Анатолій Ізотов, архітектор-реставратор, кандидат наук, приїхав у Тальне разом з колегою – Олександром Соломоненком, аби уточнити окремі питання по минулорічних дослідженнях. Приїхали десь за тиждень до початку війни, з початком якої вирішили залишитись, аби вже зроблене не лягло у шухляду історії, а мало практичне застосування у збереженні палацу Шувалова в подальшому. Розповідає видання “Вісті Черкащини”.

blank

Нагадаємо, що під науковим керівництвом Анатолія Ізотова у минулому році було розроблено проєкт відновлення паркової частини та проведено початкові наукові дослідження палацу, які мають обґрунтовувати науково-проєктні рішення його реставрації.

Реставратори винаймають житло у місті та продовжують розпочаті в минулому році науково-дослідні роботи по палацу Шувалових, можливо, єдиному в Україні зразку суто данської архітектури. Роблять це з власної ініціативи та за власний кошт. Дещо, як-от натурні та лабораторні дослідження оздоблення інтер’єрів, Анатолій Олександрович фінансує за оборотні гроші власного підприємства. Реставратор, як наголошує Анатолій Ізотов – це в першу чергу не про заробіток та роботу, це про особливий спосіб життя, мислення. Бо реставрація – це наука, яка подібна до медицини. І вона є вже крайнім заходом для пам’яток, бо краще, звісно, мінімально втручатись в пам’ятку, тобто як і людину краще лікувати медикаментозно, аніж втручатись хірургічно. Наразі, як пояснює Анатолій Ізотов, мають достатньо архівних та інших матеріалів, розуміння того, який остаточний вигляд має отримати палац після завершення робіт та алгоритм виконання останніх. Однак наголошує, що працювати безпосередньо на об’єкті – надзвичайно ефективний процес, адже одна річ, коли про нього розповідають документи, інша – коли деякі секрети розповідає сам палац, сліди на стінах, підлогах, стелях тощо.

– Анатолію Олександровичу, розкажіть, будь ласка, чим займаєтесь зараз?

– Зараз займаємося додатковими дослідженнями самого палацу для того, аби приступити до прийняття науково обґрунтованих проєктних рішень при розроблені проєкту реставрації палацу. Зокрема, розробляємо схеми проходження історичних інженерних мереж: електроосвітлення, каналізації, водопроводу, повітряного опалення, уточнюємо окремі первісні архітектурні рішення, закладені данським архітектором Андреасом Клемменсеном та втілені під керівництвом Мортона Рьоннова.

Деякі архітектурні вузли потребують уточнення, з метою чого, відпочиваючи від олівця, працюємо із віником та ганчірками, знімаючи радянську побілку, під якою відкривається історичний штучний мармур, контури камінів, втрачених сходів тощо, які ми бачимо й на історичних кресленнях. Розчищаючи, відкриваючи все це, в нас накопичується додаткова доказова база для прийняття проєктних рішень та остаточно формується алгоритм дій щодо реставрації палацу. Реалізація цих алгоритмів потребує всебічного підходу, і не тільки науково-дослідного, науково-проєктного, але й адміністративного та фінансового.

blank
– В минулому році за сприяння Ігоря Новицького були залучені кошти на фінансування науково-дослідних та проєктних робіт по парку, частини науково-дослідних робіт по палацу. Тому кілька слів щодо фінансування робіт в подальшому, адже розуміємо, що в нинішніх умовах кошти витрачаються на оборону країни.

– По-перше, хочу зазначити, що місцева влада провела велику роботу, результатом якої стало оформлення права власності на палац за Тальнівською територіальною громадою, закріплення меж земельної ділянки за палацом тощо. Щодо виконання самих ремонтно-реставраційних робіт, то тут слід наголосити, що в Україні нема далекосяжного бачення їх виконання. Кошти виділяються на рік. Рік закінчився: використав кошти – класно, не використав – забрали. Наступного року дали менше. Нема такого, аби кошти виділяли на років п’ять наперед. І тому усі поспішають. Тобто виходить, що коли мало грошей – неможливо завершити роботи, коли багато – здебільшого отримуємо низьку якість результатів реставрації. Як для даної пам’ятки, то фінансування робіт слід розділити на три кластери. Перший – це ті роботи, які не потребують додаткових вкладень: очистка збережених після 2006-2008 років поверхонь інтер’єрів від радянських шарів, аби відкрити первісну оздобу, відновлення планувальної структури палацу шляхом закладання пробитих за радянські та пізніші часи отворів та, навпаки, демонтаж закладених тоді ж дверних та віконних прорізів, прочистка каналів повітряного опалення тощо. Другий кластер передбачає залучення мінімальних коштів: заміна окремих невірно встановлених елементів конструкцій дерев’яного перекриття, підсилення локальних ділянок цегляного перекриття по металевих балках, ремонт збережених та відновлення втрачених сходів, влаштування гідроізоляційного шару покрівлі, аби вода не потрапляла всередину тощо.

Ці два кластери дозволять, умовно кажучи, вже завтра дати можливість залучити додаткові площі для функціонування палацу. На цих площах можна безпечно розмістити експозиційну частину та запустити туристів. А матеріалів для експозиції достатньо: як архівних, так і виявлених в минулому році елементів оздоблення інтер’єрів, що становлять на сьогодні більше однієї тисячі одиниць. Третій кластер фінансування передбачає вже більших коштів. До нього слід віднести роботи з відновлення знищених столярних виробів, печей та камінів, підлог, керамічної черепиці, виготовленої за збереженими аналогами. Останнє, наприклад, потребує не просто виготовити керамічну форму, але й покрити її чорним шклом, яке має ще й переливатись.

Над формулою цього шкла сьогодні додатково працюють наші хіміки-технологи у лабораторії. Є ще великі роботи по очищенню фасадів, відновленню його втрачених елементів, інженерних мереж, ін’єктування кам’яного мурування фундаментів та його гідроізоляції тощо. Зважаючи на сьогоденні реалії, реалізація названих вище та багатьох інших заходів щодо збереження, відновлення й подальшого функціонування палацу та прилеглої території, з відновленням частково зруйнованих та пошкоджених історичних споруд в межах землевідведення, потребує структурного адміністрування та довгострокового планування. Це в свою чергу визначає необхідність створення на місцевому рівні відповідної структури, яка зможе не тільки виконувати роботи по пам’ятці, в тому числі залучаючи профільних фахівців, але й вести науково-дослідну роботу, інші роботи, спрямовані на популяризацію палацово-паркового комплексу, підтримувати його у належному стані тощо. І це важливо також й з точки зору соціально-економічного розвитку Тального, бо це й збереження історії, й нові робочі місця, й збільшення туристичної привабливості, й додаткові надходження до бюджету та багато іншого, що слідує за збереженими пам’ятками минувшини. Зі свого боку, разом із колегами-реставраторами нині продовжуємо науково-дослідні роботи власним коштом, а по їх завершенню приступимо до розробки проєктних рішень. Бо як вже казав: реставрація – це в першу чергу не про заробіток.

– А чи доцільно, на Вашу думку, і під час війни продовжувати реставраційні роботи?

– Коли під час війни прем’єр-міністру Великобританії Уїнстону Черчелю запропонували зменшити видатки на культуру, він відповів: «А навіщо ми тоді воюємо?». Так само відповім Вам зараз і я.

Такої ж думки і депутат Черкаської обласної ради Ігор Новицький: «Ми активно працювали весь минулий рік над питаннями палацу і парку. З бюджетів різних рівнів було профінансовано необхідну документацію на парк. Були проведені всі вишукувальні роботи (історичні, архітектурні, технологічні конструкторські, інженерні, геологічні, геодезичні та дендрологічні дослідження і вишукування), приступали до проєктування по самому палацу і після чого мали б взятись за самі роботи. Це все документальне підґрунтя реставрації.

blank

Минулого року Президент Зеленський після візиту на Черкащину поставив наш палац у план фінансування на 2022 рік (бюджет – 100 млн. грн.). Але, на жаль, війна внесла свої корективи і всі проєкти зупинені. Але ми не відступимось від своєї мети. Зібрана потужна команда професіоналів – найкращих в своїй справі. Команду очолює архітектор-реставратор Анатолій Ізотов. Ми тісно співпрацюємо з ним. Хочу всім повідомити, що попри зупинку фінансування проєкту, науково-проєктна документація розробляється, люди працюють і навіть потроху виконуються роботи всередині палацу, які не потребують ліцензії на їх виконання. Темпи не ті, як планувалось, але робота триває. Наразі відпрацьовуємо механізм, за яким у воєнний час можна буде отримати фінансування і можливість реставрувати палац», – каже Ігор Новицький.