Заступник міського голови Черкас, “свободівець” Юрій Ботнар пригрозив журналістам судом за… оприлюднення ухвали суду. Відповідний гнівний пост посадовець розмістив на своїй сторінці у “Фейсбук”.
Нагадаємо, інтернет-видання “18000” повідомило, що згідно із наявною в судовому реєстрі ухвалою Придніпровського райсуду Черкас від 30 липня батькові Ботнара може бути відома важлива інформація щодо вбивства блогера Вадима Комарова, тож слідчий вирішила отримати дозвіл на тимчасовий доступ до його речей і документів, а також взяти роздруківку його телефонних розмов.
Звісно, у судовому рішенні прізвища не вживаються, однак оприлюднені Комаровим резонансні матеріали про діяльність Ботнара дають повне уявлення для черкащан, що зазначена в ухвалі “ОСОБА_1 , українець, громадянин України, журналіст, засновник та головний редактор газети “Черкаські відгуки” (висвітлення громадсько-політичного життя у Державі та Черкаської області), відеоблогер з сторінкою у соціальній мережі “Фейсбук”” – це сам покійний Вадим Комаров, “ОСОБА_2, яку ОСОБА_1 підозрював у скоєнні протиправних дій стосовно своїх підлеглих, а саме: вимагання від директора ДЮСШ “Спартак”, щоб остання взяла на себе відповідальність за роботу ДЮСШ у будівлі, яка не введена в експлуатацію”, – це заступник міського голови, “свободівець” Юрій Ботнар, а “батько ОСОБА_2 – ОСОБА_4, який як і його син є членом ВО “Свобода”” – це батько Юрія Ботнара Андрій Ботнар.
Звісно, черкаські журналісти також не змогли не вказати на цілком очевидні речі, навіть якщо вони “неочевидні” для “свободівської” групи підтримки Юрія Андрійовича в міськраді. Тим більше, що сам Ботнар як високопосадовець є публічною особою, тож перебуває під пильним оком громадськості і ЗМІ, а його діяльність на посаді – далека від зразкової. Згадайте лише хамське звільнення з мерії керівниці департаменту оргзабезпечення Лілії Маліщук, яка поновилась на посаді через суд, виділення батькові Ботнара земельної ділянки у Соснівці, та і працевлаштування у мерії соратників Ботнара по партії пачками, через що навіть спеціально під них створювались цілі відділи із неймовірними зарплатами.
І звісно, знаючи скандальний і невихований характер цієї “компашки”, ніхто й не очікував на адекватну реакцію чи якийсь рівень культури спілкування.
Замість того, щоб, як і годиться заступнику мера, спокійно прокоментувати перебіг слідства, Ботнар видав у “Фейсбук” багатослівний текст, де встиг назвати слідчу – “любителькою “рускава міра”, поліцію – що вона відпрацьовує “замовлення від політичних опонентів — кримінального угруповання “Торпєда” та групи Бродського”, а “оприлюднення слідством його із батьком прізвища і партійної належності без будь-яких на те законних підстав” – мало не злочином проти людства. Звісно – все без аргументів, з тією лише поправкою – що сам Ботнар нібито “ніколи не сприймав “сенсації” Вадима Едуардовича всерйоз”.
А в коментарях під дописом новоспечений заступник директора департаменту соціальної політики Оксана Ковбоша пішла ще далі, обізвавши журналістів “говнозмі”, які виконують “брудне замовлення” та “дивують вибірковістю”. А членкиня виконкому Діана Тяско, окрім суду, пригрозила журналістам ще й тюрмою – за “розголошення таємниці слідства”. Щоб, напевне, ЗМІ боялись віднині і прізвище Ботнара називать.
Дивно тільки, що вся “працевлаштована” Ботнаром у міськраді компанія “свободівців” не кинулась “рвати підступних журналістів” із усією своєю відтренованою на мітингах майстерністю і запалом. Адже саме йому вони мали б бути вдячними за свої стабільні високі зарплати і статусні посади, бо до мерії дехто з них взагалі ніде по-серйозному не працював. А так, одна Ковбоша та Тяско. А завтра, дивись, зміниться “рух планет” над Черкаським міськвиконкомом, то й найнаближеніші “свободівці” будуть відповідати: “Хто, Ботнар? Вперше чуємо”.
А для колег із інтернет-видань, які постали перед дилемою “неписання” прізвища Ботнар, можемо порадити простий дієвий спосіб, який ми свого часу застосовували в “Молодіжці” в буремні дев’яності, коли нам так само грозились судами тодішні посадовці із манією величі і вседозволеності. Домовлялись, наприклад, називати, скажімо, одного посадовця обласного рівня “Великим візиром В” чи “Дядею В”, і через кілька номерів той сам просився повернути на шпальти його паспортне ім’я. Бо можете лише собі уявити, на що перетворюється суха офіційна інформація, коли в ній, наприклад, замінити словосполучення Юрій Ботнар на, хоча б, “Самі знаєте хто”.
Самому ж Юрію Ботнару можемо лише зауважити, що судитись із журналістами – справа невдячна, адже якщо таку істерику викликало оприлюднення однієї лише ухвали суду, то до завершення судового процесу преса уважно вивчить всі документи, пов’язані з діяльністю його як посадовця. Так що “палєвно”, як висловилась пані Тяско, буде не лише заступнику мера…
КОМЕНТАРІ