Переселенки зі сходу України щотижня збираються у творчій майстерні в Черкасах, де перешивають речі, плетуть іграшки, шиють сумки та займаються бісероплетінням. У майстерні вони відволікаються від думок про війну та знаходять втіху, розповідає Суспільне.

Харків’янка Лариса Кузьмичова рік після повномасштабного вторгнення Росії живе у Черкасах. Разом з іншими жінками вони створили творчу майстерню, де відволікаються від думок про війну та знаходять втіху.

“Ця сумочка-шопер з багатьох речей зроблена – це і купальник колишній, це джинсова спідниця, це прикраса з футболки”, пояснила пані Лариса.

Переселенка з Харкова Лариса Кузьмичова, каже, із непотрібних речей любить створювати щось нове та корисне.

“Я цим займаюся вже давно. Це декілька вживаних речей, які вже вам не подобаються, можна переробити в унікальну другу річ. Яка буде у світі одна і тільки для вас”.

Переселенка із Бахмута Наталія Ткаченко вручну виплітає іграшки. Одяг, прикраси і навіть частини обличчя вона ретельно підбирає кожному котику:

“Іграшки — вони як живі люди, як діти. От, буває, придумала образ, фурнітуру, матеріали, ти бачиш іграшку у готовому вигляді. Ти її зв’язав і починаєш одягати і вона починає капризувати, їй це не подобається. І лише, коли ти все їм підібрав так, щоб у гармонії: і мені подобається і іграшці, тоді вважаю, що іграшка готова”.

А ось у переселенки Марії Максімчук з Донеччини була мрія навчитися плести саме гердани:

“Особливість у тому, що це потребує багато часу, витримки, сидіння, уваги і головне: не помилитися, бо треба буде наново все переробляти. Якщо щось дуже хочеться, то можна зробити за тиждень, а можна і за три дні”.

Створювати красу, додала Лариса Кузьмичова, вдається за підтримки доброчинників, які надають кошти на оренду приміщення та матеріали. Загалом займаються творчістю 15 переселенок і кожна з них робить щось різне, своє.