83 кілометри пішки в амуніції за вісімнадцять годин пройшов ветеран полку “Азов” Артур Погорілий. За цей час нічого не їв, на собі ніс 15 кілограмів ваги. Таким чином хоче привернути увагу до своїх побратимів, захисників “Азовсталі”, а нині — бранців, розповідає Суспільне.

blank

На перший погляд — звичайний чоловік. Придивишся: на щоці — шрам, за плечима незвичний наплічник-аптечка. Скло його автомобіля — потрощене, бо військових медиків обстріли не оминають, пояснює колишній боєць полку “Азов” Артур Погорілий.

“Під обстрілами вилітало скло і посікло обличчя, а на автомобіль попадало каміння зверху. Мій вчинок сьогоднішній — така акція на підтримку моїх побратимів, яких я знаю дуже багато років, які зараз знаходяться в полоні – оборонці нашої «Азовсталі»”.

Артур пішки пройшов 83 кілометри – за кожен день оборони “Азовсталі”. Маршрут символічний – від “Серця України” до Черкас. Із собою лише пляшка води, під наплічником — бронежилет. Ішов майже без зупинок. Повз Смілу, повз навколишні села та поля. І ось — вже в Черкасах.

Ноги втомлені та дух міцний, бо ж бійцям там, в полоні, ще важче: “Коли йдеш, з кожним кілометром розумієш, що важко. Але наскільки важче зараз хлопцям в тих умовах, в яких вони перебувають – це основна мотивація”.

Останні кроки медик здолав під ранок. Навколо — любителі ранкової пробіжки. На годиннику — майже восьма.

За 18 годин нічого не їв та і пляшка води майже ціла. На ногах — мозолі від безперервної ходьби. Та це, каже, не біда. Головне, аби про бранців “Азовсталі” пам’ятали, аби медійна та людська увага не зникала, аж поки захисники та захисниці не будуть на волі.

“У них також є сім’ї та діти, які хочуть бачити тата, які хочуть бачити маму вдома не з автоматом в руках. Як кажуть: з миру по нитці – голому сорочка. Можливо, когось це мотивує зробити щось інше, я буду тільки радий”.

Артур розповів, що і сам за цей день багато чого переоцінив: “Була зупинка і звичайна дерев’яна лавочка. І коли я на неї присів – вона для мене була найм’якшою лавочкою у цьому світі. Треба цінувати кожен день, кожен прожитий момент. Цінувати всіх довкола”.