blank

Нерідко в українців виникають труднощі у спілкуванні з рідними чи близькими, які повернулися з російського полону. Комунікацію можуть ускладнювати тривала розлука та пережитий у неволі травматичний досвід. Фахівці рекомендують у таких випадках не переходити особистих кордонів людей, які пережили травму, але при цьому залишатися чесними та співчутливими, пише “УП.Життя“.

У Державній прикордонні служби пояснили, що російський полон має серйозний вплив на ментальне здоров’я. Часто у військових, які були в неволі, фіксують відчуття:

  • тривожності;
  • відчуженості;
  • спустошеності;
  • провини;
  • сорому;
  • страху комунікації.

За словами офіцера-психолога Олександра, тривалість перебування в полоні впливає на те, який відбиток він залишає на психіці захисників. І що коротшим є цей період, то менше він позначається на ментальному здоров’ї.

Важливим способом відновлення вважають роботу з психологами. Однак рідні та близькі також можуть допомогти адаптуватися до повернення в безпечні умови.

“Спілкування з близькими, знайомими людьми, спільне відвідування заходів мають сильний терапевтичний ефект. Головне – не тиснути чи намагатися знайти відповіді на питання, які вже не мають значення.

Найцінніше те, що людина повернулася. Якщо вона захоче поділитися пережитим, то зробить це сама”, – пояснює психолог.

В Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця наголошують, що присутність близьких і рідних може стати джерелом підтримки й безпеки для тих, хто повернувся з полону.

Офіцер ДПСУ зауважує, що у спілкуванні з іншими люди, які пережили полон, заново навчаються переживати та проявляти свої емоції.

При спілкуванні з ними радять дотримуватися кількох правил.

Правило №1. Повага як фундамент

Фахівці рекомендують ставитися до рідного чи близького як до того, хто пройшов випробування та вижив, але не вважати його “жертвою”. При цьому краще використовувати формулювання “воїн, який пережив полон”, а не “полонений”.

Правило №2. Емпатія та вдячність

У спілкуванні з поверненим із полону варто проявляти щиру повагу та вдячність, але не переходити на пафос.

“Говоріть про свої почуття: “Мені важливо, що ти повернувся”, “Я не уявляю, що ти пережив, але я поруч”.

Ніколи не кажіть “Забудь”, “Це все в минулому”, адже такі слова знецінюють досвід”, – радять в омбудсмена.

Правило №3. Дотримання особистих кордонів

Не слід торкатися, обіймати людину чи брати її особисті речі без дозволу. Крім того, важливо дотримуватися визначених часових меж, як-от приходити на зустріч вчасно та слідувати режиму дня.

Спеціалісти кажуть, що повернені з неволі можуть порушувати психологічні та тілесні кордони інших. В їхньому випадку це може бути частиною відновлення.

Правило №4. Уникнення повторної травматизації

Фахівці радять не намагатися дізнатися більше про досвід у полоні, запитуючи “А що там було?” чи “Тебе катували?”, аби уникнути ретравматизації.

Слід дочекатися, поки рідний чи близький самостійно вирішить поділитися. У такому випадку не варто оцінювати, перебивати чи ставити провокаційні запитання.

Якщо розповідь про пережитий досвід стає надто емоційною, то допомогти можна, повернувши людину до усвідомлення того, де і в яких умовах вона перебуває тепер. Для цього м’яко можна сказати: “Я з тобою, ми в безпеці, ти вже не там”.

Правило №5. Право вибору

Варто давати людині можливість відмовитися, змінити тему або зробити паузу. Не слід нав’язувати свою допомогу, краще поцікавитися, чи підтримка потрібна, словами “Чим я можу бути корисним?” та “Коли тобі краще поговорити про це – зараз чи пізніше?”

Правило №6. Чесність та реалістичність

Близьким і рідним того, хто повернуся з полону, не слід обіцяти того, чого вони не можуть виконати: “Психолог тебе вилікує”, “Усе забудеться”.

Замість нереалістичних обіцянок краще визнати проблему і пообіцяти спробувати знайти способи розв’язати її. Це можна зробити, сказавши “Ми будемо шукати допомогу разом”, “Це непросто, але є способи, які можуть полегшити твій стан”.

Правило №7. Фокус на теперішньому

Фахівці рекомендують розмовляти про сьогодення, зокрема почуття, бажання та плани на найближчий день. Також варто м’яко заохочувати повертатися до улюблених занять та того, що приносило задоволення до полону.

У цьому допоможуть фрази “Хочеш вийти сьогодні на вулицю? Можемо разом”, “Ти чудовий футболіст”, “Ми любимо з тобою гуляти”, “Давай підемо туди, де є приємні спільні спогади”.

Правило №8. Робота з фізичним болем та униканням

Рідним і близьким не слід підтримувати чи заохочувати бажання поверненого з полону уникати медичної допомогти. Для цього краще пояснювати, як фахівці можуть зарадити з болем фізичним чи психологічним.

В офісі Уповноваженого наголошують, що не варто:

  • вимагати повернення до норми, натомість краще дати рідному час, прийняття та підтримку;
  • порівнювати з іншими – кожен має свій ритм відновлення;
  • вдавати, що нічого не відбулося – людині слід прийняти зміни, які є нормальними, зважаючи на пережите.

“Травму після полону неможливо забути чи ігнорувати, але її можна переосмислити”, – стверджує психолог ДПСУ.