Вишивальниця в третьому покоління Наталія Крамна-Таран провела майстер-клас для студентів Черкаського бізнес-коледжу. Під час заходу вони дізналися про традиції вишивальниць Черкащини та спробували свої сили в техніці “Солов’їні вічка”. Розповіли у пресслужбі обласної ради.
Майстер-клас відбувся в межах меморандуму між Черкаською обласною радою та бізнес-коледжем за підтримки обласного краєзнавчого музею.
Наталія Крамна-Таран вже багато років досліджує традиційну українську вишивку та відтворює стародавні орнаменти на сучасних вишиванках. Вона розповіла студентам про певні “закони”, яких дотримувалися вишивальниці сотні років тому, про характерні особливості сорочок саме для майстринь нашої області та роз’яснила, що означають елементи орнаментів.
– Дівчата починали вишивати з раннього дитинства, у 5-6 років. До заміжжя вони створювали собі придане в 30- 40 сорочок. Однак у чоловічих та жіночих вишиванках були певні відмінності. Наприклад, жінки часто вишивали на сорочках ромб, він символізує поле, а крапочки в середині ромба – засіяне поле, тобто символ родючості. Жінки носили вишиванки з такими символами доки хотіли мати дітей. Також вони вірили, якщо ті крапочки випороти, то більше дітей жінка не матиме. Такі сорочки з випоротими крапками ми також знаходили. У чоловічих вишиванках часто можна побачити дубове листя, що є символом міцності й незламності. Люди вірили, що цей орнамент оберігав і давав людині сил, – розповідає майстриня.
Вона також додала, що для Черкащини характерна вишивка білим по білому, зустрічаються візерунки з коричневими й сірими нитками. Натомість чорних і червоних знаходили дуже мало.
– Всі старовинні сорочки були з тканини натурального кольору. Однак на Черкащині є певні відмінності в кроях такого одягу. Так, на Лівобережжі любили широкий і пишний рукав, на правому березі – звужений. Є відмінності й у крої горловини. Зокрема, що далі до Вінничини, то вища стійка, адже льон захищає від радіації, тож таким чином люди оберігали щитовидну залозу, – пригадує майстриня.
КОМЕНТАРІ