Наприкінці літа у Каневі було відкрито новий магазин «Сільпо». А вже за кілька днів у соцмережах почали повідомляти про крадіжки з нього… кошиків для продуктів. Звісно, нашим людям удома все в нагоді стане. Тим більше, як виявилося, у супермаркетах дрібні крадіжки – справа звична. І кошики з візочками тут не виняток. Про те, що цуплять черкасці найчастіше, “Дзвону” розповів журналіст, колишній працівник правоохоронних органів Олександр Носенко.

«Раніше у «Спарі» в «Будинку торгівлі» молодь цупила візочки для продуктів, щоб кататися в них містом. Були випадки, що навіть без виклику, патрулюємо місто і бачимо, що малолітні «оболтуси» катаються у візочках біля Хрещатик-сіті. Зупиняємось, спілкуємось, викликаємо батьків, повертаємо візочок у магазин», – каже Носенко.

За його словами зазвичай містяни викликають поліцію на більш серйозні крадіжки, наприклад, коли вкрали годинник чи гаманець. Найчастіше дрібні крадіжки – це магазини та інші заклади.

«Саме дрібні крадіжки – безглузді і подекуди смішні. Жуйки, шоколадки. Насправді 99 відсотків таких крадіжок фіксуються лише тоді, коли крадія вловили за руку і не змогли з ним «порешать». Саме тоді викликається поліція. Коли працював у патрульній, часто таке було з «Абсолютами». Спіймають злодюжку, мовляв, плати за вкрадений товар і плати штраф. Приїжджає міліція (ще до реформи), кажуть, домовляйтеся. Якщо ні, то вже тоді викликається слідчо-оперативна група, пишеться заява, складається протокол, тощо. Наприклад, горезвісну Лясову (оскандалену горе-бабусю загиблого через травми 7-річного хлопчика, яка нині перебуває під вартою, – ред.) не раз ловили у «Любаві» у «Сільпо», крала крупи для алабаїв. Тоді навіть судове рішення було», – пригадує екс-поліцейський.

Специфіка таких крадіжок у місті і в сільській місцевості – зовсім різні речі.

«Чому в сільській місцевості надають такої уваги будь-якому злочину? Бо поліції потрібні показники. Щоб там не говорили, всі женуться за показниками. У «забитому» селі, де один дільничий, він же не буде сам робити ці злочини, він шукає, де можна зробити собі показник. За відсутності серйозних злочинів, він хапається за все, вкрали курку – знайшов алкаша, той зізнався, притягнули до відповідальності», – привідкриває особливості правоохоронної роботи Носенко.

Олександр Носенко зізнається, що практично в кожному мікрорайоні є свої «постійні клієнти», що дзвонять до поліції. Попри те, яким би безглуздим виклик не здавався, реагувати потрібно. Були випадки, коли ці трохи дивні люди повідомляли про справжній злочин.

Дивні звернення

   “2013 рік зима, на залізничному вокзалі працює цілодобова наливайка. Приїхав чоловік з району, пиячив там цілу ніч, а зранку викликав поліцію, бо йому дали по морді, що він звинуватив відвідувачів і бармена, що в нього вкрали пачку цигарок”.

   “2008 рік, ще тільки прийшов працювати у міліцію, був кінець зміни і виклик, що сусідам здалося, що поверхом нижче хтось ходить у квартирі, а господарі квартири на відпочинку.  Ми приїхати постукали у двері, посвітили у вікна, темно, тихо. Старший каже мені, залізь на другий поверх через козирьок підїзду посвіти у вікна, заліз почав світити, щоб злізли випадково натиснув рукою на склопакет, а він відчинився. Виявилося, що у квартирі дійсно був крадій, заховався під столом на кухні”.

   “Коли працював у карному розшуку Черкаського райвідділу, був постійний «клієнт» – злодій у селі Будище Черкаського району. Одного разу він вкрав бензопилу, приїхали його затримувати, а він сидів на горищі, ховався. Під час затримання він упав з горища, отримав садна голови. Відвезли його в лікарню, замотали бинтом, вся голова, як у шапочці, перемотана, приїхали у райвідділ, пристебнули кайданками до східців. А комусь із керівників було скучно, і він написав на бинту маркером «Голодую». І його у базу так і сфотографували. Вже потім з’ясувалося що цей «голодуючий» обікрав половину села, а в рідної бабусі зґвалтував козу”.

Наталія Писарева