сумі 662 тисячі гривень. Якщо ми розділимо цю суму на півроку, то це виходить по 73 тисячі гривень на місяць. Потреба в інсуліні для району – 210 тисяч гривень. Різницю відчуваєте? Через те, у нас завжди йде жива черга. Хто перший прийшов, той і отримав інсулін. Аптека видає згідно з кошторисом. Більше аптека відпустити не може, ̶ бо кошти ніхто не поверне”.

Чому коштів забракло, розповідає заступниця голови Тальнівської райдержадміністрації Тетяна Півторак: “Потреба в коштах на рік – це два з половиною мільйони гривень. Із них державою забезпечена лише половина – мільйон 380 тисяч гривень. Тобто, ми бачимо відразу який дефіцит. Ну що ми зробили? Ми на ці цілі спрямували залишки коштів медичної субвенції минулорічної – це 90 тисяч гривень приблизно. І додатково були спрямовані кошти з бюджету ОТГ. Це 175 тисяч”.

Нестача виникла й тому, що люди торік у грудні отримали препарат на декілька місяців вперед, ̶ каже Тетяна Півторак. Додає, що із області наприкінці жовтня спрямували 200 тисяч гривень. Цього має вистачити на інсулін до кінця року: “Після того, як нас дофінансували із області, із обласного бюджету, – трошки ця напруга спала”.

Тальнівчанка Тетяна Лісова – мама двох дітей із діабетом. Вона говорить, що препарату на декілька місяців вперед не отримувала. У вересні інсулін в аптеці їй не видали, а кошти досі не компенсували. У листопаді жінка також не отримала ліки: “Ну якщо пенсія 1300 гривень, то яка може бути підйомна сума купити інсулін? Плюс смужки, які зовсім не дають. В інших країнах навпаки йде прогрес. Роблять, щоб люди жили”.