22 березня у обласному краєзнавчому музеї відбудеться виставка “Народна ікона Середньої Наддніпрянщини 18-19 ст.”

У фондах музею зберігається велика колекція народних (хатніх) ікон, які зібрані з різних куточків Черкащини. На виставці представлено 50 ікон. Останній раз ікони експонувалися у 1991 р.

Від 17-го до 20-го століть Українська народна ікона була мальована переважно на липових чи соснових дошках або на домотканому полотні. А виконували її сільські малярі, яких називали богомазами. Вони осягали малярське ремесло шляхом учнівства, яке давало можливість зберігати традицію іконопису даної місцевости. Своїм малярським ремеслом майстер-богомаз, який працював на полі, також мав змогу заробити додаткові гроші для утримання своєї родини.

Майже в кожній сільській хаті були ікони. Вони займали центральне міце, на покутті “…під стелею на тій стіні, де стояв стіл.” Ікони відгравали як релігійну, так і декоративну функцію в хаті. Люди називали ікони “богами” або “образами”. За традицією звичайно було від шести до десяти ікон в хаті. Бaгатші господарі мали більше ікон.Ікони відігравали важливу роль у житті селян, а їхня присутність необхідна в найголовніших подіях людського життя – народженні, весіллі та похороні. Люди молились до ікон і просили допомоги та благословення в різних життєвих ситуаціях. “Багато ікон мали ритуальні функції – вірили, що Богоматір Неопалима Купина може зупинити пожежу, тому її часто тримали на даху”. За здоров’я домашніх тварин молилися до св. Юрія Змієборця, а вибираючись у довгу подорож, молилися до св. Миколая.

blank

Не всі ікони були біблійні або канонічні. Джерелом багатьох ікон був фольклор та народні перекази і легенди українських сіл. Тому часто бачимо святих на іконах, лиця яких схожі на сільські лиця, а вбрання нагадує тогочасове, селянське. Церковна влада всілякими способами старалася “зупинити розповсюдження наївного малярства богомазів…, але з того нічого не вийшло”.

Унікальним для українського наївного іконописного стилю є зображення квітів на образах. Ці квіткові орнаменти багаті, різноманітні і колористі, особливо на іконах Черкащини, південної Київщини та Поділля. Загалом композиція сільської ікони є спрощена, мальована графічно, без перспективи. Колорит побудований на гармонійності білого кольору із теплими кольорами – червоно-коричневим, жовтим і зеленим.

Музей також випустив два комплекти листівок на яких представлені народні ікони з фондової колекції Черкаського обласного краєзнавчого музею. Це “Образ Пресвятої Богородиці” Та “Народна ікона Середньої Наддніпрянщини”.