-Коли я була вагітною, придбала у місцевої майстрині на ярмарку у Легедзиному красиву ляльку-мотанку. Побачила її – відчула, що вона буде моєю берегинею. Ця лялька була завжди зі мною. Хоча пологи були складними, але, на щастя, обійшлося все добре. Народила, і цю красиву справжню українку передала своїй донечці, тепер вона нею грається, називає Катрею, – ділиться тальнівчанка Тетяна Горбатюк. Показує мені сторінку майстрині з Легедзиного Ольги Собкович у соціальній мережі Фейсбук. Говорить, що давно запримітила її роботи і саме свою берегиню колись придбала у цієї жінки. – Ось поглянь, яка краса, її ляльки це щось особливе, традиційне і рідне. Пишуть “Вісті Черкащини“.

57-річна Ольга Собкович з Легедзиного на Тальнівщині понад 12 років створює справжню українську красу – вузлову ляльку, берегиню роду. Працювала у місцевому дитячому садочку та школі. Має велику родину та чотирьох онуків. Лялькарництвом почала займатись, коли народилась онучка. Спершу в’язала для дівчинки різні іграшки. Зізнається, хотілось щось особливого, не такого, як продавалось у магазинах. Тоді почала робити перші лялечки, вбрання до яких шила вручну.

blank

-Спробувала у школі провести майстер-класи, щоб зацікавити і навчити дітей створювати щось своїми руками. В’язала іграшки, шила ляльковий театр, тоді взялася за народну лялечку з горішка. Дітки поприносили тканину, нитки, стрічки – навчила їх мотати невеличкі лялечки. Це так мило, коли і хлопці, і дівчата з ентузіазмом зайняті ділом. Тоді радіють власне створеній іграшці. Був у нашій школі цікавий проект «Сталий розвиток України», навчали діток, як з непотребу можна зробити щось. Робили ляльки, для основи використовували пластикові пляшки. Тоді почали кликати проводити різні гуртки у Тальному та Умані. Що діти, що дорослі захоплено вчились виготовляти лялечки своїми руками, – згадує майстриня.

blank

Говорить, що саме її учні підштовхнули взяти участь у всеукраїнських конкурсах, виставках вузлової ляльки. Найбільше запам’ятався – «Твоя мотанка хоче стати відомою» у 2011 році.

-Привезла свою ляльку «Щастя» з символічними ластівками і зайняла перше місце в Україні. Для мене це було неочікувано, адже брали участь майстрині з багаторічним досвідом. Тоді створила ляльку «Вербницю» на конкурс у Київський музей іграшки, там моя робота перемогла, – показує безліч виготовлених ляльок у лляних українських спідницях, плахтах та вишиванках. Майже у кожної красиво оздоблений віночок чи замотана хустина, очіпок. Видніє волосся з конопель. Тримаються українські красуні на заготівках із дерева.

blank

Народних ляльок у Ольги Собкович вдома безліч – стоять у шафах, на полицях, комодах (українки, козачки, козаки, наречені). За ці роки виготовила більше 1000 вузлових ляльок. Також жінка вправно вишиває бісером, в’яже іграшки та прикраси, оздоблює віночки.

У середньому для того, щоб створити вузлову ляльку Ольга Собкович витрачає півдня. Коли має натхнення та потрібний матеріал – творить красу швидше. У будинку облаштувала власну майстерню, де зберігається безліч різних тканин, вишивок, стрічок, ниток, намистинок. Там панує справжня творча атмосфера, яка допомагає майстрині зосередитись і створювати справжню українську ляльку.

blank

Також Ольга співпрацює з українськими волонтерами, які везуть продовольство і обереги на Схід бійцям. Разом з дітками-школярами постійно виготовляють ангеликів, ляльок-берегинь на горішку та передають хлопцям на війну. Закордонні волонтери продають ляльки, створені майстринею на благодійних світових аукціонах по 300 євро, виручені кошти передають нужденним. Сама ж Ольга зізнається, що вкладає частинку себе у кожну виготовлену вузлову ляльку і робить її з найсвітлішими думками та побажаннями.

-Якось проводила майстер-клас з виготовлення ляльки на горішку для матерів загиблих воїнів АТО. Було дуже важко, адже видно, що жінки живуть з болем у серці, не сплять ночами. Ми разом робили ляльки-обереги, душевно розмовляли, пили чай. Здалося, що це їм допомогло трішки забутися і відволіктися від свого горя, – розповідає жінка.

Проводить до свого будинку, де все декоровано власноруч. Картини, обереги, вази, розпис – енергійна Ольга Собкович створила сама. Каже, що у житті вона завжди поспішає, творить і заохочує усіх довкола. Тому хвилини, коли може спокійно випити чаю, бувають рідко. Чоловік з синами навпаки – спокійні, стримані, дуже їй допомагають. Жінка любить імпровізувати, має кілька освіт (технолог, філолог, педагог), які ніяким чином не пов’язані з іграшкою чи дизайном. На майбутнє планує опанувати техніку валяння з вовни.

-Разом з колегами почали займатись дослідницькою роботою: вузлову ляльку робили наші пращури своїм діткам. У такий вузлик замотували шматочок хліба, дітки його смоктали і забавлялись. Згодом лялька стала осучаснюватись, але кольорова гамма і символічний зміст залишились як тоді. Коли творю – інтуїтивно відчуваю кольори, які треба поєднати, орнамент роблю наш традиційний, – додає.

blank

Практично кожна лялька Ольги Собкович одягнена у вишивану сорочку. Сама майстриня розповідає, що місцеві бабусі колись їй віддали старі вишиті рушники, сорочки, на яких роки залишили слід. Тому майстриня обережно нашиває вирізані візерунки своїм лялькам на одяг, тим самим продовжує життя старій вишивці.

Багато ляльок передає у музеї, лікарні, садочки та школи. Знайомі та друзі замовляють її українських берегинь на подарунок. Також везуть як сувенір за кордон.

Ляльки Ольги Собкович несуть у собі енергію та силу, так само, як чудова жінка, яка їх створила.