Коли стисло, то “крутий розворот” відбувся не одномоментно, а тривав десь отак з 1958 по 1963 рік. Деякий час республіканське та обласне партначальство, а разом і архітектори, навіть плекали надію, що дві індустрії нормально і однорівнево співіснуватимуть, але то була концептуальна ілюзія. Хімія стала галуззю всесоюзного значення, курортна звелася до місцевого. Зате левова частка пансіонатів, турбаз та піонертаборів перебувала на балансі саме хімічних підприємств, то в цілому варіант видався компромісним. Чергову історію із життя старих Черкас розповів краєзнавець Борис Юхно.

blank

Якщо вже до витоків, то наша хімія почалася задовго до появи на карті обласного центру Черкаси. Ще 1949 року тут започаткували первинну переробку каучукомісткої рослини кок-сагизу і на базі саме цього підприємства 1953-го запустили майбутній “Хімреактив”. Далі – “Хімволокно”, яке почали будувати 1956-го, а першу чергу увели 1961-го. За два роки – другу, а там вже й “Хімкомбінат”, тобто “Азот” окреслився, то вже 1965-й.

Але неминучість хімії стала очевидною не з точечним введенням потужностей. Цієї галузі не може бути без профільної проектної організації та дешевих енергоносіїв. Організували. У 1958 році – трест “Черкасхімбуд”, 1960-го завершили будівництво Кременчуцької ГЕС, а 1964-го в Черкаси прийшов проиродний газ із Шебелинки. Все, пазл склався.

Але паралельно складали й інший. У першій половині 1960-х “тривала напроужена робота” з проектування приміської зони Черкас “для оздоровлення й відпочинку трудящих”. Займалися цим в основному спеціалісти Українського державного інституту проектування міст. В межі приміської зони вони включили, щоб мало не було, 1600 квадратних кілометрів (!) уздовж водосховища: від річки Рось на заході до Ломоватого на сході з південною межею “приміської зони” по Тясмину. Уявляєте розмах оздоровлення? Все середнє Подніпров’я – в турбазах, пансіонатах, санаторіях, кемпінгах та наметових містечках. Описовий варіант “для широких мас” 1964 року – це просто роман в жанрі економіко-архітектурної фантастики. Дещо з нього.

“Частина населення зможе провести свої відпустки в урочищах Михайлівської дачі на річці Рось, Софіївської дачі, розташованої західніше масивів Черкаського лісу, за річкою Вільшанкою.

Всі оздоровчі установи та місця відпочинку будуть зв’язані з Черкасами автомобільними і парковими шляхами. Навіть для поїздки у Драбівське урочище та на Михайлівську дачу потрібно буде не більше півтори години часу.

Усі санаторії, будинки відпочинку, турбази, пансіонати матимуть централізоване водопостачання і каналізацію, електро- та теплопостачання. Їх території будуть добре благоустроєні.

Усі види тимчасового і самодіяльного будівництва у місцях, відведених проектом для відпочинку населення, рішенням облвиконкому заборонено.

Місто Черкаси з його зростаючим населенням у майбутньому буде ще більшим споживачем овочів, фруктів, ягід, молока та інших продуктів. Збільшення виробництва такої продукції передбачається здійснити за рахунок організації спеціальних господарств на осушуваній тясминській заплаві, а також зрошувальних землях частини осушуваної території Кременчуцького водосховища в районах сіл Тубільці та Леськи – Худяки.

Дальшого розвитку в приміській зоні набуде тваринництво, птахівництво та розведення в штучних водоймах риби. Водоплавна птиця розводитиметься у штучних водоймищах, які поступово створюватимуться у місцях виробітку ірдинських торфяних боліт. Одночасно вирощуватиметься дзеркальний короп та сазан.

Велике значення у проекті приділяється питанню перебудови малих сіл, що знаходяться в межах приміської зони. Мешканці з них поступово переселятимуться у господарсько-виробничі центри (ГВЦ – цікавий, але нереалізований проект пізньохрущовських часів. Особливо сумно від того, що як ідея він народився тут, а втілився у “капіталістичній Європі”, – Б.Ю.), де надалі будуватимуться школи, лікарні, кінотеатри, дитячі заклади, комбінати побутового обслужування, готелі, магазини, клуби. Рівень благоустрою в господарсько-виробничих центрах наблизиться в значній мірі до міського”.

Так – утопія. Однак, відсотків на 30 ідею “широкого оздоровлення мас” тут втілили. І кому чи то пощастило, чи просто довелося відпочивати в пансіонатах або ж на турбазах нашої приміської зони, тому свідок.