Під час виборчої кампанії довелося побувати у багатьох селах Канівсько-Золотоніського 197-го округу. На зустрічах із людьми цікавився простим запитанням: кого із нинішніх кандидатів вони знали чи принаймні чули про них рік тому? Найбільше називали прізвище Голуба, який переміг на цьому окрузі п’ять років тому і, ніде правди діти, доволі непогано працював із виборцями, часто буваючи у населених пунктах, вибиваючи чималі кошти на вирішення соціально-економічних проблем громад…

Часто згадували добрим словом депутата облради Віктора Полозова, який уже кілька років поспіль реалізує на Черкащині чимало благодійних проектів, допомагаючи школам, лікарням, соціальним закладам, багатьом людям, які потребують допомоги. При чому, робить це за власні чесно зароблені кошти, не чекаючи на манну небесну із Кабміну чи місцевих бюджетів…

А ще люди вряди-годи згадували про нинішнього депутата облради Вадима Гайовича, активного у соцмережах «свободівця» Вадима Стоянова, а також бізнес-вумен пані Русаліну… Останніх двох більше пам’ятали не за зустрічами в селах, а за фотографіями на білбордах. Практично всі інші кандидати у нардепи для виборців 197 округу були, як кажуть, котами у мішку…

Щоправда, дехто з молодших за віком із потугами згадували прізвище шоумена, який був ведучим на «Євробаченні». Казали, що, здається, його звати Скічко, але не були впевнені, що це саме він балотується на окрузі…

Так, це саме отой Олександр Скічко заявився на 197-му вже після оголошення початку виборчої кампанії і крикливо проголосив себе «слугою народу».

Тоді ж на старті виборчих перегонів у багатьох селах та містечках дуже скептично сприйняли балотування столичного шоумена. Так, в одному із сіл Канівського району місцевий вчитель Іван Петрович по секрету мені розповідав, що їхня громада буде однозначно голосувати за Владислава Голуба.

«Наш депутат стільки зробив добрих справ для села, що іншим кандидатам тут і робити нічого. От, споримо, що Голуб у нас получить не менше 80 %…», – закладався Іван Петрович.

А в багатьох селах Золотоніського району так же впевнено люди говорили за перемогу Віктора Полозова.

«Тут у нас і агітації за Полозова не треба проводить. Усі ж знають, що Віктор Олександрович майже в кожному селі допоміг і школі, і ФАПу, і багатьом людям…», – навперебій гомоніли селяни.

У селі Мошни Черкаського району біля магазину зустрів гурт людей, які слухали дядечка, що голосно читав вірша із газети. Виявилося, що то наша «Нова молодь Черкащини», де ми опублікували такий собі віршований гумор про кандидатів. Отой чоловік саме і декламував віршика, присвяченого Скічку:

Мажорчик київський спустився із небес…

– Любіть мене! – заверещало сходу.

– Я шоумен, великеє цабе,

коротше кажучи, ги – ги, слуга народу!

Я на «тусовках» не одні штани протер,

багато друзів та і долярів багато, –

батько – банкір, а тесть – міліардер,

буду служити в олігархів депутатом!

Ви ж полюбили дуже наше Ze, –

полюбити й мене, – вам нікуди подітись!

Вам же утюхали, що треба понад все

нові обличчя – хай будуть і бандіти…

Я доляру, ой, людям послужу,

і виступать на шоу буду радий…

Ще тиждень – другий повожу козу

і знов на небо, – у Верховну Раду!

Хай швидше ця кампанія мине, –

і тільки й бачили ги-ги мене!

І люди стали думать і гадать:

– З прогнилого зерна, – гниле і вродить…

Чи нам пороблено, щоб за таке голосувать, –

Який, до біса, він слуга народу!

– Дивись, як правильно написано, – посміхалися люди і перемовлялися між собою, що, мовляв, дарма прислав Зеленський оцього мажорчика на наш округ. – Програє ж, ще й опозориться…

Ось такі малювалися картинки з натури про, як тепер прийнято говорити, електоральні настрої на 197-му…

… За результатами виборів постала зовсім інша картина маслом, намальована нашим людом: київський шоумен і зять мільярдера Юрушева Олександр Скічко отримав результат 51 % голосів виборців, тобто більше, ніж усі інші кандидати разом узяті. Феномен? Як виявилося – ні. На більшості мажоритарних округів в Україні перемогли такі ж «скічки», яких до виборів ніхто не знав і не бачив. Виборці із параноїдальною впертістю голосували за Ze, який закликав “зробити їх ще раз”. Команда Зеленського, наче дустом окропивши народ, доводила, що країні потрібні нові обличчя. І ми їх отримали. Здається, якби у списку «слуг народу» і на мажоритарці від Zeкоманди балотувалися людожери і вбивці, – вони б із легкістю пройшли у парламент, отримавши довіру від нашого зачумленого люду у ті ж 50 %…

Тепер залишилося зробити ще одних «їх» – сільських і міських голів, депутатів місцевих рад… Zeкавалерія поспішає із місцевими виборами, поки задурманений народ готовий вчергове проголосувати за «нові обличчя». Можна передбачити, як у село Канівського чи Золотоніського району приїжджає якийсь бомж Вася із Ірпеня, показує ксіву від Зеленського, і селяни біжать обирати його сільським головою. Або місцевий п’яничка Саша отримує благословення від Zeкоманди і набирає 51 % на виборах міського голови. До речі, заїжджий бомж Вася може отримати і більшу підтримку від людей, бо він для села буде, ну, точно геть новим обличчям…

На днях подзвонив отой учитель із Канівського району, який ставив на перемогу Голуба.

«Нашим людям точно пороблено, – збентежено говорить чоловік. – Що ж воно тепер буде?» – ставить запитання чи то собі, чи мені…

Все буде добре, – тепер же маємо не тільки президента Месію, а й по месійчику на кожному окрузі. Чекаємо чудес!