Видання Financial Times знову підірвало бомбу серед інвесторів в Україну. Цього разу статтею про те, що Україна шукає шляхи компромісу з Коломойським. І що цей компроміс – не розмова про те, як він поверне $5,5 млрд, відразу або частинами. Це той компроміс, який завжди називали червоною лінією всі західні партнери. Це той компроміс, який може закрити перед Україною можливість співпраці з МВФ. Це той компроміс, який, фактично, є капітуляцією держави перед олігархом. І це прекрасно розуміють інвестори. Це прекрасно розуміють в МВФ. Але це можуть не розуміти деякі люди в Україні.

Про це пише у своєму блозі на сайті «Gazeta.ua» інвестиційний банкір Сергій Фурса.

Чого хоче Коломойський? Він хоче захистити свої активи. І це зрозуміло. Ми можемо його зрозуміти, але в українських платників податків інший інтерес. Їхній інтерес – отримати компенсацію за ті $5,5 млрд, які були вкладені в капітал ПриватБанку при його націоналізації. Тому і виник суд в Лондоні, адже від українського правосуддя мало очікувань. І зараз Коломойський хоче зробити все, щоб Україна припинила його переслідувати в Лондоні, що дозволить йому розморозити свої активи.

Тому ми і чуємо про різного роду пропозиції, які роблять афілійовані з Коломойським люди, що потрапили зараз до верхівки української влади. Ідея завжди одна й та сама – попросити 20, щоб отримати 10. Що б вони не говорили про компенсацію олігархові, мова завжди йде про його бажання позбутися суду Лондона. І, на жаль, тепер про можливий компроміс говорять найвищі чиновники країни.

Чому компроміс неприпустимий? З одного боку – це питання справедливості та правопорядку. З іншого – питання наслідків для економіки. Втрата МВФ – це втрата якоря, який утримує нас під час економічного шторму. Але це важко. Питання справедливості – ближче всім.

Уявіть собі, що злочинець скоїв зґвалтування. Він повинен піти в суд. Але в суді пропонують компроміс. Який полягає просто в тому, що його відпустять. Ось так само і з ПриватБанком. Націоналізація ПриватБанку була ключовим елементом по очищенню банківського сектора. Націоналізація ПриватБанку пройшла мирно і законно, під кураторством наших міжнародних партнерів. Аудит і розслідування після націоналізації виявили, що ПриватБанк працював як пилосос, виводячи гроші вкладників на рахунки пов’язаних осіб. І саме це призвело до витрат усіх платників податків в розмірі $5,5 млрд. І тепер, коли злочинець вже близький до покарання, він отримує “політичне вікно можливостей”, через яке летять пляшки із запальною сумішшю і статті в Financial Times, де говорять про компроміс. І вони потрапляють у ціль. І ті інвестори, які ще місяць тому були фанатами нової України, починають говорити про те, що глибоко розчаровані, і бути реформатором – це складніше, ніж просто жартувати або виглядати як хіпстер.

Як ми зрозуміємо, що влада готова укласти угоду з дияволом? Поки ж вона на це тільки натякає. Ключове тут – рішення в апеляції окружного адміністративного суду. Зрозуміло, що цей суд ніколи не приймає рішення, виходячи з законності. Репутація цього суду добре відома. Але поки навіть плівки НАБУ нічого не похитнули. Цей суд повинен скоро прийняти рішення за позовом Коломойського. Вже зовсім скоро. І очевидно, що це буде політичне рішення української влади. І якщо в цьому суді апеляція визнає націоналізацію незаконною, то це означатиме, що український президент прийняв рішення про компроміс з Коломойським. Зараз президент має величезну владу. І вона ж є величезною відповідальністю. І в цьому випадку його відповідальність – не укладати угоду з дияволом. Якщо суд прийме рішення на користь Коломойського – угода з дияволом буде скріплена підписом. А сам Зеленський стане спільником Коломойського.

Чи можна виграти від угоди з дияволом? Ні, навіть отримавши короткострокові плюси. Але потім він обов’язково повернеться за вашою душею. А тут і їх не буде. Тому що весь оптимізм щодо України і її реформ тоді вивітриться миттєво. І економічне зростання зміниться втечею всіх і вся, що відіб’ється і на курсі гривні, і на доходах населення. А той, хто укладає угоду, стає назавжди рабом диявола, адже він тепер пов’язаний з ним одним злочином. І що б ти не робив потім, це вже не можна змінити. А суспільство отримає нову мораль. Мораль пірата. Коли неважливо, що ти зробив. Важливо, що ти зміг застосувати силу, і тобі нічого за це не було. І це стане уроком для всієї країни. Яка, здавалося, почала вибирати цивілізований шлях, де законність важлива, а репутація коштує дорого.