— Я не хочу йти на батьківські збори, чого туди ходити, як вони нас збирають, щоб гроші збити, — вголос міркує сорокарічна Оксана, якій до зарплати ще два тижні працювати, а на збори менш ніж з 500 грн і не потикайся. Оксана – мати-одиначка, її дитина навчається у випускному класі однієї з елітних шкіл міста. Навчається добре, через що захищає честь школи на всіх олімпіадах, однак успіхи в навчанні, на жаль, не полегшують тиск школи материн гаманець. Оксана та її син такі не одні. Цими тижнями практично в усіх класах та групах усіх навчальних закладах міста пройшли батьківські збори, на яких в обов’язковому порядку стояло фінансове питання. Однак відповідальні у міській владі за освіту наполягають, що ніхто не має права примушувати чи стимулювати батьків здавати гроші, місто покриває усі потреби закладів освіти, батьківська реальність інша. Про побори з батьків та те, чи вдасться їх уникнути розповідає Тетяна Мартинова у газеті “Вечірні Черкаси“.

– Серед потреб, на які збиралися кошти в третьому класі нашої колишньої школи, був новорічний корпоратив для педколективу. Я не проти здавати гроші, але я готовий робити це для своєї дитини, чому я маю платити за фуршет для педагогів, чому я маю здавати гроші на їх дні народження, професійні свята, 8 березня, Новий рік? І хто визначає, що, скажімо, на день народження вчителя клас має подарувати їй 2 тис. грн. Врешті, з цілого ряду причин, серед яких і побори, ми перевели дитину у 31 школу. Може школа простіша, але й апетити скромніші, — ділиться власним досвідом тато черкаського чотирикласника Сергій Гринчак.

Чоловік розповідає, що окрім видатків на пошанування вчителів, батькам часто доводилося купували навчальні матеріали: зошити й підручники. Цього вимагала програма, яку для навчання малюків обрали батьки. Однак закупівля матеріалів здійснювалася через адміністрацію школи чи вчителів, до чого батьків самі вчителі власне й підводили. У такому разі комплект зошитів обходився в середньому на 70 грн дорожче, ніж через інтернет-магазини. Коли ж батьки наполягали на самостійній закупівлі матеріалів, викладач усе ж таки переконував їх, що лише у його постачальника є видання потрібного року, що в інших виданнях інші завдання і так далі. А арифметика зовсім не складна – з кожної дитини – 70 грн. У класі близько 30 дітей, а на паралелі в тій школі було 5-7 класів.

– Клас вирішив навчатись за програмами – «На крилах успіху» або «Інтелект», тому, батьки мусять купувати подібні зошити ледь не щомісяця. Кому не подобається — є класи Нової української школи та стандартної програми, — коментує непорозуміння директор департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міськради Сергій Воронов. – Де купувати зошити — питання суто батьків, хочуть через учителів, хочуть самотужки, в чому проблема?!

Але ж учитель користується довірою батьків, які готові переплатити, але купити те і там, де скаже викладач. На це в департаменті запевняють: ні адміністрація, ні вчителі не мають права торкатися готівки. А готівки торкатися й не треба. Головне – мати свого постачальника. Заради справедливості слід сказати, що ситуація, хоч і характерна для багатьох закладів, однак не для всіх.

– У нас в першому класі була ситуація, коли пропонували купити в школі, а я купив в інтернет-магазині за ціною майже вдвічі дешевше. У нашому випадку вчителька просто була не в курсі, бо коли сказав за скільки взяв, вона попросила наступного разу за такою ціною замовити для всіх, — розповідає черкащанин Сергій Костенко.

Окрім того, практично в усіх закладах міста збирають кошти на фонд школи, класу, групи, ці видатки є помісячними й за них купують мило, порошок, туалетний папір, лампочки, ремонтують сантехніку і так далі. Іноді адміністрація на свята запрошує своїх фотографів, батьки за власним бажанням можуть купувати, або ж ні фотографії, однак привести свого фотографа у більшості випадків можливості не мають, адже, як запевняють у департаменті, фотограф іде до дітей, тож має мати санкнижку.

Директор департаменту Сергій Воронов визнає, на деякі потреби у закладах освіти нашого міста ще вимушені збирати кошти, однак порівняно з тими сумами, які збирали ще кілька років тому на капітальні ремонти, утеплення та заміну вікон, сьогодні — це менші кошти. До того ж, закупівля департаментом проводиться через тендер, на якому учасники змагаються ціною й перемагає той. у кого вона найнижча, однак при низькій ціні часто програє якість. Тож заклади часто просять батьків здавати кошти, аби закупити якісніші засоби гігієні, або придбати кращі меблі, додавши батьківські кошти до того, що фінансує держава.

Сергій Воронов:

– Зараз пішла мода дарувати викладачам ваучери у спа-салони на 3-5 тисяч і це не вважається корупцією. Я звернувся до адміністрації закладів із проханням відмовлятися від подібних подарунків, все інше на їх совісті. Слід сказати, що є й дуже ініціативні батьки, які нав’язуються із подяками, бо вони мають можливість. Уявіть, що минулого року батьки однієї з випускних груп дитсадка орендували лімузин. Ніхто їх до цього не примушував, це таке виховання і світогляд людей. Що ми в цій ситуації можемо вдіяти?

Поскаржся:

Директор департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Сергій Воронов закликає батьків про випадки примушування батьків до фінансування закладів освіти повідомляти йому особисто за такими телефонними номерами: (097) 512 04 04; (063) 353 52 62; (095) 716 09 02.

Анекдоти на тему:

– Маааам! Завтра батьківські збори! Підеш?

– Ні!

– А чому?

– Знаю я ці батьківські збори! Ми краще з тобою на ці гроші в Єгипет з’їздимо!