Першого квітня в світі прийнято відзначати День сміху або День дурня. Звідки точно взялася традиція розігрувати довірливих і простодушних, досі невідомо, але в сучасному світі вона “прижилася”. В Україні також відзначають день сміху, але особливих заходів в цей день не проводять.

blank

Історія і традиції свята

Звідки точно взялася традиція розіграшів на 1 квітня, невідомо. Але перша історична згадка про день дурня зафіксована в 1686 році. Тоді в Британії почали з’являтися жартівливі і дурні публікації в газетах. Однією з них було запрошення помити білих левів у Тауері.

На слов’янських територіях одним з перших підтримав традицію знущатися над довірливими людьми Петро I. За легендою він скликав людей на “небачену виставу”, а коли ті прийшли, то побачили плакат з написом “1 квітня – нікому не вір”. Саме ці слова є слоганом свята.

Традиція жартувати і розігрувати на День дурня практикується і зараз у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Діти в школах розігрують однокласників, а в офісах часто влаштовують великі і продумані жарти.

Найсмішніші першоквітневі жарти в історії

Протягом багатьох років в різних країнах світу люди розігрують один одного 1 квітня. В історії зафіксований ряд масових жартів, які були опубліковані в друкованих виданнях або транслювалися по радіо і телебаченню.

Спагеті на деревах

Лідером в індустрії сміху є жарт BBC News від 1 квітня 1957 року. Телеканал поінформував громадськість про те, що швейцарським фермерам вдалося виростити великий урожай спагетті. Доказом послужив відеоролик, в якому робітники збирають макаронні вироби прямо з дерев.

Після показу передачі надійшли численні дзвінки від глядачів. Люди хотіли дізнатися, як виростити на своїй ділянці подібне дерево спагеті. У відповідь телеканал порадив помістити гілку спагетті в банку томатного соку і сподіватися на краще.

Продовольча машина

1877 році Томас Едісон, який розробив на той момент фонограф, вважався загальновизнаним генієм свого часу. 1 квітня 1878 року газета Graphic скористалася популярністю вченого і оголосила, що Томас Едісон створив продуктову машину, яка врятує людство від світового голоду. Повідомлялося, що цей апарат міг перетворювати грунт в пластівці для сніданку, а воду – в вино.

Не сумніваючись в достовірності і правдивості інформації, різні видання передруковували цю статтю, вихваляючи новий винахід ученого. Навіть консервативна газета Commercial Advertiser з Буфало була щедра на похвалу.

Згодом Graphic сміливо перевидав передову статтю авторитетного видання Commercial Advertiser з заголовком: «Вони з’їли це!».

Як «дуріють» в різних країнах?

Манірні англійці жартують лише до полудня. Найпоширенішим у них розіграшем є пропозиція зав’язати шнурок або підвести відстаючі годинник. В цей день в Великобританії прийнято обмінюватися кумедними сувенірами і листівками.

Шотландцям так полюбився це свято, що вони відзначають його протягом двох днів. 1 квітня біля них іменується «днем зозулі», а 2 квітня – «днем хвоста». В цей день слід бути дуже уважним, щоб не сісти на підсунуту подушку, що видає непристойні в цивілізованому суспільстві звуки.

Французи і італійці докладають усіх зусиль, щоб ніхто не зміг прикріпити їм на спину паперову рибку. Тим, кому це не вдалося, «залишаються в рибах» (іншими словами, «в дурнях»).

Французи часто жартують один над одним, підсипаючи цукор в сільничку або додаючи перець в солодкий десерт.

Фіни люблять розігрувати своїх дітей. Частенько вони відправляють їх до сусідів за неіснуючими предметами (типу скляних ножиць).

У американців з почуттям гумору завжди були досить складні відносини. Тому їх першоквітневі жарти вельми банальні і в основному зводяться до розв’язаним шнуркам і забруднення в одязі.

Життєрадісні італійці не упустять можливості прикріпити до спини сусіда паперову рибку – символ свята. Великим успіхом вони вважають, коли в цей день іде дощ: можна непомітно підсипати яскраві кружечки конфетті прямо в парасольку, і тоді людина, його розкриє, неодмінно буде сміятися.

Традиційним італійським розіграшем вважається переклад всіх стрілок на домашніх годинах.

Болгари – народ з добре розвиненим почуттям гумору. Особливою самоіронією відрізняються жителі містечка Габрово, які розповідають дуже смішні анекдоти про власну скупість.