Все-таки справді “потужна” команда партії “Слуги народу” на Черкащині. І ще й дуже “демократична” та “відкрита”. Про це свідчить партійна конференція по висуненню депутатів до рад ОТГ, районних, міських та обласної ради.

Цитуємо повідомлення прес-служби партії на одному з черкаських сайтів: “22 вересня на території конгресно-виставкового центру  “Парковий” в Києві, відбулась конференція з метою висунення кандидатів в депутати Черкаської обласної ради, районних, сільських, селищних, міських рад, сільських селищних міських голів на території Черкаської області на чергових та перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року”.

Після цих слів думаєш, що в Черкасах просто не знайшлося достойного залу чи площі, щоб вмістити всіх делегатів і кандидатів. Бо ж у провладну партію, яка долає необхідний прохідний бар’єр у всі ради, справді черга стоїть немала. Тож довелося проводити захід у столиці.

Утім, ілюзію розбивають прикладені до прес-релізу фото, де за невеликим квадратним столом піднімають справно ручки аж 6 осіб, серед яких голова облорганізації “Слуг” нардеп Олександр Завітневич та інші нардепи від області.

Хочеться запитати: ви серйозно? Аж шість делегатів? Більше нікому не змогли довірити формування і затвердження списків? Та навіть менш рейтингові “Радикали” чи “Нацкорпус” спромоглися достойні збори організувать.

Ну, та Бог з ним той “зелений” нав’язуваний тренд проводити якісь поріділі “застілля” замість нормальних партійних конференцій з делегатами від районів, запрошеними гостями, журналістами, однак хіба не можна було таки висунути кандидатів у Черкасах? Хіба що та партійна “п’ятірка” на всі області списки затверджувала, та ще й періодично в Офіс президента вибігала, щоб “доутрясать” якогось дядька на голову села десь у Маньківському районі Черкащини чи Верховинському районі Івано-Франківщини, бо ж виникали до нього “ідеологічні питання”. Або ж столичні вожді просто зневажають нас, як дрімучих селюків, тож і не хочуть розсипати свій партійний бісер перед нашими недостойними пиками. Хоча, швидше, бояться “Слуги” живих людей, які можуть щось не по темі ляпнуть, і тоді і “бісер” той якийсь не такий іскрометний, як у “фейсбуках-телеграмах”, виявиться, і, як казала моя покійна бабця, якось “неудобно получиться”.

Хоча все одно залишається питання, як туди, в ті столичні “кущі” дістались представники виборчої комісії, адже згідно закону вони мали особисто засвідчити, що висунення відбулося згідно із законом, а присутні делегати справді були повноважні приймати подібні рішення. Уже ж судяться черкаські колишні ЗЕ-активісти з партією через те, що й Зеленського на президента та нардепів його “Слуги народу” не делегати від областей, а практично з вулиці люди висували. То тепер історія повторюється, тож дивись через пару місяців лави “ошуканих” поповняться, а в судах складуватимуться нові папочки з позовами.

Втім, найсумніше в цій історії інше, що чимало черкасців досі не зрозуміли, що і Президент, і його партія, і вся їхня діяльність – суто віртуальна, бо завзято колотиться лише в телевізійних “ящиках” та на просторах соцмереж. В реалі – одні провали і зашквари. Однак тепер ці “теле-слуги” намагаються всю систему влади в країні перетворити на пародійний серіал. А згодом і всю державу – на пусто-порожній фарс. І це вже буде справжня реальність, про яку мріють наші північні сусіди: “Такої країни, як Україна, не існує”.

Варвара Горова